Ухвала суду № 47365883, 20.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/8931/15-ц Головуючий І інстанції Короткий І.П.

Провадження: 22-ц/790/5063/15 Головуючий ІІ інстанції Бездітко В.М.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів Сащенка І.С., Коровіна С.Г.,

за участю секретаря Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, -

встановила:

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2015 року відкрито провадження по справі.

Не погоджуючись з ухвалою судді, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді та постановити нову ухвалу, якою повернути позовну заяву позивачу для подання до належного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що провадження по справі відкрито з порушенням правил територіальної підсудності. Вважає, що даний позов не пов'язаний із відносинами щодо захисту прав споживачів, а тому встановлена ч. 5 ст. 110 ЦПК України альтернативна підсудність на дані правовідносини поширюватись не може.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з дотриманням правил підсудності звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони обґрунтовані і відповідають вимогам закону.

Відповідно до п. 5 cm. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред 'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Законом України «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої «слабкої сторони», як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що указаним Законом регулюються відносини, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Згідно аналізу Верховного Суду України щодо судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів за 2009 - 2012 p.p. характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах України «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів про надання фінансово-кредитних послуг, договорів страхування, тощо підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з преамбулою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що даний позов пов'язаний із відносинами щодо захисту прав споживачів, оскільки ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору оренди квартири від 03.11.2014 р. /а.с. 11/, тобто на території Московського районного суду м. Харкова.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладені обставини та керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді