Рішення № 47447598, 14.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/97/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 Справа № 908/3305/15

За позовом Прокурора Заводського району м. Запоріжжя (69067, м. Запоріжжя, вул. Л. Чайкіної, 56) в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69009, АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міське комунальне підприємство «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А)

про розірвання договору оренди та повернення комунального майна

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Петрова Л.І. - представник за довіреністю № 04/01/01-10 від 05.01.15.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Петрова Л.І. - представник за довіреністю № 310 від 02.01.15.

Від прокуратури: Тронь Г.М. - посвідчення № 013451 від 03.12.12. (прокуратура Запорізької області)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 20.05.15. звернувся Прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про:

- розірвання Договору № 1059 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Запорізький завод металевих конструкцій» від 30.01.04., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним підприємцем ОСОБА_1;

- зобов'язання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради нежитлове приміщення вбудованого в перший поверх будинку гуртожитку (літера А-5, приміщення №№ 24, 25), балансовою вартістю 141550,00 грн., загальною площею 74,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, за участю Міського комунального підприємства «Основаніє».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по своєчасній сплаті орендних платежів, в зв'язку з чим виникла необхідність розірвати Договір оренди та повернути орендоване приміщення.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.05.15. порушено провадження у справі № 908/3305/15, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міське комунальне підприємство «Основаніє», розгляд справи призначено на 16.06.15. о 11-30.

Від прокуратури через Відділ документального забезпечення господарського суду 10.06.15. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких Прокурор Заводського району м. Запоріжжя зазначає, що систематична несплата відповідачем орендної плати за користування нерухомим майном, порушує економічні інтереси держави та унеможливлює наповнення місцевого бюджету, що на даний час є актуальним питанням місцевого бюджету.

Представник прокуратури в судовому засіданні 16.06.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради задовольнити повністю.

Від позивача та третьої особи через Відділ документального забезпечення господарського суду 16.06.15. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач та третя особа підтримують позовні вимоги Прокурора Заводського району м. Запоріжжя та просять суд повернути спірне нежитлове приміщення на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.06.15. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи № 908/3305/15 відкладено на 14.07.15. о 11-30.

Від Прокуратури через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області 10.07.15. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої Прокурор просить суд:

- розірвати Договір № 1059 оренди державного нерухомого приміщення вбудованого в перший поверх будинку гуртожитку (літ. А-5, приміщення № 24, № 25), загальною площею 74,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2;

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна; 206, код ЄДРПОУ 37573068) нежитлове приміщення вбудованого в перший поверх будинку гуртожитку (літера А-5, приміщення №№ 24, 25), балансовою вартістю 141550,00 грн., загальною площею 74,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Вказана вище заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом до розгляду.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Від Прокуратури через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області 10.07.15. надійшли письмові пояснення щодо зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути спірне нежитлове приміщення Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради саме за участю Міського комунального підприємства «Основаніє», відповідно до яких зазначено, що в зв'язку з укладенням Додаткової угоди № 6 від 01.06.11. до Договору оренди, Орендодавцем нежитлового приміщення є: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Представники Прокуратури та позивача в судовому засіданні 14.07.15. підтримали позовні вимоги, просили суд позов Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.15. вдруге не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце проведення судового засідання був попереджений належним чином.

Ухвали Господарського суду Запорізької області у даній справі були відправлені на адресу відповідача, зазначену у позові та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.04.15.

Відповідно до п.п. 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/3305/15.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників Прокуратури, позивача та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених положень, Прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з позовною заявою про розірвання Договору оренди та повернення комунального майна.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.01.04. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди державного нерухомого майна № 1059 (далі - Договір оренди).

Актом прийому-передачі орендованого нежитлового приміщення від 30.01.04. відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення в будинку гуртожитку, розташоване за адресою:АДРЕСА_2, загальною площею 74,9 кв.м, яке знаходиться на балансі ВАТ «Запорізький завод металевих конструкцій», належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 181 від 20.05.04. «Про передачу до комунальної власності гуртожитку по АДРЕСА_2» гуртожиток по АДРЕСА_2 передано у комунальну власність КП «Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків».

Додатковою угодою № 1 від 01.07.04. до Договору оренди внесені зміни щодо Орендодавця - правління житлового господарства Запорізької міської ради та Балансоутримувача - Комунального підприємства «РЕПОГ»

Додатковою угодою № 6 від 01.06.11. до Договору оренди № 1059 від 30.01.04. внесено зміни щодо Орендодавця нежитлового приміщення - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 01.03.15. до Договору оренди внесено зміни, а саме, в зв'язку з тим, що Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» є повним правонаступником Комунального підприємства «РЕПОГ», сторони дійшли згоди, що за укладеним Договором оренди замість Комунального підприємства «РЕПОГ» вважати стороною Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ».

Як вбачається з матеріалів справи, ринкова вартість об'єкта оренди складає 141550,00 грн., що підтверджується висновком оцінювача ОСОБА_5 про вартість майна від 31.10.12., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Прокурор посилається на те, що станом на 06.05.15. заборгованість до місцевого бюджету за період з 10.08.14. по 05.05.15. складає 15848,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Міським комунальним підприємством «Основаніє» на адресу відповідача надсилались листи претензії: №1911/А від 19.08.14., № 15653/05 від 24.10.14.; № 17289/05 від 20.11.14.; № 19045/А від 24.12.14.; № 465/01/05 від 20.01.15.; № 1938/01-05 від 20.02.15. з вимогами погасити заборгованість з орендної плати.

Належним чином завірені копії вказаний вище листів-претензій містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять відповідей відповідача на вказані вище листи-претензії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Прокурор вказує на те, що в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині внесення орендних платежів, позивач просить суд розірвати Договір оренди та виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зі спірного нежитлового приміщення.

Оцінюючи подані Прокурором докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

З приписів п. 5.2 Договору оренди вбачається, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату.

Відповідно до умов ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за Договором оренди позивачем виконано в повному обсязі, а саме, відповідачу було передано в орендне користування спірне приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.07.04. до Договору оренди, належним чином завірена копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у період з серпня 2014 р. по травень 2015 р. не виконував свої зобов'язання за Договором оренди в частині внесення орендних платежів.

Пунктом 9.1 Договору оренди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами за вищезазначеним Договором.

Додатковою угодою від 29.09.14. до Договору оренди продовжено строк дії Договору оренди до 31.07.17.

В зв'язку з неналежним виконанням умов Договору оренди, Орендодавець просить суд розірвати Договір оренди державного нерухомого майна № 1059 від 30.01.04.

Згідно з п. 8.2 Договору оренди встановлено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок його неналежного використання або невиконання умов цього Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку є встановлення факту порушення стороною своїх зобов'язань за договором, обов'язкове дотримання яких вимагається договором або законом.

Як встановлено судом, за період з серпня 2014 р. по травень 2015 р. відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за Договором оренди в частині внесення орендних платежів.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідачем не доведено будь-якими доказами відсутність його вини у порушенні взятого на себе договірного зобов'язання та вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання умов Договору оренди.

За таких обставин, судом встановлено, що в даному випадку існує підстава для розірвання Договору оренди, що передбачено нормами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути розірвано за умовами, визначеними в цьому договорі, оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем умов Договору оренди щодо сплати в повному обсязі та в установлені строки орендної плати.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач обґрунтованих заперечень суду не навів, доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, не надав.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02. № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про розірвання Договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання Договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання Договору за наявності спору, тобто відсутності згоди розірвання Договору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України у справі № 28/5005/640/2012 від 20.11.12.

За таких обставин, суд визнає неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати наданих позивачем послуг істотним порушенням умов Договору оренди, що є підставою для його розірвання.

Враховуючи вищевикладене, позов Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради в частині розірвання Договору оренди № 1059 від 30.01.04. державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Запорізький завод металевих конструкцій», підлягає задоволенню.

Пунктом 5.11 Договору оренди встановлено, що в разі припинення Договору оренди або його розірвання Орендар зобов'язується повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, суд дійшов висновку, що в зв'язку з розірванням Договору оренди № 1059 від 30.01.04. державного нерухомого приміщення вбудованого в перший поверх будинку гуртожитку (літ. А-5, приміщення № 24, № 25), загальною площею 74,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, відповідач втрачає статус орендаря, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради нежитлове приміщення вбудованого в перший поверх будинку гуртожитку (літера А-5, приміщення №№ 24, 25), балансовою вартістю 141550,00 грн., загальною площею 74,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється сума судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позову немайнового характеру справляється сума судового збору в сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що Прокурором заявлено позовну вимогу про розірвання Договору оренди, сума судового збору за якою складає 1218,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13. зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Суд зазначає, що вимога про повернення нежитлового приміщення є майновою вимогою, яка має обчислятись з оцінки вартості спірної земельної ділянки.

Оскільки в матеріалах справи міститься висновок про вартість майна, відповідно до якої зазначено, що ринкова вартість об'єкта оренди складає 141550,00 грн., сума судового збору за даною вимогою складає 2831,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою заявлено майнову та немайнову вимоги, в зв'язку з чим, суд стягує з відповідача суму судового збору в розмірі 4049,00 грн. в дохід Державного бюджету України.

Таким чином, суд стягує з відповідача суму судового збору в розмірі 4049,00 грн. в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди державного нерухомого майна № 1059 від 30.01.04., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (69009, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна; 206, код ЄДРПОУ 37573068) нежитлове приміщення, вбудоване в перший поверх будинку гуртожитку (літ. А-5, приміщення № 24, № 25), балансовою вартістю 141550,00 грн., загальною площею 74,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

4 Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69009, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, 22080300, код ЄДРПОУ 34677145, банк одержувача: УДК у Запорізькій області, р/р 31110094700007, МФО 813015) 4049 (чотири тисячі сорок дев'ять) грн. 00 коп. - судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.15.

Суддя І.В. Давиденко