Ухвала суду № 47421520, 16.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/2736/13-ц 16.07.2015 16.07.2015 16.07.2015

Провадження №22-ц/784/1529/15

Провадження № 22-ц/784/1529/2015 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Категорія 47 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

У Х В А Л А

іменем України

16 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: прокурора Цвікілевич Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_3 РДА ОСОБА_4,

відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника відповідачів ОСОБА_7,

представника третьої особи - ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 квітня 2015 року

за позовом

ОСОБА_3 міжрайонного прокурора Миколаївської області до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області (далі ОСОБА_3 РДА), ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, треті особи: Миколаївське обласне управління водних ресурсів, управління Держземагенства в ОСОБА_3 районі Миколаївської області, Головне управління Держземагенства в Миколаївській області (далі ГУ)про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок у державну власність,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2013 року ОСОБА_3 міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави до ОСОБА_3 РДА, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок у державну власність.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що 10 лютого 2011 року розпорядженням ОСОБА_3 РДА № 35 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 9,5 га та передачу їх у власність відповідачам для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Дмитрівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. На підставі цього розпорядження частина відповідачів отримала державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровані та обліковані в земельному кадастрі. Проте, в ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства було виявлено, що під час передачі земельних ділянок порушено вимоги земельного та водного законодавства України.

Посилаючись на те, що передані земельні ділянки розташовані у межах прибережних захисних смуг Дніпровсько-Бузького лиману та відносяться до земель водного фонду, а тому не можуть перебувати у приватній власності громадян, прокурор, уточнивши свої вимоги, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 РДА № 35 від 10 лютого 2011 року, визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки, повернути земельні ділянки у державну власність в особі Головного управління Держземагентства в Миколаївській області.

Справа розглядалась судами неодноразово. Під час розгляду справи, ОСОБА_3 міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури замінено його правонаступником ОСОБА_3 міжрайонним прокурором Миколаївської області, а також залучено до участі у справі головне управління Держземагентства у Миколаївській області, як третю особу.

Останнім рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 квітня 2015 року позов задоволено. Постановлено визнати незаконним та скасувати спірне розпорядження ОСОБА_3 РДА, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та зобовязано відповідачів повернути земельні ділянки у державну власність в особі Головного управління Держземагентства в Миколаївській області.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 не зявились. Вони повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.192-202), телефонограмою на імя ОСОБА_20, а також власноручним підписом ОСОБА_18 в клопотаннях, наданих в судовому засіданні представником відповідачів та іншими відповідачами. За такого, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням ОСОБА_3 РДА № 35 від 10 лютого 2011 року передано у власність 14 громадянам згідно зі списком-додатком земельні ділянки загальною площею 9,5 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в межах території Дмитрівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, зокрема, ОСОБА_16 0,5 га; ОСОБА_5 0,5 га; ОСОБА_13- 1 га; ОСОБА_17 0,5 га; ОСОБА_6 0,5 га; ОСОБА_14 1 га; ОСОБА_9 0,5 га; ОСОБА_10 0,5 га; ОСОБА_18 0,5 га; ОСОБА_12 1 га; ОСОБА_15 1 га; ОСОБА_19 0,5 га; ОСОБА_20 0,5 га; ОСОБА_11 1 га (т. 1 а.с. 28-29).

На підставі цього розпорядження зазначеним особам видані державні акти на право власності на земельні ділянки:

ОСОБА_5 серія ЯК № 824599 виданий 5 липня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0752;

ОСОБА_13 - серія ЯК № 824606 виданий 29 грудня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0760;

ОСОБА_6 серія ЯК № 824604 виданий 1 червня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0758;

ОСОБА_14 серія ЯК № 824607 виданий 10 грудня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0761;

ОСОБА_9 серія ЯК № 824598 виданий 29 листопада 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0751;

ОСОБА_10 серія ЯК № 824600 виданий 2 березня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0753;

ОСОБА_18 серія ЯК № 824601 виданий 9 квітня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0754;

ОСОБА_12 серія ЯК № 824605 виданий 9 квітня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0759;

ОСОБА_15 серія ЯК № 824608 виданий 19 вересня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0762;

ОСОБА_19 серія ЯК № 824002 виданий 11 грудня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0755;

ОСОБА_11 серія ЯК № 824603 виданий 10 грудня 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 4825180500:02:000:0756 (т. 1 а.с. 30-40).

Відповідачі ОСОБА_16, ОСОБА_20 та ОСОБА_17 державні акти на право власності на спірні земельні ділянки ще не отримали.

За даними Миколаївської регіональної філії державного підприємства «Центра державного земельного кадастру» відстань спірних земельних ділянок від урізу води Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря складає: земельна ділянка ОСОБА_16 1031 м; ОСОБА_5 953 м; ОСОБА_13 629 м; ОСОБА_17 1007 м; ОСОБА_6 800 м; ОСОБА_14 585 м; ОСОБА_9 998 м; ОСОБА_10 928 м; ОСОБА_18 890 м; ОСОБА_12 684 м; ОСОБА_15 678 м; ОСОБА_19 845 м; ОСОБА_20 771 м; ОСОБА_11 822 м (т. 1 а.с. 200).

Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Статтею 4 ВК України, пунктом «б» частини першої статті 58 ЗК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж морів та інших водойм з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів з урахуванням містобудівної документації.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних обєктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Згідно з пунктом «д» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність) лише на умовах оренди громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Отже, за змістом вищенаведених норм права на землі в межах двох кілометрів прибережних захисних смуг навколо морських заток і лиманів не можуть передаватись у власність громадян, оскільки це землі водного фонду України.

Крім того відповідно до пункту 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 (далі Порядок № 486), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно - технічної документації.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обовязковій державній експертизі, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.

З огляду на системний аналіз положень вищенаведених норм законодавства при наданні в користування земельних ділянок навколо водних обєктів у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних обєктів, збереження водних обєктів повинне здійснюватись шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486 з урахуванням конкретної ситуації.

Такий правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-523цс15.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що земельні ділянки передані відповідачам з порушенням земельного та водного законодавства, що є підставою для визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 РДА № 35 від 10 лютого 2011 року, визнання недійсними державних актів на право власності на такі земельні ділянки та покладення на відповідачів обовязку повернути земельні ділянки у державну власність.

Доводи апеляційної скарги про те, що у звязку з відсутністю проекту землеустрою про встановлення прибережної захисної смуги не доведено факту віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, не можуть братись до уваги, оскільки, до земель водного фонду, щодо яких установлено заборону на передачу у власність, віднесені землі, які розташовані в межах двокілометрової зони від урізу води і які відповідно до норм земельного та водного законодавства є землями водного фонду й не можуть бути передані в приватну власність.

Посилання апелянтів на безпідставність вимог прокурора про конфіскацію земельних ділянок, є необґрунтованими, оскільки таких вимог позовна заява не містить.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: