Рішення № 4743895, 17.09.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"17" вересня 2009 р.

справа № 5020-12/149

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Империя-Юг”

про стягнення заборгованості в сумі 556 370,43 грн.,

Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін:

Від позивача –Цибенко В.В., довіреність №20 від 19.01.2009;

Від відповідача –не з’явився;

Суть спору:

20.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Империя-Юг” про стягнення заборгованості в сумі 556 370,43 грн., яка складається з суми основного боргу - 386 067,09 грн., інфляційного відшкодування –47 622,19 грн., 3% річних –7 899,95 грн., штрафу –114 781,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/149.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про час та місце засідання повідомлено належним чином та своєчасно. Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №01-79/07-ОБЛ (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач передав, а відповідач отримав універсальний екскаватор –навантажувач (далі - майно) у фінансовий лізинг, а відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримане майно відповідно до графіку платежів, який являється невід`ємною частиною Договору (арк.с. 10-28)

На підставі акту прийому –передачі (арк.с. 29) відповідач прийняв, а позивач передав майно.

Відповідачем зобов`язання за Договором виконувалися несвоєчасно та не в повному обсязі у зв`язку з чим на момент вирішення спору у відповідача утворилася заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 386 067,09 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України позивач виконав свої зобов’язання за Договором належним чином, передав майно відповідачу та своєчасно виставляв рахунки до сплати (арк.с.32-50), але відповідач лізингові платежі за користування майном сплачував неналежним чином.

Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 386 067,09 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, пунктом 8.2.1 Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан а місцезнаходження майна шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій сторонами (Додаток №3 до Договору).

Але в порушення вказаних умов Договору відповідач за перший та другий квартал 2009 року звіти встановленої форми позивачу не надав.

Відповідно до пункту 11.2.6 Договору за порушення умов пункту 8.2 Договору відповідач несе відповідальність, а саме –штраф у розмірі 10 % від загальної вартості майна на момент укладання Договору, вказаної в пункті 3.2 Договору за кожен випадок такого порушення.

Загальна вартість майна на момент укладання Договору складає 573 906 грн., виходячи з чого позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 114 781,20 грн. (573906 х 10%х10%).

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення штрафу такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційне відшкодування за відповідний період прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, якій перевірений судом, сума 3% річних складає 7899,95грн., вимоги в частині стягнення цієї суми суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення інфляційного відшкодування частково в розмірі 46 559,65 грн. оскільки у виконання рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 N62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця –інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до вимог статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Империя-Юг” (99016, місто Севастополь, вулиця Богданова, кооператив по будівництву гаражів «Приборист», ідентифікаційній код 30422979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (01001, м. Київ, вулиця Михайлівська, 12, ідентифікаційній код 30575865) заборгованість за договором фінансового лізингу в розмірі 555 307,89 грн. (яка складається з суми основного боргу - 386 067,09 грн., інфляційного відшкодування –46 559,65 грн., 3% річних –7 899,95 грн., штрафу –114 781,20 грн.), державне мито в сумі 5 553,08 грн., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 314,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення інфляційного відшкодування в сумі 1 062,54 грн. відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку статті 84 ГПК України

24.09.2009

Розсилка:

1. ТОВ “Українська лізингова компанія” - 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8

2. ТОВ “Империя-Юг” –99029 м. Севастополь, вул. Шабаліна, 45