Ухвала суду № 47421427, 20.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/8813/14-ц 20.07.2015 20.07.2015 20.07.2015

Провадження №22-ц/784/1792/15

Провадження № 22-ц/784/1792/15 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

20 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Гордійчук С.С.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

приватного підприємства фірми «Айлама»

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27травня 2015 року, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства фірми «Айлама», третя особа інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

встановила:

08 липня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства фірми «Айлама» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою від 27 травня 2015 року у вищевказаній справі призначено судово-медичну експертизу, якою, окрім поставлення запитань експерту та зупинення провадження у справі, покладено обовязок щодо сплати витрат за проведення вказаної експертизи на сторони в рівних частках.

Не погодившись з вказаною ухвалою в частині покладення обовязку щодо сплати витрат за проведення вказаної експертизи на сторони в рівних частках, в тому числі і на відповідача, приватне підприємство фірма «Айлама» оскаржило ухвалу в цій частині

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу в частині визначення розміру судових витрат за проведення експертизи скасувати, та постановити в цій частині нову ухвалу, в якій оплату за проведення експертизи покласти лише на позивачку, за клопотанням якої призначено експертизу.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що клопотань про проведення експертизи він не заявляв, як то зазначив суд в оскаржуваній ухвалі, а лише запропонував корегування поставлених позивачкою питань, не заперечуючи проти призначення експертизи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення процесуального права, яке є обовязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ЦПК України, кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо

клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

За змістом ч.ч.1, 3 ст. 143 ЦПК України, для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі; особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом.

В оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що клопотання про призначення експертизи було заявлено як позивачкою так і відповідачем. Посилаючись на викладене, та на ч.2 ст.86 ЦПК України, оплату за проведення експертизи поклав на обидві сторони в рівних частках, провадження у справі зупинив на час проведення експертизи.

Тоді як, за твердженням представника відповідача, яке не спростовується матеріалами справи, ним не заявлялось клопотання про призначення експертизи, а лише, відповідно до ч. 3 ст. 143 ЦПК України, були запропоновані питання, які підлягали вирішенню експертом.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 20 лютого 2015 року позивачем заявлено усне клопотання про призначення судово-медичної експертизи, в засіданні оголошено перерву для подання ОСОБА_4 письмового клопотання і зясування питань до експерта (а.с.91). 27 квітня позивачка подала письмове клопотання про призначення експертизи з переліком питань для експерта (а.с.73)

Крім того, представником відповідача подана заява, із змісту якої вбачається, що приватне підприємство фірма «Айлама» не заперечує проти призначення саме судово-медичної експертизи та пропонує власну редакцію питань.

Отже, відповідач не заявляв клопотання про призначення експертизи, як помилково вважав суд першої інстанції (а.с.120), не заявлялось таке клопотання і в усній формі, про що свідчить технічний запис судового засідання, а лише, скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 143 ЦПК України, подав свою редакцію питань до експерта.

Більш того, технічний запис судового засідання 27 травня 2015 року, коли вирішувалось питання про призначення експертизи та проголошувалась оскаржувана ухвала, в матеріалах справи відсутній. Представником відповідача подано заяву про проведення судового засідання 27 травня 2015 року за його відсутності (а.с.102). З викладеного та змісту ухвали від 27 травня 2015 року вбачається, що представник відповідача був відсутній в судовому засіданні, а отже суд не зясував думку приватного підприємства фірми «Айлама» щодо покладення на нього обовязку з часткової сплати витрат за проведення експертизи.

Отже, доводи представника відповідача є обґрунтованими, посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що представником відповідача також заявлялось клопотання про призначення експертизи не знайшло свого підтвердження, що свідчить про порушення судом, встановленого ст. 86 ЦПК України порядку вирішення питання про розподіл витрат за проведення експертизи.

Враховуючи зазначене вище, та те, що вирішення питання про покладення витрат за проведення експертизи пов'язано з її призначенням, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості самостійно вирішити питання про перерозподіл витрат по проведенню експертизи і постановити в цій частині нову ухвалу.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі, з передачею питання про призначення експертизи та покладення витрат по її проведенню на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.312, ст.313, п.3 ч.1 ст.314, ст. 315, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «Айлама» задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27травня 2015 року скасувати, а справу повернути в той же суд для вирішення питання щодо призначення експертизи та розподілу судових витрат за її проведення на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: