Ухвала суду № 47407909, 22.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/5220/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Іваненко О.В.

Провадження № 22-ц/778/3110/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради

на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2015 року по справі

за позовом Комунального підприємства «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнило, до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що в будинку №46, розташованому за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівна, пров. Леніна, мешкає ОСОБА_3 Будинок відповідача до мереж водопостачання КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради не підключений.

Підприємство надає комунальні послуги з водопостачання та вивезення сміття в повному обсязі.

Обов'язковість сплати за надані послуги з водопостачання та вивезення твердих побутових відходів передбачена ст.162 Житлового кодексу України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р., п.13 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 10.12.2008р. Згідно зазначених норм споживач (власник або наймач житлового приміщення) та повнолітні члени його сім'ї, що мешкають разом з ним, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі вносити оплату за надані житлово-комунальні послуги згідно тарифів, встановлених органами місцевого самоврядування.

Відповідачем вказані вимоги не виконуються, належна оплата не здійснюється, внаслідок чого у боржника станом на 01.03.2013р. виникла заборгованість перед КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради за користування послугами з водопостачання та вивезення побутових відходів, яка становіть 590,59 грн.

ОСОБА_3 неодноразово усно попереджалась про необхідність погашення цієї заборгованості, але заходів для погашення боргу не здійснює.

Несплата заборгованості призводить до завдання матеріальної шкоди КП «Райсількомунгосп». Крім цього, КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради були понесені витрати у розмірі 200,00 грн., пов'язані з наданням правовій допомоги.

В березні 2013р. КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради звернулось до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги. Ухвалою суду від 26.03.2013р. було відмовлено в прийнятті зазначеної заяви, оскільки з викладених в заяві обставин вбачається спір про право та заявлені вимоги можуть бути розглянути в позовному провадженні, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі зазначеного остаточно просило стягнути з ОСОБА_3, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь заборгованість за комунальні послуги в розмірі 590,59 грн. та судові витрати в розмірі 429,40 грн., які складаються зі сплати судового збору в розмірі 229,40 грн. і витрат за надану правову допомогу в розмірі 200,00 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради.

В апеляційній скарзі КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради, посилаючись на існування між сторонами зобовязальних правовідносин, відсутність доказів на підтвердження доводів відповідача щодо неотримання відповідних послуг, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Сторони повістки отримали ( а.с.116-118).

ОСОБА_3 направила до суду заперечення на апеляційну скаргу і просить розглянути справу за її відсутності.

КП «Райсількомунгосп» причини неявки не повідомило.

Керуючись ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідачів та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи за їх відсутності за наявними матеріалами

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що вони є недоведеним.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно відмовив у стягненні з ОСОБА_3 суми заборгованості за фактично надані КП «Райсількомунгосп» послуги. Проте зазначені доводи є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 10, ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України установлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.179 ЦПК України).

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки рішення суду оскаржується КП «Райсількомунгосп» з посиланням на фактичне надання послуг ОСОБА_3, на виконання положень ст.10 ЦПК України ухвалою судді апеляційного суду від 9 червня 2015 року було запропоновано позивачу надати докази, які б підтверджували ці обставини та розяснені наслідки невиконання вимог суду (а.с.107).

Ухвала апеляційного суду отримана КП «Райсількомунгосп», проте будь-які докази не надано та не повідомлено суд про причини невиконання ухвали (а.с.113).

Отже, справа переглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги, зобовязаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом,

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Судом встановлено і це не оспорюється позивачем, що між сторонами письмовий договір на надання комунальних послуг не був укладений.

Проте, відсутність договору про надання даного виду послуг не звільняє споживача від обовязку оплатити надані послуги.

Отже, позивач, предявивши вимоги про стягнення витрат за комунальні послуги, у відповідності до ст.ст. 11, 525 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України повинен був довести фактичне надання послуг ОСОБА_3, яка заперечувала цей факт. Проте, позивач докази не надав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником будинку №48 в с.Костянтинівка.

Будинок до мереж водопостачання КП «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради не підключений.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (далі - Правила), вуличний водорозбір (водорозбірна колонка) - це пристрій для розбору питної води безпосередньо з водопровідної мережі в місцях колективного водокористування.

У відповідності до п. 8.1 Правил, вуличні водорозбори (колонки) призначені для колективного водокористування.

Згідно п. 1.5 Правил, вуличні водорозбірні колонки, призначені для колективного водокористування, передаються за згодою власника, згідно з відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування на баланс виробника для подальшої експлуатації.

Позивач зазначав, що за схемою КП «Райсількомунгосп» здійснює водозабезпечення ОСОБА_3 через колонку, яка розташована по вул. Школьній, 48, с.Костянтинівка (а.с.69).

Проте, згідно листа директора КП «Райсількомунгосп» №117 від 06.05.2014 року колонка по вул. Школьній, 48, с.Костянтинівка, розграбована, у підприємства не має фінансової можливості ремонтувати вуличні водозабори і пропонується абонентам проводити індивідуальні водопроводи (а.с. 114).

Зазначене спростовує доводи позивача про надання послуги водопопостачання відповідачці через колонку, яка розташована по вул. Школьній, 48, оскільки вона несправна та не функціонує.

Відповідно до п.4 Правил затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року №1070 в редакції із змінами, внесеними постановами КМУ №541 від 25.05.2011 року та №1173 від 16.11.2011 року, збирання та перевезення побутових відходів здійснюється спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Вивезення побутових відходів здійснюється відповідно до схеми санітарного очищення населених пунктів із забезпеченням роздільного збирання побутових відходів.

Житлові масиви і внутрішньо дворові території, дороги загального користування та інші обєкти благоустрою населених пунктів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів.

Пунктом пятим Правил передбачено, що послуги надаються з урахуванням розміру території, схеми санітарного очищення, затвердженої в установленому порядку, та інших умов, передбачених законодавством у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 2.1.4 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 176 від 07 червня 2010 року "Про затвердження Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації побутових відходів" передбачено, що у тих районах індивідуального житлового будівництва, де існуючі умови вулично-дорожньої мережі ускладнюють можливість розміщення контейнерних майданчиків, тверді відходи, що утворюються в одноквартирних житлових будинках, та їх окремі компоненти рекомендується збирати в контейнери ємкістю до 0, 24 м. куб., розміщені на присадибній ділянці одноквартирного житлового будинку

Позивач не надав Правила благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти та порядку в с. Костянтинівка, схему санітарного очищення даного населеного пункту, не зазначив і не надав доказів в який спосіб надавав послуги відповідачці із передбачених вищевикладеними нормативними актами систем збирання побутових відходів та їх вивезення (через обладнані майданчики під сміттєзбірники-контейнери чи з присадибної ділянки відповідачки), схему місць розташування контейнерів для збору ТПВ в с. Костянтинівка, маршрути та графік вивезення.

Отже, вищевикладені обставини свідчать, що позивач не підтвердив свої вимоги, належними і допустимими доказами не довів факт надання підприємством відповідачці зазначених видів послуг, тому суд обґрунтовано визнав, що підстави для стягнення з відповідачки заявленої суми боргу відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Райсількомунгосп» Мелітопольської районної ради відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: