Постанова № 47451798, 22.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.07.2015р. справа №908/1545/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Попкова Д.О., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Склярук С.І.за участю представників сторін: від позивача: Алмаз В.В. довіреність № 01/44-745Д від 25.12.2014р.від відповідача:Хаматшина О.А. довіреність № в.о.Н-01/3756 від 08.02.2014р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецькна рішення господарського суду Запорізької області від26.05.2015р. по справі№908/1545/15-г (суддя Науменко А.О.)за позовом:Державного підприємства "Енергоринок", м. Київдо відповідача:Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецькпростягнення суми

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення за договором №4300/02 від 22.11.2007р. 40287434,55грн. основного боргу, 978166,01грн. пені, 25537,42грн. штрафу, 2040570,36грн. інфляційних втрат, 121359,97грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.05.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження по справі № 908/1545/15-г в частині стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 16275566грн.73 коп. основного боргу. Стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 24011867грн.82 коп. основного боргу, 2038782грн.74 коп. втрат від інфляції, 121 359грн. 97коп. 3% річних, 97816 грн. 60 коп. пені, 2553грн.74 коп. штрафу та 73 076грн.99 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Підставами для часткового скасування судового рішення апелянт зазначає невірне застосування норм права та неповне з'ясування обставин справи. Посилається на те, що сертифікат Торгово-промислової палати України №2120 про настання обставин непереборної сили є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував, відзив надав.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2007р. між Державним підприємством "Енергоринок" (далі-ДПЕ) та Державним підприємством "Донецька залізниця" (далі-ЕК) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 4300/02 (далі-договір).

Згідно з п.2.1 договору № 4300/02 ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Пунктами 3.1-3.4 договору передбачено, що сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електроенергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього Договору. У разі внесення змін до ДЧОРЕ, які матимуть наслідком неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та умовами цього Договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ. ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (Додаток №4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 цього Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у Додатку №1 до цього Договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки. Плата за передачу електричної енергії, яку ЕК купує у ДПЕ, магістральними та міждержавними електричними мережами та плата за диспетчерське управління виробництвом і передачею електричної енергії враховується ДПЕ при формуванні відповідно до Правил ОРЕ середньозваженої за розрахунковий місяць оптової ринкової ціни на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ. ДПЕ забезпечує надання ЕК диспетчерських послуг та послуг з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами. ДПЕ погоджується, що при повній поточній оплаті вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, ДПЕ здійснюватиме всі необхідні заходи з забезпечення передачі електричної енергії до точок поставки ЕК. Середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електричної енергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погоджених обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 договору обсяги фактичної отриманої електричної енергії в точках поставки ЕК визначаються на підставі погодинних даних системи комерційного обліку, що встановлена в точках обліку, згідно з ІКО. Вся фактично отримана електроенергія, крім електричної енергії, купленої ПНТ у ДПЕ та електроенергії, виробленої електростанціями, що постачають електроенергію ЕК або споживачам на території здійснення ліцензованої діяльності ЕК, вважається купленою ЕК у ДПЕ. В разі змін в схемі обліку сторони вносять відповідні зміни до додатків 1 та 5 цього Договору.

Цей договір укладено на термін з 01.12.2007 р. до 31.12.2007 р. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей Договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього Договору (п. 11.6 договору).

Доказів припинення дії договору № 4300/02 сторонами не надано.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України та ст. 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин сторін.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період: листопад, грудень 2014 року, поставлено відповідачеві у загальному підсумку 91500,375 тис.кВт.г електроенергії, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії від 30.11.14 р. та від 31.12.14 р. за вказаний період загальною вартістю 98373118,65 грн., які підписані з боку обох сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Пунктом 6.4 договору визначено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних, або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Згідно з п. 6.5 договору в редакції додаткової угоди № 3/5290/01 від 23.01.09 р. сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла після 01.01.05 р., а в разі її відсутності зараховується в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, крім заборгованості, реструктуризованої за договорами, укладеними на виконання Закону України від 23.06.2005 № 2711-ІУ з урахуванням ПДВ. У випадку відсутності простроченої заборгованості, сума, яка була сплачена ЕК в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується, за згодою Сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК (крім договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного на виконання Закону України від 23.06.2005 № 2711-ІV)."

Натомість, відповідач, в порушення умов договору, не в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 40287434, 55 грн., що також визначено у довідці позивача про стан взаємних розрахунків за період: 01.11.14 р. по 31.12.14 р. станом на 01.02.15р.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем частково погашено заборгованість за спірний обсяг електроенергії внаслідок переплати за понад повну поточну оплату електричної енергії за розрахунковий місяць, яка була зарахована в порядку п. 6.5 договору в заборгованість за листопад, грудень 2014 року.

Таким чином, відповідно до довідки ДП "Енергоринок" про стан взаємних розрахунків за період: 01.11.14 р. по 31.12.14 р. станом на 01.04.15 р. заборгованість відповідача складала 37589326, 08 грн.

Згідно довідки № 103/ЕЕ від 13.05.15 р. ДП "Донецька залізниця" про сплату за куповану електричну енергію по договору № 4300/02 за квітень 2015 року переплата склала 13577458, 24 грн. Відповідно залишок боргу на дату прийняття рішення складав 24011867,82 грн., що також вбачається з письмових пояснень сторін від 26.05.15р., які містяться в матеріалах справи.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо невиконання відповідачем грошового зобов'язання та стягнення з останнього боргу у розмірі 24011867,82 грн.

Крім того, згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зменшилась за результатами зарахувань переплати, які відбулись по завершенню березня і квітня місяців 2015 року, тому колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно припинено провадження по справі на суму 16275566,73 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 15.12.2014 р. по 01.02.2015 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, в сумі 121359,97 грн. та інфляційні, нараховані за листопад 2014р. по грудень 2014р. у розмірі 2040570,36 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення в повному обсязі вимог про стягнення з відповідача 3% річних та частковому задоволенні суми інфляційних втрат у розмірі 2038782,74 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню 978 166,01 грн. за період: з 15.12.2014 р. по 01.02.2015 року та 25537, 42 грн. штрафу.

Відповідно до п/п. 7.3.2 договору № 4300/02 в редакції згідно з додатковою угодою від 23.01.2009 р. № 3/5290/01 ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, судова колегія погоджується з висновком господарського суду відносно того, що вірним розміром пені є 1009071,32грн., а штраф нараховано вірно.

Згідно п. 3.17.4 пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Господарський суд прохання відповідача щодо звільнення його від стягнення санкцій не задовольнив з посиланням на той факт, що ним не доведено неможливість виконати зобов'язання за договором при настанні форс-мажорних обставин. Суд, враховуючи доводи Державного підприємства «Донецька залізниця» щодо настання форс-мажорних обставин, які впливають на сторони та обсяг своєчасного виконання зобов'язань, скористався правом, наданим п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшив розмір стягуваних штрафних санкцій .

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач хоча і просить у задоволенні позову відмовити повному обсязі, але фактично заперечує проти стягнення з нього сум нарахованої відповідальності, пов'язаної з прострочення виконання грошового зобов'язання.

Дослідженням обставин справи, апеляційний суд дійшов наступного.

Частиною 4 ст. 219 Господарського кодексу України визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В обґрунтування настання форс-мажорних обставин відповідач надав сертифікат Торгово-промислової палати України №2120 від 09.12.2014р., в якому засвідчено про неможливість виконання зобов'язань за договором №4300/02 від 22.11.2007р. з 15.04.2014р. Визначає про проведення антитерористичної операції, вчинення правопорушень озброєною організацію злочинними угрупуваннями та окремими фізичними особами, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, зберіганню майна, обмежують свободу пересування.

Крім того, в сертифікаті викладено про великий характер ушкодження електроустановок, що в свою чергу є, як визначено, доводами відповідача.

При цьому згідно приписам ч. 2ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

А згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізом наведених норм права та змісту сертифікату Торгово-промислової палати України вбачається про необхідність доведення прямого причинного зв'язку між настанням обставин непереборної сили і неможливості виконання грошового зобов'язання через цю силу, наявністю вини.

Слід зазначити, що місто Слов'янськ, де розташована Слов'янська дистанція електропостачання, з липня 2014р. знаходиться під контролем державної та місцевої влади України. Відтак, якщо певні складнощі з оплатою й існували у відповідача, вони припинилися на час прийняття спірного рішення. У судовому засіданні відповідач повідомив про повне погашення суми боргу.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що договором встановлена відповідальність у межах одного виду (господарсько-правова), однак у вигляді неустойки двох видів, зважаючи на значний розмір штрафних санкцій, колегія погоджується з висновком господарського суду про можливість зменшити їх розмір. При цьому судом враховано баланс інтересів сторін, як державних підприємств.

При таких обставинах, випадок непереборної сили є підставою для зменшення стягуваної неустойки на підставі ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України відсутність коштів у боржника не вважається неможливістю виконання зобов'язання, яке звільняє боржника від відповідальності.

При цьому вимоги про стягнення 3% та інфляційних, нарахованих в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими та вірно задоволені господарським судом.

Виходячи з наведеного, господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для звільнення від виконання зобов'язання відповідачем з з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Та зменшив суми стягуваної неустойки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.05.2015р. по справі №908/1545/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 26.05.2015р. по справі №908/1545/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.05.2015р. по справі №908/1545/15-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Д.О.Попков

В.М.Татенко

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.