Постанова № 4740497, 24.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.09.2009

Справа №2-29/17604-2007А

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Новатор» (м.Джанкой, вул. Первомайська,62).

До відповідача – Джанкойської об’єднаної Державної податкової інспекції (м.Джанкой, вул. Дзержинського,30).

Про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень - рішень.

Суддя О.І. Башилашвілі

Секретар судового засідання В. В. Романів

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Лочман Я. О., довіреність № б/н від 01.02.09, представник;

Від відповідача – Лукпанова К.В. – представник, довіреність від 28.11.2008р. № 75.

Суть спору: ВАТ «Новатор» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача – Джанкойської ОДПІ про визнання протиправними ті нечинними податкових повідомлень – рішень Джанкойської ОДПІ в АРК від 27.06.2007р. №0000581530/0/728, від 27.07.2007р. №0000581530/1/945/155-2, від 04.10.2007р. №0000581530/2/1183, від 04.12.2007р. №0000581530/3 про донарахування та стягнення штрафних санкцій у розмірі 8440,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем внаслідок необґрунтованих висновків посадових осіб відповідача щодо наявності з боку позивача порушень п.п. 5.3.1, ст. 5 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що податкових повідомлень – рішень від 27.06.2007р. №0000581530/0/728, від 27.07.2007р. № 0000581530/1/945/155-2, від 04.10.2007р. № 0000581530/2/1183 не існує, у зв’язку з прийняттям рішення від 04.12.2007р. №0000581530/3, яке у свою чергу прийнято відповідно до законодавства.

Провадження у справі зупинялось до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги у справі №2-19/14939-2006А.

Після з’ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

За наслідками документальної перевірки, результати якої оформлені актом документальної перевірки від 13.06.07 р. № 598/15-2/00443737 «Про результати документальної перевірки з питань дотримання сплати податку на додану вартість Відкритим акціонерним товариством «Новатор», Джанкойською ОДПІ в АР Крим 27.06.2007р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000581530/0/728 про визначення штрафних санкцій у розмірі 10 % у сумі 8 440,43 грн. на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 (далі по тексту - Закон № 2181) за затримку на 15 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 84 404,29 грн.

ВАТ „Новатор", не погодилось з висновками, викладеними у акті документальної перевірки та з податковим повідомленням-рішенням і, керуючись пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-111, а також Положенням про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 02.03.2001р. N 82 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за N 238/5429, розпочало процедуру адміністративного оскарження:

- 03.07.2007р. ВАТ «Новатор» звернулась зі скаргою до Джанкойської ОДПІ в АР Крим. Рішенням про результати розгляду первісної скарги Джанкойською ОДПІ в АР Крим від 19.07.2007р. № 3477/10/31-3 в задоволені скарги було відмовлено. На підставі цього рішення Джанкойською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2007р. № 0000581530/1/945/155-2.

- 26.07.2007р. ВАТ «Новатор» звернулось зі скаргою вих. № 1033 до ДПА в АРК. Рішенням від 25.09.2007р. вих. № 2288/10/25-021 залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарга підприємства – без задоволення. На підставі цього рішення Джанкойською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2007р. № 0000581530/2/1183.

- 05.10.2007р. ВАТ «Новатор» була направлена скарга вих. № 1433 до ДПА України. Рішенням від 17.10.2007р. вих. № 10438/6/25-0215 термін розгляду скарги був продовжений до 06.12.2007р. Рішенням від 29.11.2007 р. № 11898/6/25-0215 ДПА України в задоволені скарги підприємству відмовила. На підставі даного рішення Джанкойською ОДПІ в АРК було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 р. № 0000581530/3.

Предметом спору виступають штрафні санкції, нараховані відповідачем в акті перевірки від 06.06.07р. № 598/15-2/00443737, де встановлений факт несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з ПДВ за декларацією № 8668 від 21.05.07р. та за Постановою Севастопольського апеляційного господарського № 2-19/14939 від 04.05.07р.

За наслідками попередньої документальної перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: ПДВ у сумі 128 338,5 грн. (№ 888);

- про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток 2 390 грн. (№ 889).

Суд встановив, що постановою господарського суду Автономної республіки Крим від 25.01.2007 р. був частково задоволений адміністративний позов ВАТ «Новатор»: визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК № 888/23-01/2 від 21.06.2006 р., № 888/23-01/3 від 30.08.2006 р., визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК № 889/23-01/0 від 03.03.2006 р., № 889/23-01/2 від 21.06.2006 р., № 889/23-01/3 від 30.08.2006 р., в іншій частині позову (щодо рішень податкових інстанцій про розгляд скарг підприємства) було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.07р. постанова суду першої інстанції була скасована та прийнята нова постанова, якою апеляційна інстанція задовольнила позов щодо нарахування податку на прибуток у сумі 2 390 грн., а також ПДВ в частині донарахування ПДВ у сумі 1272 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 636 грн.

Але апеляційний суд підтримав висновки відповідачів про заниження ВАТ «Новатор» податкового зобов'язання по бюджетній декларації у сумі 84 286,0 грн. та завищення по переробній декларації за період у сумі 84 286,0 грн., у зв'язку з порушенням пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

ВАТ «Новатор» не погодилось з Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.07 р. по справі № 2-19/14939-2006 А в частині задоволених апеляційних вимог, у зв'язку з чим звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою від 14.05.07 р. вих. № 607 (тобто протягом терміну сплати).

Про факт оскарження постанови апеляційного суду, ВАТ «Новатор» повідомило Джанкойську ОДПІ в АРК листом від 21.05.2007 р. № 641 та ДПІ в АРК у скарзі.

Однак, 13.06.2007р. відповідачем був складений акт, у якому було встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання позивачем (а.с. 9-11).

21.05.2007 р. підприємством була надана податкова декларація з ПДВ за квітень 2007 року. А платіжним дорученням від 29.05.2007 р. № 4111 була проведена сплата по даній декларації, про що зазначено у платіжному документі (а.с. 29-31).

Проте вказана сума відповідачем була розподілена в погашення неузгоджених зобов'язань за постановою апеляційного суду. При цьому платіжними дорученнями від 01.06.2007 р. № 4164, 4265 податкові зобов'язання самостійно були сплачені підприємством в повному обсязі, що також зазначено у платіжних дорученнях (а.с. 32).

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне:

- постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.07 р. по справі № 2-19/14939-2007 набрала законної сили - 4 травня 2007 року та мало бути виконана позивачем протягом десяти календарних днів - до 19 травня 2007 р., тоді як фактично сума ПДВ у розмірі 82 238,29 грн. була сплачена - 29.06 07 р. та 01.06.07 р.;

- відповідач вважає, що ВАТ «Новатор» порушенні положення ст. 124 Конституції України, у зв'язку із повним запереченням позивачем необхідності сплати ПДВ у сумі 82 238,29 грн., посилаючись на касаційне оскарження рішення САГС від 04.05.07 р. по справі № 2-19/14939-2006А, тоді як це судове рішення станом на день прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 04.12.2007 р. № 0000581530/3 (після розгляду в ДПА України) та на теперішній час набрало законної сили та має бути виконано позивачем.

- відповідач посилається на те, що позивач не обґрунтовує свою незгоду із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 216,6 грн. (10%) за несвоєчасну сплату ПДВ у розмірі 2 166 грн. по декларації вх. № 8668, тому вона має бути виключена із суми позовних вимог;

- відповідач вказує на те, що платіжні документи платників податків надходять до податкової бази Джанкойської ОДПІ від органів державного казначейства у вигляді електронних реєстрів та вносяться до АРМ «Облік платників податків;

- перевірка із складанням акту від 13.06.2007р. була проведена належним чином.

- податкових повідомлень – рішень від 27.06.2007р. №0000581530/0/728, від 27.07.2007р. № 0000581530/1/945/155-2, від 04.10.2007р. № 0000581530/2/1183 не існує, у зв’язку з прийняттям рішення від 04.12.2007р. №0000581530/3, яке у свою чергу прийнято відповідно до законодавства.

Однак, суд не може погодитися з доводами та вважає, що позов підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

- значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 69 КАС України встановлює, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 1,2 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд встановив, що оплата за постановою САГС від 04.05.2007 р. (отримана підприємством 11.05.2007 р.) була добровільно здійснена ВАТ «Новатор» 01.06.2007 р.

Однак предмет доказування у спорах щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань полягає не в обов'язковості виконання постанови апеляційної інстанції, а у тому, коли відбулося узгодження податкових зобов'язань - після прийняття постанови в апеляційній або касаційній інстанцій.

Відповідач посилається на те, що п. 5.3.2 Закону № 2181 встановлений строк сплати податкового зобов'язання - 10 днів, але відлік цього терміну має відбуватись не з дня набрання чинності судового рішення, а з дня апеляційного узгодження податкових зобов'язань, що не є тотожними поняттями.

«Апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження» (п. 1.20 ст. 1 Закону № 2181).

ДПА України (лист від 23.01.2007р. N 10-1119/219) вірно застосувала норми матеріального та процесуального права, вказавши: «порядок оскарження рішень у судовому порядку визначається процесуальним законодавством України. Тобто остаточне судове рішення - рішення, яке відповідно до процесуального законодавства України не може в подальшому бути оскаржено в судовому порядку або не оскаржуються та набрало законної сили».

Такий підхід, на думку суду є вірним, оскільки поняття «касаційне оскарження» відповідає змісту поняття «судового оскарження». Касаційне оскарження - офіційне подання учасниками процесу або прокурором до суду касаційної інстанції документа (касаційної скарги, касаційного подання), яким оскаржуються судові рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції або апеляційної інстанції.

Відповідач, у свою чергу, без посилань на норми права визначив, що касаційне оскарження не є судовим оскарженням, тому рішення суду, яке не є остаточним і переглядається в межах касаційного провадження, має виконуватись у 10-денний термін з дня його оголошення (незалежно чи є то рішення законним чи ні).

Справедливим та правомірним є виконання остаточного судового рішення, а не рішення законність якого є предметом розгляду в суді касаційної інстанції.

Стаття 13 КАСУ закріплює паритетність обох видів оскарження - «Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом».

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм вказує на те, що в межах адміністративного судочинства судове оскарження припускає здійснення як апеляційного, так і касаційного оскарження також, більш того термін «судове оскарження» з метою застосування за Законом № 2181 спрямовано на виконання платниками податків законного рішення.

Суд вважає, що під час перевірки, посадові особи відповідача залишили поза увагою факт касаційного оскарження, що і призвело до помилкового застосування штрафних санкцій.

Суд встановив, що у спорі по справі № 2-19/14939-2006 р., Ухвалою від 26.11.2007 р. Вищим адміністративним судом України, предметом розгляду якої була правомірність податкових повідомлень-рішень Джанкойської ОДПІ (№№ 888/23-01/0, 889/23-01/0 від 03.03.06 р.; №№ 888/23-01/2, 889/23-01/2 від 21.06.06 р., №№ 888/23-1/3, 889/23-1/3 від 30.08.2006 р.) у судовому порядку вирішено на користь ВАТ «Новатор»: касаційна скарга ВАТ «Новатор» задоволена. Скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 888/23-01/0 від 03.03.2006 року, № 888/23-01/2 від 21.06.2006 року, № 888/23-1/3, від 30.08.2006 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 84 287,00 грн. та фінансових санкцій в сумі 42143,50 грн. В цій частині залишена в силі постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2007 року. В решті постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2007 року залишена без змін.

Відповідачем Ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.02.2009 р. не була оскаржена до Верховного Суду України.

Таким чином, під час судового оскарження в межах апеляційного узгодження судом встановлена відсутність обов'язку ВАТ «Новатор» зі сплати ПДВ в сумі 84 287,00 грн. та фінансових санкцій в сумі 42143,50 грн.

Крім того, застосування фінансової санкції від суми ПДВ в якості дотації неправомірно, оскільки така сума не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону № 2181.

Визначена відповідачем як сума податкового зобов'язання за штрафними санкціями по ПДВ, має спеціальний режим, встановлений п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п. п. 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Суд вважає, що відповідач неправомірно застосував штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки суми податку на додану вартість в якості дотацій перераховуються переробними підприємствами сільськогосподарським виробникам на їхні спеціальні рахунки, а не до бюджету чи державного цільового фонду, тобто не є податковими зобов'язаннями в розумінні вказаного Закону.

Аналогічного висновку дійшов Вищій адміністративний суд в ухвалах від 24.06.2008 р. (справа К-30632/06) та від 03.04.2007 р. (справа № К-150106) (а.с. 153-161).

Суд не приймає посилання відповідача на те, що ВАТ «Новатор» порушенні положення ст. 124 Конституції України, у зв'язку із повним запереченням позивачем необхідності сплати ПДВ у сумі 82 238,29 грн., посилаючись на касаційне оскарження рішення САГС від 04.05.07 р. по справі № 2-19/14939-2006А, тоді як це судове рішення станом на день прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 04.12.2007 р. № 0000581530/3 (після розгляду в ДПА України) та на теперішній час набрало законної сили та має бути виконано позивачем.

Так, це посилання відповідача спростовуються фактом добровільної сплати 01.06.2007 р. 124 198,28 грн., що і стало базою для застосування штрафних санкцій.

При цьому суд вважає, що саме відповідач не додержується приписів ст. 67 Конституції України, яка передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом та п 8 ч. 3 ст. 129, яка визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, що передбачає можливість перевірки в касаційному порядку постанови.

Відтак на момент прийняття спірного податкового повідомлення – рішення, виконання судового рішення відбулось, але узгодження податкового зобов'язання - ні.

21.05.2007р. підприємством була надана податкова декларація з ПДВ за квітень 2007 року. Платіжним дорученням від 29.05.2007 р. № 4111 була проведена сплата по даній декларації, про що зазначено у платіжному документі.

Проте вказана сума відповідачем була розподілена в погашення неузгоджених зобов'язань за постановою апеляційного суду. При цьому платіжними дорученнями від 01.06.2007 р. № 4164, 4265 податкові зобов'язання самостійно були сплачені підприємством в повному обсязі, що також зазначено у платіжних дорученнях.

Слід зазначити, що право визначати порядок розподілу власних грошових коштів належить самому платнику як їх власнику. Своє волевиявлення платник визначає у платіжних дорученнях у реквізиті «призначення платежу», де вказується напрямок переказу.

Згідно з 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 року N 22 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за N 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України». Відтак використання перерахованих коштів має відбуватись за напрямком вказаному у платіжних дорученнях. А податкові органи ведуть лише оперативний облік таких платежів та не мають права здійснювати розподіл платежів без згоди платника податків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.04.2006 р. (а.с. 142-145).

Крім того, актом первірки № 598/15-2/00443737 від 13.06.07р. встановлено, що згідно з п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в представленій їм податкової декларації, протягом 10 календарних днів, що випливають за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого пп. 4.1.4 ст. 4 Закону для представлення податкової декларації.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.4 ст. 4, п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 - несплата узгодженого в податковій декларації податкового зобов'язання, проте в акті не встановлено порушень п. 5.2.4, п. 5.3.2 ст. 5 Закону, які визначають порядок та строки сплати узгоджених в апеляційному порядку податкових зобов'язань.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України N 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України N 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України N 2181, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України).

Таким чином, з поданням ВАТ «Новатор» до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.

Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України N 2181.

Однак, зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України N 2181, або іншими законами з питань оподаткування.

До визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України N 2181.

З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.01.2008 р. (а.с. 133-135).

Пункт 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, передбачає, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно вказати докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Згідно з п. 1.2 Порядку № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі».

Пункт 1.7 Порядку № 327 вказує, що факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті невиїзної документальної перевірки об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто в Порядку чітко вказано, що документальна перевірка проводиться на підставі документів, а не даних облікових карток платників податків.

В акті перевірки лише зазначено, що у ході невиїзної документальної перевірки була використана інформація автоматизованих систем Джанкойської ОДПІ - АРМ «Облік платників податків». При цьому відомості про вивчення посадовими особами відповідача первинних документів позивача, в акті перевірки відсутні.

Таким чином, при оформленні акту не були з'ясовані обставини, які мають значення по справі - не взяті пояснення та зауваження від уповноважених осіб ВАТ «Новатор», не досліджено первинних документів, що прямо суперечить п. 4.1 Порядку № 327, за яким, до підписання акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок враховуються пояснення та зауваження, надані посадовими особами в ході перевірки.

Відповідно до п. 2.3.2 Порядку № 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно вказати докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, однак в акті немає посилання на платіжні документи, якими здійснювалось погашення податкових зобов'язань.

Пункт 1.5 Порядку № 327 вказує, що акт невиїзної документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

У розрахунку штрафних санкцій у графі «Нараховано згідно документу» вказано «рішення господарського апеляційного суду № 2-19/14939 від 04.05.2007 р.». Разом з тим, такого документу ані юридично, ані фактично не існує, а тому нарахування фінансових санкцій відбулось на підставі не існуючого документу.

Відповідач посилається на те, що керівник П.П. Ручкін та головний бухгалтер Русанова С.В. прийшли до Джанкойської ОДПІ 13.06.2007 р. для проведення перевірки. Проведення перевірки складання Акту та його вручення ВАТ «Новатор» відбулось в один день, на думку суду не обґрунтовані у зв’язку з наступним.

Акт перевірки містить дані, що перевірка проведена в термін з 06.06.2007 р. по 13.06.07р., тобто перевірка тривала - 8 днів, в той час як, позивач не був повідомлений належним чином про її проведення.

Згідно з п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

08.06.07 р. на адресу ВАТ «Новатор» надійшло письмове повідомлення відповідача від 06.06.07р. № 2152/10/15-2, в якому запрошувалися керівник та головний бухгалтер ВАТ «Новатор» до Джанкойської ОДПІ протягом 10 днів від дня отримання цього запрошення з'явитись до Джанкойської ОДПІ для проведення невиїзної документальної перевірки з питань сплати податку на додану вартість.

Отже, виходячи з повідомлення, перевірка мала бути розпочата не раніше 25.06.07 р. (10 робочих днів від дня отримання повідомлення - мінімальний строк наданий платнику податків для відвідування органів ДПС на їх запрошення), а фактично вона розпочалась 06.06.2007р.

У свою чергу, в повідомленні від 06.06.07 р. відповідач посилався на п. 4.2 та п. 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. N 327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за N 925/11205, тобто норми які встановлюють порядок підписання акту перевірки, а не її проведення, це свідчить що ВАТ «Новатор» незаконно було позбавлено можливості брати участь у проведені перевірки.

Більш того, з повідомлення взагалі не зрозуміло за який період здійснюється перевірка, цей період лише зазначається в акті перевірки - 17.05.07 р. по 05.06.2007 р., при цьому, постанова САГС від 04.05.2007 р. - основний доказ по цій справі - не охоплюється періодом перевірки, тому взагалі на може бути предметом даної перевірки.

Посадові особи органів ДПС вправі розпочати перевірку (як виїзну так і невиїзну) за наявності підстав для її проведення. Суттєвим порушенням проведення даної перевірки є те, що вона проводилась без відповідного посвідчення на перевірку.

Розпорядженням ДПА України від 20.05.97 р. N 89-р «Про посвідчення на перевірку» встановлено, що працівники без належно оформленого посвідчення на перевірку не мають права брати участь у перевірках суб'єктів підприємницької діяльності. У такому посвідчені зазначається, що за Законом України "Про державну податкову службу в Україні" доручається до певної дати провести конкретній посадові особі перевірку грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, наявності посвідчень про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення, а також порядку проведення розрахунків зі споживачами.

Згідно з п.п. 4.2, 4.3 Порядку № 327, акт невиїзної документальної перевірки складається у 2-х примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів від дня закінчення встановленого для проведення перевірки строку. У разі здійснення невиїзних документальних перевірок підписання акту перевірки здійснюється у приміщенні органу ДПС, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Суд встановив, що письмове запрошення до ОДПІ для підписання акту перевірки (а не для її проведення) до ВАТ «Новатор» не надходило, чим були порушені права підприємства на можливість підготування заперечень та надання доказів в спростування рішення.

Відповідно до Наказу ДПА України від 27.04.06 р. N 225 «Про затвердження нової редакції зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення» не передбачений акт по невиїзній документальній перевірці щодо несвоєчасної сплати, зі змісту акту (Додаток № 3) вказане питання має включатись до виїзної документальної перевірки.

Суд, також не приймає посилання відповідача на неможливості оскарження податкових повідомлень-рішень.

Позовна заява містить вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень з дробами 1,2,3 тобто сформованими на підставі рішень податкових органів різного рівня.

Податкові зобов'язання, що виникли внаслідок прийняття рішення 1,2,3 мають бути сплачені у термін, визначений податковими повідомленнями-рішеннями, і зупинити перебіг терміну по сплаті податкового зобов'язання, визначених у повідомлені, можливо лише до розгляду скарги.

Відповідно до пп. 6.5, 6.6 ст. 6 Закону № 2181, додаткові повідомлення направляються лише у випадку зміни (збільшення чи зменшення) податкового зобов'язання за наслідками адміністративного узгодження такого зобов'язання. За наслідками розгляду першої, другої та третьої скарг платника податків податкові зобов'язання позивача по рішеннях не змінювалися.

Відповідно до ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юридичною формою рішень цих органів є, зокрема, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, рішення поділяються на нормативні акти загальної дії та індивідуальні. Певні правові наслідки породжують податкові повідомлення-рішення, які і можуть бути оскаржені у встановленому порядку.

Стаття 6 Закону № 2181 містить вичерпний перелік, коли повідомлення вважаються відкликаними, однак жодна з наведених вимог не відповідає фактичним обставинами справи.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

За викладених обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню з державного бюджету України в порядку ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені – 24.09.2009р.

Повний текст постанови оформлений та підписаний – 25.09.2009р.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 94, 160, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ в АРК від 27.06.2007 р. № 0000581530/0/728, від 27.07.2007 р. № 0000581530/1/945/155-2, від 04.10.2007 р. № 0000581530/2/1183, від 04.12.2007 р. № 0000581530/3 про донарахування та стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 440,43 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Новатор» (м.Джанкой, вул. Первомайська,62, код в ЄДРПО України 00443737) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.