Ухвала суду № 47421779, 24.07.2015, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/8590/15-ц

Провадження № 2/520/4007/15

УХВАЛА

24.07.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі :

Головуючого судді: Маломуж А.І.

за участю секретаря: Месропянцевої О.В.

розглянувши заяву позивача «Про забезпечення позову» по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 «Про визнання права власності на частку житлового будинку»,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на частку житлового будинку.

24.07.2015 року позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на житловий будинок №2 по вул. Амбулаторній у м.Одесі.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає клопотання не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України накладення арешту на майно є одним із видів забезпечення позову. Одночасно, у зазначеній нормі йдеться про накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, а не позивачу по справі.

Так судом приймаються до уваги положення ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Забезпечення позову захищає законні інтереси та права позивача на той випадок, коли відповідач діє недобросовісно. Суду не надано безперечних та обґрунтованих підстав того, що відповідач діє (діяв) недобросовісно.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 151 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають їх застосування.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим вимогам і мають бути безпосередньо повязані з предметом спору, необхідними і достатніми для виконання судового рішення.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається , якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявником не надано докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст.151 ЦПК України. Фактично заява ґрунтується на припущеннях, тоді як судове рішення не може ґрунтуватися на них.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 151-153, 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача «Про забезпечення позову» - відмовити.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Маломуж А. І.

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ

65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3 «б»

телефон: 718-99-24

№ С-26

______ 2015 року

вих..№__

ОСОБА_1

Одеська обл.., Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, вул. Леніна, 20

Київський районний суд м. Одеси надсилає на Вашу адресу ухвалу суду від 24.07.2015 року.

Додаток: на _ аркушах.

Суддя: А.І. Маломуж