Рішення № 47447341, 22.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.15р. Справа № 904/5554/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, м. Дніпропетровськ

про стягнення суми основного боргу в розмірі 593414грн.28коп., пені в розмірі 92636грн.51коп., 3% річних в розмірі 4838грн.87коп. та суми інфляційної складової в розмірі 185309грн.90коп.

Представники:

Від позивача: Колпаченко Є.Ю., дов. №52юр від 02.06.2015р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулось до Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 593414грн.28коп., пені в розмірі 92636грн.51коп., 3% річних в розмірі 4838грн.87коп. та суми інфляційної складової в розмірі 185309грн.90коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти №2015/ТП-Б-865/190604 від 10.03.2015р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015р., порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

13.07.2015р. на адресу суду надійшов відзив Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, в якому відповідач просить повернути позовну заяву без розгляду. В обґрунтування правової позиції, відповідач посилається на те, що позивач разом з позовною заявою направив на його адресу неналежним чином оформлений акт звіряння взаємних розрахунків. Разом з тим, відповідач зазначив, що 25-26 червня 2015р. перерахував позивачу грошові кошти в сумі 477630грн.00коп., в якості погашення суми заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти №2015/ТП-Б-865/190604 від 10.03.2015р. На підтвердження оплати заборгованості, відповідач надав копії платіжних доручень №134 від 25.06.2015р., №135 від 25.06.2015р., №136 від 25.06.2015р. та №146 від 26.06.2015р.

В судовому засіданні від 21.07.2015р., представник позивача повідомив про часткове погашення відповідачем заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти №2015/ТП-Б-865/190604 від 10.03.2015р. в розмірі 525870грн.98коп.

Представник відповідача в судове засідання від 21.07.2015р. не заявився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4909404344237. Із зазначеного повідомлення вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015р., була отримана відповідачем 04.07.2015р., про що свідчить підпис представника відповідача на зазначеному повідомленні.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами. При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

10.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (далі - постачальник) та Дніпропетровським державним інститутом фізичної культури і спорту (далі - споживач) підписаний договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти №2015/ТП-Б-865/190604 (далі - договір). За умовами зазначеного договору постачальник постачає газ природний, скраплений або в газоподібному стані споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання - передачі газу та/або актом виконаних робіт, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку №1 до договору та згідно з умовами технічної угоди, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.

Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2015р.

Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме з 01.01.2015р.

На виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" за період з 01.01.2015р. по 30.04.2015р. поставило Дніпропетровському державному інституту фізичної культури і спорту природний газ на суму 812414грн.28коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу №ДНГ70714964 від 31.01.2015р., №ДНГ71013595 від 28.02.2015р., №ДНГ71136512 від 23.03.2015р. та №ДНГ71399344 від 23.04.2015р. Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Враховуючи положення пункту 4.6 договору відповідач був зобов'язаний оплатити природний газ поставлений згідно з актом приймання - передачі природного газу №ДНГ70714964 від 31.01.2015р. в строк до 05.02.2015р. (включно), за актом приймання - передачі природного газу №ДНГ71013595 від 28.02.2015р. до 05.03.2015р.(включно), за актом приймання - передачі природного газу ДНГ71136512 від 23.03.2015р. до 05.04.2015р.(включно), а за актом №ДНГ71399344 від 23.04.2015р. до 05.05.2015р.(включно).

Відповідач належним чином своїх зобов'язань щодо оплати природного газу за договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 593414грн.28коп.

Внаслідок неналежного виконання Дніпропетровським державним інститутом фізичної культури і спорту своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти №2015/ТП-Б-865/190604 від 10.03.2015р., позивач 25.06.2015р. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Відповідач згідно з платіжними дорученнями №134 від 25.06.2015р., №135 від 25.06.2015р., №136 від 25.06.2015р., №146 від 26.06.2015р. та №153 від 16.07.2015р., частково погасив суму основного боргу за договором в розмірі 525780грн.98коп.

Платіжні доручення №134 від 25.06.2015р., №135 від 25.06.2015р., №136 від 25.06.2015р. були проведені банком 26.06.2015р., а платіжне доручення №146 від 26.06.2015р. - 30.06.2015р., що підтверджується відміткою банку на вказаних платіжних дорученнях. Сума 48240грн.98коп. була перерахована платіжним дорученням №153 від 16.07.2015р.

З наведеного вбачається, що сума основного боргу в розмірі 525870грн.98коп. була сплачена відповідачем вже після подання Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" позову до господарського суду.

Положеннями пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 525870грн.98коп. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на те, що відповідач частково погаси суму основного боргу за договором в розмірі 525870грн.98коп., на теперішній час залишається несплаченою заборгованість відповідача за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти №2015/ТП-Б-865/190604 від 10.03.2015р. в розмірі 67543грн.30коп.

Враховуючи положення розділу 4 договору, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 67543грн.30коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Твердження позивача щодо не направлення або направлення позивачем на його адресу неналежного пакету документів, в якості додатків до позовної заяви, спростовуються наявним в матеріалах описом вкладення у цінний лист, направлений на адресу відповідача. Перелік документів зазначений в описі вкладення у цінний лист, наданий позивачем в якості доказів направлення позовної заяви з додатками, є тотожнім переліку документів, зазначеному у позовній заяві.

Разом з тим, відповідач мав про ознайомитись з матеріалами справи на підставі статті 22 Господарського кодексу України.

Позивач на підставі пункту 6.2.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 06.02.2015р. по 02.06.2015р. в розмірі 92636грн.51коп.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Вказана сума є заходом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання відповідачем. Наявність статусу неприбуткової організації не звільняє від несення відповідальності, але разом з тим може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд при винесенні рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За власною ініціативою суд зменшує розмір штрафних санкцій, а саме - пені з 92636грн.51коп. до 46318грн.25грн.

При цьому, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 185309грн.90коп. за період з 06.02.2015р. по 31.05.2015р. та 3% річних в розмірі 4838грн.87коп. за період з 06.02.2015р. по 02.06.2015р.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, суд встановив, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 4838грн.87коп.

При перевірці розрахунку суми інфляційної складової, судом встановлено, що при нарахуванні позивачем були використані індекси інфляції за період з лютого 2015р. по квітень 2015р.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, сума інфляційної складової підлягає нарахуванню за період з березня 2015р. по квітень 2015р.

За результатом зробленого судом розрахунку, сумі інфляційної складової за період з березня 2015р. по квітень 2015р. становить 105198грн.64коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційної складової в розмірі 80111грн.26коп. слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" до Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту про стягнення суми основного боргу в розмірі 593414грн.28коп., пені в розмірі 92636грн.51коп., 3% річних в розмірі 4838грн.87коп. та суми інфляційної складової в розмірі 185309грн.90коп. - задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 525870грн.98коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Зменшити розмір пені з 92636грн.51коп. до 46318грн.25грн.

Стягнути з Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту (ідентифікаційний код: 05540712; місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 10) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (ідентифікаційний код: 20262860; місцезнаходження: 49029, м. Дніпропетровськ вул. Володарського, буд. 5) суму основного боргу в розмірі 67543грн.30коп., пеню в розмірі 46318грн.25грн., 3% річних в розмірі 4838грн.87коп., суму інфляційної складової в розмірі 105198грн.64коп. та суму витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 15921грн.77коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційної складової в розмірі 80111грн.26коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 21.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 27.07.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова