Рішення № 47390487, 24.07.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/357/14-ц

(2/199/1168/15)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Яншиній Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1про виселення,суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про виселення з будинку №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську, який є предметом договору іпотеки №DNG0GK00002248 від 14.08.2007 року.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 14.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNG0GK00002248, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 98000,00 доларів США строком до 17.08.2027 року для купівлі нерухомого майна.

Для забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором 14.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №DNG0GK00002248, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером 1822. Згідно з умовами зазначеного договору в іпотеку було передане нерухоме майно - домоволодіння №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську.

ОСОБА_1, порушуючи виконання умов кредитного договору в односторонньому порядку, всупереч ст.526, 530, 629 ЦК України, припинила сплачувати відсотки та погашати тіло кредиту, у зв'язку з чим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2012 року в рахунок погашення заборгованості у сумі 862644,49 грн. було звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську, у позовних вимогах про виселення позивачу було відмовлено через ненадання доказів про відмову відповідача самовільно звільнити житлове приміщення.

04.11.2013 року позивачем на адресу відповідачки була надіслана вимога про добровільне звільнення житлового будинку №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську та зняття з реєстраційного обліку протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, однак на момент звернення до суду ця вимога не виконана, тому позивач просив суд виселити ОСОБА_1 та інших зареєстрованих осіб з домоволодіння №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську.

Заочним рішенням суду Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська від 04.08.2014 року позовні вимоги були задоволені, яке ухвалою суду від 19.02.2015 року було скасовано та справа призначена до розгляду в загальному порядку.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду письмову заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, проти постановлення повторного заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, про день слухання справи повідомлялась належним чином, про зміну свого місця проживання суду не повідомляла. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 14.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNG0GK00002248, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 98000,00 доларів США строком до 17.08.2027 року для купівлі нерухомого майна.

Для забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором 14.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №DNG0GK00002248, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером 1822. Згідно з умовами зазначеного договору в іпотеку було передане нерухоме майно - домоволодіння №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську.

ОСОБА_1, порушуючи виконання умов кредитного договору в односторонньому порядку, всупереч ст.526, 530, 629 ЦК України, припинила сплачувати відсотки та погашати тіло кредиту, у зв'язку з чим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2012 року в рахунок погашення заборгованості у сумі 862644,49 грн. було звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську, у позовних вимогах про виселення позивачу було відмовлено через ненадання доказів про відмову відповідача самовільно звільнити вказане житлове приміщення.

Заочним рішенням суду Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська від 04.08.2014 року позовні вимоги були задоволені, яке ухвалою суду від 19.02.2015 року було скасовано та справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Згідно зі ст. 109 ЖК України та ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сім'ї. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлові приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

04.11.2013 року позивачем на адресу відповідачки була надіслана вимога про добровільне звільнення житлового будинку №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську та зняття з реєстраційного обліку протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, однак на момент звернення до суду ця вимога не виконана.

В матеріалах цивільної справи міститься довідка адресо-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, з якої вбачається, що в будинку №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську зареєстрована ОСОБА_1.

З 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи з норми ст. 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення юсновної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Враховуюче встановлені обставини справи, суд вважає виселити ОСОБА_1 з домоволодіння №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську.

Одночасно суд вважає зазначити, що дане судове рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07 червня 2014 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у зв'язку з цим суд вважає стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 243,6 грн.

В частині вимог стосовно виселення інших осіб, які проживають у спірному домоволодінні №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську, суд вважає відмовити, так як позивачем інші особи не зазначені відповідачами та судом до участі у справі не залучались.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 58-60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1про виселення, - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з домоволодіння №118 по вул. Береговій у м. Дніпропетровську без надання іншого житлового приміщення.

Дане судове рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07 червня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 243,6 гривні.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Повторне заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя: