Рішення № 47447342, 22.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.15р. Справа № 904/4829/15

За позовом державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 3 907,12 грн. заборгованості за надані послуги, 654, 79 грн. пені, 35,32 грн. 3% річних та 1 289,35 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" 3 907,12 грн. заборгованості за надані послуги, 654,79 грн. пені, 35,32 грн. 3% річних та 1 289,35 грн. інфляційних втрат за період з 09.02.2015 року по 29.05.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання усних домовленостей державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" надані послуг товариству з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" з надання автокрану МКАТ-40 для монтажу металоконструкцій ОФ, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №8099 від 13.08.2014 року на суму 3 907,12 грн., з ПДВ. Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги не виконав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані господарським судом документи не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №5221000445821, №5221000456424, №5221000468635, що містяться в матеріалах справи (а.с.38, 45, 62 том 1).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки неможливість присутності в судових засіданнях представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

21.07.2015 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2015 року порушено провадження у справі № 904/4829/15 з призначення розгляду справи в засіданні на 23.06.2015 року, після чого розгляд справи відкладався на 07.07.2015 року та на 22.07.2015 року.

В судовому засіданні 22.07.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши наявні докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2014 року державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - виконавець) на підставі листа Вих.№1135 від 11.08.2014 року (а.с.10 том 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" (далі - замовник) надало останньому автопослуги автокран КРАЗ-250-МКАТ-40 для монтажу металоконструкцій у сумі 3 907,12 грн., з ПДВ, що підтверджується актом №8099 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.08.2014 року (а.с. 11 том 1), який скріплений печатками та підписами посадових осіб зазначених підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про надсилання на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості у сумі 3 907,12 грн. за надання послуг автокрана, яка викладена в претензії №18/700 від 27.01.2015 року (а.с. 12, 13 том 1), та отримана останнім 02.02.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14 том 1).

Згідно з частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін (частина друга статті 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За таких обставин дії позивача з надання послуг за актом №8099 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.08.2014 року на суму 3 907,12 грн. та дії відповідача щодо прийняття наданих послуг, вказаних в акті, свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманих автопослуг автокран КРАЗ-250-МКАТ-40 для монтажу металоконструкцій.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проаналізувавши додані до позовної заяви документи, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг у спрощений спосіб, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (абз. 1 підпункту 1.7. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

На час звернення позивача до суду отримані відповідачем послуги на загальну суму 3 907,12грн. не були оплачені, що і стало причиною виникнення спору, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2015 року.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт надання послуг, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 3 907,12 грн. обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 193, 199 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування Господарських санкцій передбачено частиною І статті 216 та частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Сторонами в письмовій формі не було узгоджено умови про неустойку в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення пені.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних за порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар нараховані у сумі 35,32 грн. за період з 09.02.2015 року по 29.05.2015 року, а інфляційні втрати - у сумі 1 289,35 грн. за лютий 2015 року та квітень 2015 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних встановлено, що вони здійснені вірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у загальній сумі 5 231,79 грн., з яких: 3 907,12 грн. основний борг, 35,32 грн. 3% річних та 1 289,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 623,77 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, провулок капітальний, будинок 2, ідентифікаційний код 19354901) на користь державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, р/р 26002159381 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, ідентифікаційний код 14309787) 3 907,12 грн. основного боргу, 35,32 грн. 3% річних, 1 289,35 грн. інфляційних втрат та судовий збір у сумі 1 623,77 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.07.2015 року.

Суддя Е.М. Бондарєв