Рішення № 4743411, 23.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2009 р. Справа № 60/143-09

вх. № 4936/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Сторожук Ю.М. за довіреністю №29/10/2008 від 29.10.2008р.;

відповідача - Діжечко О.Ю. за довіреністю №ЦВСВ-1/3225 від 02.07.2007р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжметал Холдінг", м. Київ

до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" сел. Панютино

про стягнення 316641,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжметал Холдінг") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, після уточнення якого просить суд стягнути з відповідача - Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" 120533,35 грн. пені, 17174,30 грн. 3% річних, 68542,93 грн. інфляційних.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 10.08.2009р. у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Чистякової І.О., справу №60/143-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.

У судовому засіданні 14.09.2009р. судом було оголошено перерву до 23.09.2009р. о 15:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує на підставах, викладених у відзиві на уточнену позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 18.08.2008р. було укладено договір поставки №511П-ЦВСВ(ВТМЗ-08.535)ю та 03.01.2008р. договір поставки №41П-ЦВСВ (ВМТЗ-08.67)ю.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1. Договорів, позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідачу певну продукцію, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а відповідач зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно п3.1. Договорів кількість та асортимент товару визначається у специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору. Судом встановлено, що сторонами були укладені відповідні специфікації.

01.04.2008р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 про зміни і доповнення до договору №41П-ЦВСВ (ВМТЗ-08.67)ю від 03.01.2008р., якою сторони визначили, що позивач передає товар відповідачу згідно виконаної частини специфікації №1 та №2.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору та додаткових угод до нього, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН1-009940 та №РН1-009941 від 31.08.2008р. та №РН1-011670 від 20.10.2008р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.7.2. Договору №511П-ЦВСВ (ВМТЗ-08.535)ю від 18.08.2008р. відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 15 календарних днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками документів про передачу товару.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.7.2. Договору №41П-ЦВСВ (ВМТЗ-08.67)ю відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками документів про передачу товару.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що граничний строк за видатковими накладними №РН1-009940 та №РН1-009941 від 31.08.2008р. становить 19.09.2008р., за накладною №РН1-011670 від 20.10.2008р. - 04.11.2008р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було сплачено кошти за отриманий товар, що підтверджується копіями банківських виписок, наданих до матеріалів справи. Однак відповідачем були порушені строки виконання зобов`язань по оплаті товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем у заяві про уточнення позовних вимог зазначено про стягнення 120533,35 грн. пені та 68542,93 грн. інфляційних, однак, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, розмір нарахованої позивачем пені становить 68542,93 грн., а розмір інфляційних - 120533,35 грн., тому суд вважає, що позивачем було допущено описки та вважає за необхідне враховувати, що позивач просить суд стягнути на свою користь 120533,35 грн. інфляційних, 17174,30 грн. 3% річних та 68542,93 грн. пені.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.11.2 Договору №511П-ЦВСВ (ВМТЗ-08.535)ю відповідач за даним договором несе відповідальність, а саме у разі порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

В договорі №41П-ЦВСВ (ВМТЗ-08.67)ю зазначено про відповідальність відповідача у вигляді облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені, судом встановлено, що розмір пені за видатковою накладною №РН1-009940 в період з 20.09.2008р. по 11.12.2008р. становить 10913,59 грн., за період з 12.12.2008 по 16.12.2008р. - 649,24 грн., за період з 17.12.2008р. по 23.12.2008р. - 897,44 грн., за період з 24.12.2008р. по 13.03.2009р. - 10135,53 грн., за видатковою накладною №РН1-009941 в період з 20.09.2008р. по 13.03.2009р. - 25243,52 грн., за видатковою накладною №РН1-011670 в період з 05.11.2008р. по 13.03.2009р. - 19617,65 грн., загалом 67456,97 грн. пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що, хоча позивачем було невірно вказано граничний строк оплати за поставлений товар, однак суми, які позивач просить суд стягнути на свою користь не суперечать перевіреному розрахунку, що був проведений судом, оскільки позивачем було зменшено розмір інфляційних втрат та 3% річних, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 67456,97 грн. пені, 120533,35 грн. інфляційних втрат та 17174,30 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 2051,64 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 310,85 гривень слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково в сумі 205164,62 грн.

2. Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (64660, Харківська область, Лозівський район, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, р/р №26001036555 в Харківській філії АБ "Експрес - Банк", МФО 350716, код ЄДРПОУ 01056362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжметал Холдінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, р/р №26007010002828 в філії УніКредит Банк ТзОВ, м. Київ, МФО 300744, код ЄДРПОУ 31407820) 67456,97 грн. пені, 17174,30 грн. 3% річних, 120533,35 грн. інфляційних втрат, 2051,64 грн. держмита та 310,85 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення підписано 23.09.2009р.

Суддя

справа №60/143-09