Рішення № 4743114, 22.09.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р. Справа №18/1469

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 22.09.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Валента” м. Біла Церква, Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик”

м. Монастирище, Черкаської області

про стягнення 70 396 грн. 00 коп., -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009 року приватне підприємство “Валента” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик” про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 79 189 грн. 26 коп., в т.ч.: 70 603 грн. 00 коп. –основний борг, 7 582 грн. 36 коп. –розмір інфляційного збільшення, 1003 грн. 90 коп. –3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, в зв’язку з чим просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик” 70 396 грн. 00 коп. заборгованості ( з урахуванням уточнення позовних вимог від 07.09.2009 року №41).

За клопотанням сторін, ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.08.2009 року продовжено строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти уточнених позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиві від 21.09.2009 року №1207.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.09.2009 року за згодою представників сторін на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1469.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач у серпні –жовтні 2008 року поставив відповідачу макуху соєву на загальну суму 90 396 грн. 00 коп., що підтверджується накладними (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи):

№211 від 28.08.2008 року на суму 19 044 грн. 00 коп.;

№221 від 04.09.2008 року на суму 23 760 грн. 00 коп.;

№236 від 25.09.2008 року на суму 24 660 грн. 00 коп.;

№240 від 02.10.2008 року на суму 22 932 грн. 00 коп.

Товар було прийнято представником відповідача, що підтверджується копіями довіреностей серії НБК №609364 від 20.08.2008 року, серії ЯПИ №209003 від 04.09.2008 року, серії ЯПИ №209035 від 25.09.2008 року.

За поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем частково на суму 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2008 року №376 .

Відповідно до підписаного обома сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 29.10.2008 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик” перед позивачем за поставлений товар складала 80 650 грн. 00 коп. (а.с. 44).

В подальшому сторонами було підписано новий акт звірки взаєморозрахунків від 13.08.2009 року, згідно з яким заборгованість відповідача становить 70 602 грн. 99 коп. ( а.с. 43).

07.11.2008 року позивачем до відповідача було направлено претензію від 05.11.2008 року №66 про погашення суми боргу за поставлений товар в розмірі 70 603 грн. 00 коп., що підтверджується копією фіскального чеку УДППЗ “Укрпошта” №1343 та описом вкладення у замовний лист.

Відповідач у своєму відзиві від 21.09.2009 року за №1207 зазначав, що позивач не надав належних доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар згідно накладних №211 від 28.08.2008 року, №221 від 04.09.2008 року, №236 від 25.09.2008 року, №240 від 02.10.2008 року, а претензію (вимогу) № 66 від 05.11.2008 року було виставлено позивачем згідно інших вимог.

Проте, суд вважає дане посилання відповідача необґрунтованим, оскільки в тексті претензії № 66 від 05.11.2008 року позивач вимагав сплати боргу, що виник саме з поставки макухи сої, а також позивач посилався на усну угоду, що було укладено між сторонами в серпні 2008 року.

Факт отримання товару відповідачем в серпні-жовтні 2008 року не спростовано.

Водночас, як зазначалося вище, позивач 07.09.2009 року уточнив (зменшив) свої позовні вимоги.

Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника, а тому заява про зменшення позовних вимог від 07.09.2009 року приватного підприємства “Валента” також є вимогою (вдруге заявленою) до товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Атлантик” щодо виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленої продукції, у розумінні ст. 530 ЦК України.

При цьому господарським судом Черкаської області враховано висновки викладені в постанові ВГСУ від 15.02.2006 року зі справи №13/428.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач на момент прийняття рішення зі справи в установлений законом строк не виконав взяті на себе зобов’язання, та суму боргу не сплатив.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Таким чином сума боргу в розмірі 70 396 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Слід також зазначити, що під час розгляду даного спору сторони звернулися до суду з заявами про розстрочку виконання рішення.

Проте, оскільки заяви про розстрочку судового рішення були надані суду до заявленого позивачем зменшення розміру позовних вимог, та сторонами було погоджено графік розстрочки боргу в розмірі 70 603 грн. 00 коп., (а також судові витрати) дані заяви судом до уваги не приймаються.

Водночас судом враховано, що сторони не позбавлені права на звернення до суду з відповідною заявою в порядку ст. 121 ГПК України про розстрочення даного судового рішення після його прийняття.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 4.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агровет Атлантик”, вул. Гагаріна, 39, оф. 10, м. Монастирище, Черкаської області, ідентифікаційний код 34323885, р/р 2600812246 в ЧОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 354411 на користь приватного підприємства „Валента”, вул. Гординського, 2, к. 411, м. Біла Церква, Київської області, ідентифікаційний код 31952830, р/р 26008385088701 в УСБ м. Біла Церква, МФО 322012–70 396 грн. 00 коп. –заборгованості, 703 грн. 96 коп. витрат на сплату державного мита, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 25.09.2009 року.