Рішення № 4743753, 08.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" вересня 2009 р. Справа № 10/180-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/180-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара», м. Бориспіль;

до приватного підприємства «Ладья», с. Княжичі;

про визнання недійсним договору поставки

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Денисенко Є.В., довіреність № 129 від 04.04.2009р.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тиара»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Ладья»про визнання, укладеного у вересні 2008 року між ТОВ «Тиара»та ПП «Ладья», усного договору на поставку щебеню фракції 40х60 у кількості 150 тонн недійсним з моменту укладення, оскільки в порушення усних домовленостей відповідач передав інший товар, ніж було обумовлено сторонами.

13.07.2009р. ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 10/180-09 та призначено її розгляд на 28.07.2009р.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 28.07.2009р., не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 13.07.2009р. не виконав, витребувані документи не надав. Проте, через канцелярію суду надійшло клопотання від 27.07.2009р. про відкладення розгляду справи, в зв’язку з неможливістю направити належного представника в дане судове засідання.

Крім того, позивач, на підставі ст. 22 ГПК України, подав заяву від 27.07.2009р. б/н про зміну позовних вимог, в якій заявив додаткову вимогу, до викладених у позовній заяві, про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі приблизно 10 000 грн.

Присутнім у судовому засіданні повноважним представником відповідача було подано клопотання про об’єднання справ № 10/180-09 та № 5/130-09 в одну справу.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про об’єднання справ, відхилив його як необґрунтоване та таке, що не відповідає вимогам ст. 58 ГПК України.

Ухвалою від 28.07.2009р. суд відклав розгляд справи на 08.09.2009р., в зв’язку з неявкою представника позивача у судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

Позивач оскаржив ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2009р. в апеляційному порядку.

Ухвалою від 07.08.2009р., у відповідності з інформаційним листом Верховного Суду України від 10.09.2008 року № 3.2-2008 та п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України, на підставі частини першої та четвертої статті 106 ГПК України, суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю «Тиара»у прийнятті апеляційної скарги б/н від 07.08.2009р. на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2009р.

17.08.2009р. через загальний відділ господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара»на ухвалу суду від 07.08.2009р. Ухвалою від 25.08.2009р. суд відмовив у прийнятті зазначеної апеляційної скарги, на підставі частини першої і четвертої статті 106 ГПК України та рекомендацій Верховного Суду України.

20.08.2009р. від позивача надійшла касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.07.2009р., в прийнятті якої суд також відмовив з посиланням на частини першу та четверту статті 111-13 ГПК України, про що виніс відповідну ухвалу від 27.08.2009р.

Позивач у судове засідання вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 13.07.2009р. та ухвали від 28.07.2009р. не виконав, витребувані документи не подав. Проте, 07.09.2009р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання позивач обґрунтовує тим, що представник позивача, який наділений повноваженнями по розгляду даної справи, бере участь в якості представника відповідача у розгляді Вищим господарським судом України справи № 9/128 за позовом ТОВ «БМ Будмеханізація»до ТОВ «Тувал».

Судом клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено, оскільки обставини, викладені в ньому, документально не підтверджені, зокрема, що представник ТОВ «Тиара»Приходько С.В. є також і представником іншої юридичної особи в іншій справі.

Оскільки сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті, без участі представника позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач згідно з рахунком-фактурою № СФ-0002361 від 15.10.2008р. та на підставі видаткової накладної № РН-0002794 від 16.10.2008р. відвантажив позивачу щебінь 20х40 у кількості 100 тонн, загальною вартістю 13000 грн., а також згідно з рахунком-фактурою № СФ-0002400 від 21.10.2008р. та на підставі видаткової накладної № РН-0002843 від 23.10.2008р. відвантажив позивачу щебінь 5х20, 10х20 у кількості 50 тонн, загальною вартістю 7500 грн. Товар був одержаний представником позивача згідно з довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНГ № 830736/186 від 15.10.2008р. та № 830745/195 від 23.10.2008р.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Приписами частини 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1).

У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлені, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином, правовідносини, що виникли між ТОВ «Тиара»та ПП «Ладья»слід вважати, як укладення господарського договору поставки у спрощений спосіб, що породжує виникнення господарського зобов’язання. Даний факт також не заперечується і сторонами, що вбачається з матеріалів справи.

У відповідності зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини четвертої та п’ятої статті 672 ЦК України передбачено, товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Обов’язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення обставин, у даному випадку, покладається законом на позивача.

До матеріалів справи не додано належних доказів на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу інший товар, ніж було обумовлено сторонами. Крім того, також відсутні будь-які письмові докази, що свідчать про відмову позивача від прийняття товару, поставленого за видатковими накладними № РН-0002794 від 16.10.2008р. та № РН-0002843 від 23.10.2008р. Таким чином, відсутні підстави для визнання недійсним усного договору на поставку щебеню у кількості 150 тонн, укладеного між сторонами.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі приблизно 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених збитків.

Отже, виходячи з вищенаведених обставини, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. Оскільки позивач, при зверненні з заявою про зміну позовних вимог, не сплатив державне мито за розгляд вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі приблизно 10 000 грн., а позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому, з урахуванням приписів ч. 1 ст.49 ГПК України, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 102 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ушакова, 23, код ЄДРПОУ 31839309) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. державного мита.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Привалов А. І.