Рішення № 47419847, 15.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6641/14-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.Провадження № 22-ц/780/3075/15 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 18 15.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Матвієнко Ю.О.

При секретарі - Франюк Т.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства « Альфа-Банк» на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Альфа-Банк » про захист прав споживачів

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 р. позивач звернувся в суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 серпня 2014 року між сторонами був укладений споживчий кредитний договір № 500506233 строком до

05 серпня 2017 року , за яким ОСОБА_2 отримав кредит на суму 48 752 грн , із сплатою 17,99 % річних .

В позовній заяві зазначає ,що шрифт договору становить лише 6 пт , замість прийнятих 14 пт , йому довелося в несприятливих умовах підписувати цей договір , а в подальшому тривалий час вивчати його із застосуванням збільшувальних приладів.

В результаті вивчення договору у нього виникли питання , які він намагався з»ясувати у банку , однак відповіді на свої запити не отримав. В позасудовому порядку вирішити спірні питання не вдалося.

Позивач зазначає, що до даних правовідносин необхідно застосувати положення Закону України « Про захист прав споживачів» .

Позивач вважає, що положення п. 2.8 та його підпункти є несправедливими, незаконними та такими ,що суперечать чинному законодавству , а тому підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

Як вказує позивач , відповідно до положень ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» один із оригіналів договору має бути переданий споживачеві , споживач не зобов»язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки , комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Умова договору, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії , які не є послугами у визначенні Закону України « Про захист прав споживачів» є нікчемною.

Враховуючи , що визначені у п. 2.8 управління кредитом , відповідно до чинного законодавства , на думку позивача, не є послугою , а є діями , які банк зобов»язаний здійснювати на підставі чинного законодавства для обслуговування наданої ним послуги , а саме споживчого кредиту , тому позивач просив визнати вказаний пункт договору та його підпункти недійсними

Крім того , п. 5.4 Додатку №1 до договору також є недійсним ,оскільки даним пунктом встановлено платіж за неіснуючі послуги , тобто такі,що не надаються споживачу , однак вимагається сплата коштів , що не відповідає ст..ст. 11, 21 , 22 Закону України « Про захист прав споживачів»

При укладені договору відповідачем порушено вимоги Закону України « Про захист прав споживачів» , зокрема доступ до необхідної , доступної , достовірної та своєчасну інформацію про продукцію., орієнтовану сукупну вартість кредиту. Крім того банк уклав договір з застосуванням нечесної підприємницької діяльності, що суперечить торговим та іншим чесним звичаям ,що впливає або може вплинути на економічну поведінку споживча щодо продукції

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 листопада 2014 р. позов задоволено частково.

Визнано недійсним п. 2.8 Кредитного Договору від 04 серпня 2014 року №500506233 укладеного між Публічним акціонерним товариством « Альфа-банк» та ОСОБА_2 . В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ « Альфа-Банк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову . В апеляційній скарзі посилається на те , що судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи , суд не взяв до уваги ,що відповідь ОСОБА_2 на його запити була направлена банком 26 вересня 2014 року. Крім того під час укладення договору були дотримані вимоги чинного законодавства , зокрема положення Закону України « Про захист прав споживачів».

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.5,16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5, від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позовна заява про вирішення спору, що виникає з кредитних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленим статтею 119 ЦПК, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві. У разі пред'явлення позову про захист прав споживачів відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» у заяві має бути викладено, яке саме право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; способи захисту, яких суд може вжити, тощо.

При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

При розгляді таких справ суди повинні враховувати, зокрема, висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Задовольняючи позовні в частині визнання недійсним п. 2.8 кредитного договору , суд першої інстанції виходив із того , що зміст правочину не може суперечить нормам ст.ст. 203 , 215 ЦК України , і вказаний пункт суперечить вимогам ст.. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» .

Однак такі висновки суду є помилковими , такими що не відповідають обставинам справи .

Як видно із матеріалів справи , 04 серпня 2014 року між сторонами був укладений споживчий кредитний договір № 500506233 строком до

05 серпня 2017 року , за яким ОСОБА_2 отримав кредит на суму 48 752 грн , зі сплатою 17,99 % річних ( а.с. 8-9) .

Відповідно до п.5 ;п. 7 Договору підпис позичальника на оригіналі в Договорі, що залишається в Банку є письмовим підтвердженням -

-отримання Позичальником свого примірнику цього Договору ,що складається з першого та другого Розділів в дату його укладення ;

-ознайомлення Позичальника у письмовій формі з інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту , вартості , видів та предметів супутніх послуг;

-надання Позичальнику іншої інформації, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство.( а.с. 8 оборот)

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України « Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

Відповідно до п\п . «д» ч.2 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредит

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 19 Закону України « Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповіднол до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Як видно із матеріалів справи , позивач підписуючи договір кредиту , був ознайомлений , відповідно до вимог чинного законодавства України , з інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту , вартості , видів та предметів супутніх послуг, іншою інформацією , надання якої вимагає чинне в Україні законодавство.

Протягом дії договору ( протягом чотирнадцяти днів з дня підписання) відповідно до п.6 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» ,згоду на укладення споживчого кредиту не відкликав , тобто позивач заперечень щодо укладеного договору протягом цього часу не мав .

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71. Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на ту обставину , що пункт 2.8 та п. 5.4 Додатку № 1 до кредитного договору не відповідають вимогам ст. 203 ЦК України , а відтак є нікчемними , не ґрунтуються на вимогах закону , не спростовують висновків суду.

Висновок суду про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним п.5.4 Додатку №1 до кредитного договору є законним і обгрунтованим .

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову., рішення в частині відмови у задоволенні позову скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Альфа-Банк» - задовольнити частково .

Заочне рішення Ірпінського суду Київської області від 26 листопада 2014 рок - в частині задоволення позову скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Альфа-Банк » про захист прав споживачів, в частині визнання недійсним п. 2.8 та п.п. 2.8.1., 2.8.2., 2.8.3., 2.8.4., 2.8.5. споживчого кредитного договору від 04 серпня 2014 року №500506233 укладеного між Публічним акціонерним товариством « Альфа-банк» та ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення в частині відмови у позові ОСОБА_2 про визнання недійсним п.5.4. Додатку №1 до споживчого кредитного договору - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді