Ухвала суду № 47414326, 23.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1574/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Окостень І.В. Провадження № 22-ц/773/1105/15 Категорія: 48 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів - Карпук А.К., Веремчук Л.М.,

при секретарі - Кирилюку О.О.,

з участю: відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та встановлення способу участі у вихованні онуки, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про зміну встановленого способу участі у вихованні дитини, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2015 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою, встановлення способу участі у вихованні онуки задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_3, ОСОБА_4 порядок у спілкуванні з онукою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та участі у її вихованні, шляхом встановлення систематичних побачень з дитиною щонеділі з 14 до 19 години за місцем проживання позивачів за відсутності матері дитини з правом відвідування культурно - масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів з поверненням дитини після побачень до місця проживання матері.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3, ОСОБА_4 перешкоди у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_6.

В решті позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про зміну встановленого способу участі у вихованні дитини задоволено частково.

Змінено встановлений за ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2013 року спосіб участі ОСОБА_5 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та участі у її вихованні на наступний спосіб: систематичні побачення з дитиною щонеділі з 14 до 19 години та щосереди з 17 до 19 години за місцем проживання ОСОБА_5 за відсутності матері дитини з правом відвідування культурно - масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів з поверненням дитини після побачень до місця проживання матері.

В решті позову ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 121 грн. 80 коп. та в користь ОСОБА_5 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення, встановити час побачень щонеділі з 16 год. по 19 год. в присутності матері за місцем її проживання.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу з підстав в ній наведених.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без зміни з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 16.09.2013 року. Від подружнього життя вони мають дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Малолітня ОСОБА_6 проживає разом із матір'ю - відповідачем у справі ОСОБА_2 у АДРЕСА_1. Позивачі та третя особа проживають окремо від дитини в смт. Люблинець Ковельського району.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 27 лютого 2013 року про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, визначений спосіб спілкування батька ОСОБА_5 з дочкою ОСОБА_7: щопонеділка з 10 до 15 години, щосереди з 15 до 19 години та щонеділі з 15 до 18 години за місцем проживання матері дитини ОСОБА_2

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 і встановивши порядок спілкування батька, баби, діда з дочкою та онукою, у зв'язку з тим, що відповідачкою чиняться перешкоди, суд виходив з передбачених законом прав зазначених осіб на спілкування з дитиною та з інтересів дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з характеристик селищного голови Люблинецької сільської ради від 05.05.2015 року (а.с. 54,55), позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позитивно характеризуються за місцем проживання, серед односельчан користуються авторитетом, дисципліновані, врівноважені, заяв та скарг на їх поведінку не надходило.

Згідно медичних довідок (а.с. 50-53) у лікарів нарколога та психіатра не перебувають.

Актом №39 від 05.05.2015 року обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3, складеного комісією Люблинецької сільської ради, встановлено, що сім'я ОСОБА_3 проживає в трьохкімнатній квартирі, в якій є автономне газове опалення, зроблений сучасний ремонт, квартира обладнанна необхідними меблями, санітарно-гігієнічні умови задовільні (а.с. 56).

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_5 від 04.05.2015 року, складеного комісією служби у справах дітей Ковельської районної державної адміністрації, для малолітньої ОСОБА_6 створені всі необхідні умови для проживання з правом ночівлі в сім'ї її батька на визначений час та місце зустрічі (а.с. 106).

З характеристики з місця роботи ОСОБА_5 вбачається, що він працює помічником машиніста тепловоза, до посадових обов'язків ставиться добросовісно, дисциплінований працівник, підвищує свій професійний рівень, прогулів не допускав, з колегами по роботі має дружні відносини, приймає активну участь у житті колони (а.с. 37).

Висновком органу опіки та піклування запропоновано порядок спілкування позивачів та третьої особи з онукою та дочкою у присутності матері по місцю її проживання, та у її відсутність по місцю проживання позивачів у разі відсутності конфліктних ситуацій та позитивному контакті з дитиною.

Як вбачається із заяв ОСОБА_5 до Ковельського МРУЮ йому чинились перешкоди у спілкуванні з дочкою (а.с. 60-63).

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до статті 257 Сімейного кодексу України баба, дід мають право спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Статтею 263 СК України визначено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.

Право на спілкування з дитиною належить до особистих немайнових прав батьків, про що прямо зазначає закон. Порушення цього права, створення умов, за яких неможливе його реалізація, є правопорушенням. Причому порушуються права не тільки батька (матері), баби, діда, але й дитини.

За ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

В ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. З Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року ( далі Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення щодо способів участі позивачів та третьої особи у вихованні дитини суд виходив з їх права на спілкування з дитиною та інтересів дитини. Судом повно і всебічно з'ясовані обставини, на які сторонни покликались як на підставу своїх вимог і заперечень, надана обґрунтована та об'єктивна оцінка доказів, які досліджувались судом першої інстанції.

У зв'язку з наявністю постійних конфліктних стосунків між сторонами, суд вірно прийшов до висновку, що спільне спілкування сторін зашкодить інтересам дитини, тому дозволив спілкування з дитиною без участі матері по місцю проживання батька, діда та баби.

Інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження судом першої інстанції і враховані судом при ухваленні рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: