Рішення № 4744176, 07.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2009

Справа №2-22/4059-2009

За позовом – Сімферопольського житлово – будівельного кооперативу № 3, м. Сімферополь, вул. Мічуріна, 12

до відповідача – ПП «Інтегратор – Крим», м. Сімферополь, вул. Данилова, 43

про стягнення 18248,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Песіна Н.П., представник, дов від 10.06.2009 року

від відповідача – не з’явився

Обставини справи:

Позивач - Сімферопольський житлово – будівельний кооператив № 3 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ПП «Інтегратор – Крим», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18248,00 грн., у тому числі: суму основного боргу – 14000,00 грн., пеню - 3863,00 грн., 3% річних – 385,00 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 29.04.2008 року, не здійснював належним чином оплату орендних платежів.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причинив відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

29.04.2008 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю у орендне користування нежитлове приміщення площею 150 кв.м., розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Мічуріна, 12 (кімнати № 1, 2, 3, 4, 5) для організації офісу.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що орендна плата встановлюється у розмірі 3000,00 грн. щомісячно. Внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця здійснюється орендарем щомісячно до 5 числа поточного місяця, згідно виставленого рахунку.

Згідно до п. 4.1. договору орендар за кожен місяць прострочення перерахування орендної плати сплачує пеню у розмірі 5% від суми прострочених платежів.

Але, у зв’язку з тим, що відповідачем неналежним чином сплачувались орендні платежів, станом на 01.03.2009 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 14000,00 грн.

03.03.2009 року за вих. № 08, а.с. 43, позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення суми заборгованості з орендної плати в сумі 14000,00 грн. та сплату нарахованої пені.

Листом вих. № 2503/1 від 25.03.2009 року. а.с. 44, відповідач зобов’язався погасити заборгованість в сумі 12000,00 грн. у строк до 15.06.2009 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 14000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню - 3863,00 грн., 3% річних – 385,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем зроблений розрахунок пені за період з 01.05.2008 року по 27.02.2009 року, в той час, як на думку суду, з урахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обґрунтованим буде розрахунок пені виходячи з періоду нарахування з 01.05.2008 року по 30.10.2008 року, тобто, за 182 дні з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за вказаний період.

Отже, виходячи з наведеного, розмір пені, який на думку суду є обґрунтованим складає 1670,82 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11 вересня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ПП «Інтегратор – Крим» (м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, рахунок № 26005060039890 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33326576) на користь Сімферопольського житлово – будівельного кооперативу № 3 (м. Сімферополь, вул. Мічуріна, 12, рахунок № 26005452086820 в КРД ВАТ «УСБ» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 22325866) заборгованість в сумі 16055,82 грн., у тому числі: суму основного боргу – 14000,00 грн., пеню - 1670,82 грн., 3% річних – 385,00 грн.

3. Стягнути з ПП «Інтегратор – Крим» (м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, рахунок № 26005060039890 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33326576) на користь Сімферопольського житлово – будівельного кооперативу № 3 (м. Сімферополь, вул. Мічуріна, 12, рахунок № 26005452086820 в КРД ВАТ «УСБ» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 22325866) 160,56 грн. державного мита.

4. Стягнути з ПП «Інтегратор – Крим» (м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, рахунок № 26005060039890 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33326576) на користь Сімферопольського житлово – будівельного кооперативу № 3 (м. Сімферополь, вул. Мічуріна, 12, рахунок № 26005452086820 в КРД ВАТ «УСБ» м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 22325866) 277,16 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2192,18 грн. пені – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.