Рішення № 4744245, 16.09.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2009 р. Справа № 09/1968

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В, за участю представників позивача –Тарасенко О.А. директор, Люльчук Н.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гадячсир-Україна", м. Київ до приватного підприємства "Тесей-Центр", м. Черкаси про стягнення 250349,04 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача 238 360,17 грн., у тому числі: 229778,68 грн. основного боргу по Договору Дистриб’юції №ГС-3/05/-01 від 10.02.2009 року, 720,93 грн. інфляційних нарахувань, 3741,33 грн. договірних двадцять процентів річних та 4119,23 грн. договірної пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору Дистриб’юції позивач поставляв відповідачу продукцію, яку останній прийняв, однак у повному обсязі поставлений товар не оплатив, тому з нього підлягає стягненню основний борг за договором, інфляційні нарахування, договірні 20% річних та пеня.

Заявою від 11.09.2009 року №220 позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 250349,04 грн., у тому числі: 229778,68 грн. основного боргу, 720,93 грн. інфляційне нарахування, 3741,33 грн. договірних двадцять процентів річних та 16108,10 грн. договірної пені.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду. Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез’явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами

У судовому засіданні представники позивача підтримали збільшені позовні вимоги.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

05 січня 2009 року сторони уклали договір дистриб’юції №ГС-3/05/01 (далі - Договір), предметом якого є порядок взаємодії сторін, під час здійснення Торговим домом (позивач у справі) поставки товару на територію, на якій Дистриб’ютором (відповідач у справі) проведено передпродажну підготовку товару.

Відповідно до умов п.2.2 Договору Торговий дім (позивач у справі) зобов’язався передавати у власність Дистриб’ютору (відповідач у справі) товар, а Дистриб’ютор зобов’язався сплачувати вартість товару на визначених цим Договором умовах.

У п.2.3 Договору встановлено, що з метою реалізації п.2.1 Договору Дистриб’ютор проводить передпродажну підготовку товару, а також придбаває товар для подальшої його реалізації через торгівельні мережі території.

Відповідно до п.3.7 Договору за проведення Дистриб’юторської діяльності, що має своїм наслідком виконання Плану продажу у відповідності до п.3.3 Договору, Дистриб’ютор має право на винагороду Дистриб’ютора у розмірі та на умовах, що зазначені у Додатку №1 до цього Договору.

У п.1 Додатку №1 до Договору сторони домоилися, що винагорода Дистриб’ютора за договором, за умови виконання Плану продажу, складає 1,5% від суми своєчасно сплаченої на умовах Договору вартості товару, та 1,5% від суми своєчасно сплаченої на умовах Договору вартості товару у випадку, якщо Дистриб’ютор не має простроченої заборгованості, згідно умов Договору.

Згідно п.5.1 Договору Торговий дім зобов’язався поставити товар на умовах DDU (ІНКОТЕРМС-2000): навантаження, доставка здійснюється Торговим домом за власний кошт за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 129.

Відповідно до п.7.5 Договору оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Торгового дому, вказаний у р.17 цього Договору. Дистриб’ютор сплачує Торговому дому вартість товару за відповідною накладною протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Сторони у п. 11.1.5 Договору встановили, що за порушення зобов’язань з оплати товару Дистриб’ютор без попередньої письмової вимоги Торгового дому на підставі ст. 625 ЦК України сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати (зарахування коштів на розрахунковий рахунок Торгового дому).

Додатковою угодою №2 від 02.03.2009 року до Договору, сторони домовилися доповнити Договір пунктом 11.1.8, у відповідності до якого за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена відповідальність сторін у відповідності із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», що обчислюється, у відповідності до п.3 вказаного Закону, від суми простроченого платежу на не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На виконання умов договору позивач протягом січня-червня 2009 року систематично поставляв відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, на загальну суму 1051641,66 грн.

Відповідно до п.3.7 Договору відповідачем були надані послуги позивачу на загальну суму 18635,95 грн., на підставі чого сторонами були укладені угоди про взаємозалік від 01.01.2009 року, 31.03.2009 року та 30.04.2009 року.

Видатковими накладними (повернення) ТС-0000473 від 29.05.2009р., ТС-0000472 від 29.05.2009р., ТС-0000474 від 09.06.2009р. та ТС-0000475 від 15.06.2009р. відповідачем було повернено позивачу товар на загальну суму 42241,88 грн.

Згідно банківських виписок протягом лютого-червня 2009 року відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 760985,15 грн.

Станом на 27.07.2009 року (день складання позовної заяви) та на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 229778,86 грн. (1051641,66 грн. вартість поставленого товару –42241,88 грн. вартість повернутого товару –18635,95 грн. взаємозалік –760985,15 грн. оплачено).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими повному задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статі 263 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за своєю природою є змішаним, оскільки містить елементи та ознаки декількох договорів, а саме договору поставки та договору про надання послуг.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 229778,68 грн. основного боргу за поставлений на умовах дистрибуції товар.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 11.1.8 Договору (внесеним Додатковою угодою №2) сторони встановили відповідальність за порушення виконання зобов’язань з оплати отриманого товару у відповідності до норм ЗУ №543.

У заяві про збільшення позовних вимог позивачем нараховано 16108,10 грн. пені з врахуванням прострочення оплати по кожній видатковій накладній окремо. Розрахунок пені перевірено судом, він є вірним та обґрунтованим.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 11.1.5 Договору встановили, що за порушення зобов’язань з оплати товару Дистриб’ютор без попередньої письмової вимоги Торгового дому на підставі ст. 625 ЦК України сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Позивач обґрунтовано нарахував договірних 20 процентів річних від простроченої суми 3741,33 грн. та 720,83 грн. інфляційних.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 229778,68 грн. основного боргу, 720,93 грн. інфляційних нарахувань, 3741,33 грн. договірних двадцять процентів річних та 16108,10 грн. договірної пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 2569,26 грн. в рахунок оплати державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 2884,26 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Тесей-Центр", м. Черкаси, вул. Смілянська, 129, ідентифікаційний код 25212335 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гадячсир-Україна", м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п№43, ідентифікаційний код 35692080 - 229778,68 грн. основного боргу, 720,93 грн. інфляційних нарахувань, 3741,33 грн. договірних двадцять процентів річних, 16108,10 грн. договірної пені та 2884,26 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ Н.М.Курченко

Повне рішення підписане 17 вересня 2009 року.