Рішення № 4743219, 14.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.09 р. Справа № 11/148-40/183

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Торговельно – підприємницький центр”,

м. Київ

до відповідача закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг”, м. Донецьк

про стягнення 325 488 грн. 56 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Гірякова Ю.В. – юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

Справа 11/148-40/183 розглядалась господарським судом міста Києва, але за усним клопотанням відповідача від 18.05.09р. справу було передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, складністю спору, усунення перешкод у доказах та доводах сторін, суд був вимушений на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України звернутися до керівництва суду, про що ухвалою від 07.05.09р. строк вирішення спору по даній справі було продовжено додатково на один місяць.

Суть спору: відкрите акціонерне товариство „Торговельно – підприємницький центр” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” про стягнення основного боргу в сумі 248 195 грн. 44 коп., пені в сумі 9 753 грн. 12 коп., неустойки в сумі 67 540 грн. згідно договору найму нежитлових приміщень №126 від 29.03.02р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

До прийняття рішення по справі від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 21.08.09р.

Крім того, позивач відповідно до вимог ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги відносно стягнення неустойки в сумі 9 715 грн. за неповідомлення про зміну юридичної адреси, інфляційних в сумі 19 668 грн. 30 коп. та штрафу в сумі 9 517 за ухилення від здачі приміщення по акту приймання – передачі.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 29.03.02р. між відкритим акціонерним товариством „Торгово-підприємницький центр”, далі Наймодавець, та закритим акціонерним товариством „Софт Сервіс Холдинг”, далі Наймач, було укладено договір №126 найму нежитлових приміщень, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 34, загальною площею 951,7 кв. м. з метою розташування торгівельної точки.

Пунктом 1.1 укладеного договору Наймодавець передав, а Наймач прийняв у найм нежитлове приміщення, вказане вище.

Факт передачі об’єкту оренди підтверджено актом приймання – передачі від 10.05.02р.

Сторонами встановлено строк дії договору з 29.03.02р. по 31.03.12р., але дію договору було достроково припинено за згодою сторін з 01.03.09р.

Натомість нежитлове приміщення не було повернено Наймодавцеві в строк до 01.03.09р. і Наймач продовжував користуватися ним.

Оплата нежитлового приміщення передбачена п. 3.2 договору і проводиться щомісячно тільки на підставі виставлених Наймодавцем рахунків-фактур не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 3.4 договору за кожний день прострочення внесення плати за найм сплачується штрафна неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості, а прострочена сума платежу підлягає індексації у встановленому порядку.

Крім того, за п. 5.1.2 договору, за ухилення від здачі приміщення за актом приймання – передачі винна сторона сплачує штраф в розмірі 10% від суми місячної орендної плати.

Пункт 6.3 договору передбачає, що сторони до закінчення строку дії договору і до повного розрахунку за договором повинні повідомляти один одного про зміну своєї юридичної адреси. За невиконання цієї умови винна сторона сплачує штраф в сумі 10% від суми місячної плати за найм.

Первинні документи, надані представником позивача підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій.

Докази у справі свідчать про те, що свої зобов’язання за договором Орендар належним чином не виконав і продовжував користуватися нежитловим приміщенням після розірвання договору.

Тому позивач намагається стягнути з відповідача основний борг в сумі 339 722 грн. 88 коп. за період з 16.01.09р. по 25.03.09р.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання, позивач відповідно до вимог п. 3.4 договору намагається стягнути з нього пеню в сумі 35 106 грн. 69 коп., нарахування якої відбувається окремо за накладними, та індексацію в сумі 153 500 грн. за період з 01.03.09р. по 25.03.09р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні в сумі 19 668 грн. 30 коп. за прострочення сплати основного боргу за період з січня 2009р. по червень 2009р.

Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення штрафу за неповідомлення про зміну юридичної адреси в сумі 9 517 грн., штрафу за ухилення від здачі приміщення за актом приймання-передачі в сумі 9 517 грн. та компенсацію витрат на юридичні послуги в сумі 30 000 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір найму.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Збільшення розміру позовних вимог пов’язано із приписами ст. 58 ГПК України, де передбачено право об’єднання в одній позовній заяві додаткових вимог, пов’язаних з основними підставою виникнення. З цього приводу позивачем надано клопотання від 14.09.09р. про об’єднання позовних вимог, які не були заявлені в позовній заяві.

Обов’язки щодо своєчасного перерахування платежів за користування майном відповідачем не виконані. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу з орендної плати в сумі 339 722 грн. 88 коп. за період з 16.01.09р. по 25.03.09р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи та доказами.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частини 6 ст. 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені згідно приписів пункту 3.4 договору за весь час прострочення заявлено у межах строку, встановленого у ст. 258 ЦК України, а нарахування окремих сум за конкретними рахунками здійснено у межах 6-місячного строку, коли зобов’язання повинно бути виконано, як це зазначено у частині 6 ст. 232 ГПК України.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у вигляді несвоєчасного внесення орендних платежів за користування нежитловим приміщенням, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендної плати в сумі 35 106 грн. 69 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Сторони, керуючись приписами ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України, за взаємною згодою визначили конкретну дату дострокового звільнення приміщення, натомість наймач до узгодженої дати не звільнив нежитлове приміщення, а продовжував користуватися ним.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення нежитлового приміщення за договором найму в сумі 153 500 грн. за період з 01.03.09р. по 25.03.09р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 19 668 грн. 30 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з січня 2009р. по червень 2009р., також вважається обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення штрафу в сумі 9 517 грн. за неповідомлення про зміну юридичної адреси та штрафу в сумі 9 517 грн. за ухилення від здачі нежитлового приміщення за актом приймання-передачі Наймодавцеві також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 30 000 грн. в якості компенсації витрат на юридичну допомогу, то слід зазначити, що відшкодування юридичних послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (договір, довіреність на представництво в суді).

Оплата позивачем послуг адвоката підтверджується доказами по справі, у т. ч. договором про надання юридичних послуг №04-09 від 02.03.09р., актом здачі – приймання наданих послуг до договору від 31.07.09р., банківською випискою від 30.07.09р., тому покладаються також на відповідача.

Позивач неправильно визначив ціну позову та врахував суму адвокатських послуг в розмірі 30 000 грн. до загальної його ціни. А тому зайво перераховане до державного бюджету України державне мито згідно платіжного доручення №392 від 14.08.09р. в сумі 300 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, відповідно до вимог пункту 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. за №7-93 „Про державне мито” та статті 47 ГПК України підлягає поверненню на його рахунок.

Відносно вимог позивача щодо забезпечення позову, то суд з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, заборони відповідачеві вчиняти певні дії, у тому числі заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору та інше.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Представник позивача таких доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України суду не надав. З урахуванням викладеного, у задоволенні вимог щодо забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на майно відповідача слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Витрати по державному миту в сумі 5 670 грн. 32 коп., забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. та послуги адвоката в сумі 30 000 грн. покладаються на відповідача, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 599, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 188, 193, 202, 230, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 55, 82, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Торговельно – підприємницький центр” задовольнити.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг”, 83015, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Генерала Антонова, буд. 4, ід код 25398110, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельно-підприємницький центр”, 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ід. код 05414775, борг з орендної плати в сумі 339 722 грн. 88 коп., пеню в сумі 35 106 грн. 69 коп., неустойку в сумі 153 500 грн., інфляційні в сумі 19 668 грн. 30 коп., штраф за неповідомлення про зміну юридичної адреси в сумі 9 517 грн., штраф за ухилення від здачі приміщення за актом в сумі 9 517 грн., адвокатські послуги в сумі 30 000 грн., витрати по держмиту в сумі 5 670 грн. 32 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

3. Повернути на рахунок відкритого акціонерного товариства „Торговельно – підприємницький центр” зайво перераховане державне мито в сумі 300 грн. згідно платіжного доручення №392 грн. від 14.08.09р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Підставою для повернення державного мита є дане рішення, яке затверджене гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Підченко Ю.О.