Ухвала суду № 47362652, 22.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: Кутц А.В.

за участю:

представників заявника Тищнко Г.Ф., Сафонова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу держави України в особі Міністерства юстиції України на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року в справі за клопотанням держави України в особі Міністерства юстиції України, боржник Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕНД ПІ, ЛТД» про надання дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні держава Україна в особі Міністерства юстиції України звернулася до суду із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів від 25.10.2012 у справі №ARB/08/11 за позовом «Bosh Internetional, Inc.» та підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Енд Пі, ЛТД» до держави Україна щодо стягнення з підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі енд Пі, ЛТД» на користь держави Україна 150 000 доларів США та видати виконавчий лист за зазначеним рішенням.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.06.2015 вищевказане клопотання залишено без розгляду та повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі держава Україна в особі Міністерства юстиції України просить скасувати ухвалу та постановити нову, на підставі якої передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом першої інстанції безпідставно були застосовані вимоги ч. 3 ст. 394 ЦПК України, оскільки Міжнародними договорами чітко визначено перелік документів, які необхідно надавати суду для надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що і було зроблено заявником.

Справа № 760/11060/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10338/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко О.Б.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі енд Пі, ЛТД» в судове засідання не з'явився, хоча був сповіщений про час та місце слухання справи. Надав до суду свої заперечення, в яких просив відкласти розгляд справи. Колегія суддів, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, ухвалила розглянути справу у відсутності його представника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників заявника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду клопотання та повернення його заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не вказані та не обґрунтовані мотиви подання клопотання, не додано повний перелік документів, визначений ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 25.10.2012 Міжнародним центром з врегулювання інвестиційних спорів було винесено рішення у справі №ARB/08/11 за позовом «Bosh Internetional, Inc.» та підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Енд Пі, ЛТД» до держави Україна, яким повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог та визнано відсутність порушень державою Україна норм Договору, укладеного 04.03.1994 між Україною та США про заохочення та взаємний захист інвестицій. Відповідно до рішення, яке є остаточним, компанія «Bosh Internetional, Inc.» та підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Енд Пі, ЛТД» зобов'язані солідарно сплатити на користь України суму коштів в розмірі 150 000 доларів США. (а. с. 18-153). Після винесення рішення представники Держави України неодноразово зверталися з приводу виконання вищезгаданого рішення, але воно в добровільному порядку не виконувалося. На час звернення з відповідною заявою воно досі не виконане, у зв'язку з чим заявник звернувся з відповідним клопотанням.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявник не надав документів для вирішення питання щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Згідно з ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно з ст. 81 Закону України «Про виконавче провадження» порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів встановлюється відповідними міжнародними договорами України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 394 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» від 19.12.2014 №13 роз'яснено, що, застосовуючи міжнародні договори України під час здійснення правосуддя, суди повинні враховувати, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права (частина перша статті 15 Закону № 1906-IV). Пунктом 8 встановлено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на їх обов'язковість відповідно до Закону № 1906-IV у порядку та в строки, передбачені договором, або в інший погоджений сторонами спосіб. Чинні міжнародні договори України застосовуються судами при здійсненні правосуддя, зокрема при вирішенні цивільних справ, якщо міжнародним договором України регулюються відносини, у тому числі з іноземними державами чи іноземцями, що стали предметом судового розгляду (наприклад, при розгляді клопотань про виконання рішень іноземних судів в Україні).

Матеріали справи свідчать про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються в тому числі Конвенцією «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами» (ратифіковано Законом N 1547-III від 16.03.2000)

Тому, на думку колегії суддів, саме вимогами цієї Конвенції необхідно було керуватися суду першої інстанції при вирішенні зазначеної вище заяви.

Статтею 54 зазначеної Конвенції передбачено, що сторона, зацікавлена у виконанні рішення Арбітражу на території Договірної держави, повинна подати у відповідний судовий орган чи інший судовий орган влади, спеціально уповноважений на виконання такого роду дій такою Державою, копію рішення Арбітражу, завірену Генеральним секретарем.

Таким чином, вказаний міжнародний договір чітко визначає перелік документів, які необхідно надавати заявникам в судові органи для надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражу.

Враховуючи, що звертаючись до суду першої інстанції, заявник надав копію рішення Арбітражу, завірену Генеральним секретарем, тобто усі необхідні документи передбачені міжнародним договором, тому у суду не було підстав для застосування ч. 3 ст. 394 ЦПК України, в якій передбачений перелік документів, які подаються до суду у випадках їх не визначення у міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявник не надав доказів на підтвердження того, що вказане рішення іноземного суду набрало законної сили.

Згідно з ст. 49 Конвенції, Генеральний секретар терміново направляє завірені копії рішень сторонам. Рішення вважається прийнятим в день відправки його завірених копій сторонам.

Відповідно до вимог ст. 50 вищезгаданої Конвенції рішення Арбітражу є зобов'язуючим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу оскарження, за винятком тих, які передбачені в цій Конвенції.

Матеріали справи свідчать, що до клопотання поданого Міністерством юстиції України було додано копію рішення Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів від 25.10.2012 (яке набрало законної сили із вказаної дати) з підписом Генерального секретаря МЦВІС (а. с. 18).

Таким чином, заявником до суду надане рішення Арбітражного суду, яке у розумінні вказаного міжнародного договору набрало законної сили.

Суд першої інстанції на вищезгадані обставини уваги не звернув, в зв'язку з чим зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставою скасування ухвали суду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели для неправильного вирішення справи по суті.

Зважаючи на вищевикладене, ухвала суду підлягає скасуванню, а питання щодо відкриття провадження по справі направленню на новий розгляд.

Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу держави України в особі Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г.Музичко

Н.О.Прокопчук