Рішення № 47361950, 22.07.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/2316/15-ц Провадження № 22-ц/795/1314/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Косач І. А. Доповідач - Шевченко В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Онищенко О.І., Скрипки А.А. при секретарі:Саповець Л.С.за участю:Представника ОСОБА_5 Мошко М.М., представника ОСОБА_7,ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про захист права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Чернігівська міська рада, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, який неодноразово було уточнено та просив суд зобов»язати ОСОБА_7 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку привести її у попередній стан шляхом демонтажу альтанки, встановленої у дворі загального користування, та вбиральні, розташованої на земельній ділянці виділеній у користування ОСОБА_5, зобов»язати ОСОБА_7 демонтувати супутникову антену. (а.с.39,74).

Свої вимоги позивач мотивував тим що є власником 2/3 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, а власником решти 1/3 частини - відповідачка.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.03.2006р. позивачу виділено в користування земельну ділянку площею 168,80 кв.м., а саме: під житловими будівлями - 60,70 кв.м., під нежитловими будівлями - 15,10 кв.м., під індивідуальним городом та двором - 93,00 кв.м. Відповідачці було виділено земельну ділянку площею 84,40 кв.м, а саме: під житловими будівлями

- 34,90 кв.м., під нежитловими будівлями - 2,05 кв.м., під городом - 46,45 кв.м. В спільне користування ОСОБА_5 та ОСОБА_7 була виділена земельна ділянка загальною площею 125,80 кв.м.

У порушення визначеного судом порядку користування земельними ділянками, відповідачка самовільно захопила частину земельної ділянки, виділеної у спільне користування, встановила на ній альтанку, а на частині земельної ділянки позивача встановила вбиральню, чим перешкоджає йому користуватися спірними земельними ділянками.

Крім того, на стіні належної позивачу частини будинку без його відома та згоди відповідачкою встановлено супутникову антену. На його неодноразові прохання перенести супутникову антену зі стіни кімнати, відповідач не реагує.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2015 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про захист права власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено частково. Зобов»язано ОСОБА_7 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, привести її у попередній стан шляхом демонтажу альтанки, встановленої у дворі спільного користування. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2015 року в частині зобов'язання ОСОБА_7 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, привести її у попередній стан шляхом демонтажу альтанки, встановленої у дворі спільного користування, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про зобов'язання ОСОБА_7 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, привести її у попередній стан шляхом демонтажу альтанки, встановленої у дворі спільного користування відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що належним доказом на підтвердження самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем є акт перевірки чи протокол про адміністративне правопорушення, складені уповноваженою особою - державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України. В акті перевірки Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 19.05.2015 не встановлено факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що відповідач використовував спірну земельну ділянку не за її цільовим призначенням, та вчиняв дії, які б привели цю земельну ділянку у непридатний для використання стан. Альтанка встановлена таким чином, що вона не перешкоджає вільному проходу та доступу позивача до його частини будинку, не створює затемнення, затінення та інших незручностей, оскільки знаходиться на досить великій відстані від вікон позивача.

Також ОСОБА_5 була подана апеляційна скарга на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 травня 2015 року, в якій він просив рішення в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 02 березня 2015 року між ОСОБА_5 та адвокатом Мошко М.М. був укладений договір про надання правової допомоги у справі за позовом до ОСОБА_7 про захист права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка включає консультації, складання документів правового характеру, надання правової допомоги в рамках судового врегулювання спору.

Відповідно до калькуляції витрат на правову допомогу до наданих адвокатом послуг входить усні консультації, вивчення документів, надання рекомендацій, складання та подання правових документів (позовної заяви до суду), підготовка до судового засідання (складання необхідних клопотань), участь у судовому засіданні суду першої інстанції. Згідно п.4 договору про надання правової допомоги розмір гонорару визначений сторонами у 1000 грн. В судовому засіданні для огляду суду надавалися оригінали документів що долучалися до справи, в тому числі і оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру. Від відповідача не надходило клопотань про залучення до матеріалів справи оригіналу квитанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_7 та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03.03.2006 року позивачу виділено в користування земельну ділянку площею 168,80 кв.м., а саме: під житловими будівлями - 60,70 кв.м., під нежитловими будівлями - 15,10 кв.м., під індивідуальним городом та двором - 93,00 кв.м. Відповідачці було виділено земельну ділянку площею 84,40 кв.м, а саме: під житловими будівлями - 34,90 кв.м., під нежитловими будівлями - 2,05 кв.м., під городом - 46,45 кв.м. В спільне користування ОСОБА_9 та ОСОБА_7 була виділена земельна ділянка загальною площею 125,80 кв.м. (а.с.3-5).

На виконання ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.04.2015 року, Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області проведено перевірку дотримання земельного законодавства ОСОБА_7, в результаті якої було складено акт від 19 травня 2015 року № 000067 і встановлено, що на час проведення перевірки ні гр. ОСОБА_5 ні гр. ОСОБА_7 не оформили правовстановлюючі документи на використання даної земельної ділянки та використовують її відповідно до вищевказаного рішення суду. (ас.68-69).

Судом першої інстанції на підставі належних доказів встановлено, що на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні співвласників будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_7 розміщено тимчасову дерев'яну споруду, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0006 га, та використовується останньою для зберігання предметів побуту(ас.69).

Виходячи із змісту ст.355 ЦК України кожен із співвласників при здійсненні права спільної власності зобов»язаний погоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими співвласниками.

Згідно п.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, (зміст добросусідства) передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Згідно з положеннями ст. 88 ЗК України користування та розпорядження земельною ділянкою що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Встановивши що ОСОБА_7 не погодивши із ОСОБА_5 питання щодо користування земельною ділянкою, що перебуває у спільному їх користування як співвласників будинку, самовільно без згоди позивача зайняла частину зазначеної земельної ділянки, та встановила на ній дерев»яну споруду-альтанку використовуючи таку для зберігання предметів побуту, чим перешкоджає позивачу у користуванні спільною земельною ділянкою; суд першої інстанції обґрунтовано зобов»язав ОСОБА_7 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку привести її у попередній стан шляхом демонтажу альтанки.

Враховуючи зазначене, що після оцінки фактичних обставин справи та визначення їх правового характеру, суд дав правильну юридичну кваліфікацію обставинам справи, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення вимог щодо звільнення самовільно зайнятої апелянтом земельної ділянки є безпідставними, оскільки є неспростованим факт обмеження позивача можливості реалізації ним прав користування земельною ділянкою яка перебуває у спільному користуванні.

В даній частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим., ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_7 та залишення рішення суду в цій частині без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2015 року між ОСОБА_5 та адвокатом Мошко М.М. був укладений договір про надання правової допомоги у справі за позовом до ОСОБА_7 про захист права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка включає консультації, складання документів правового характеру, надання правової допомоги в рамках судового врегулювання спору.

Згідно п.4 договору про надання правової допомоги розмір гонорару визначений сторонами у 1000 грн. (а.с. 16). В матеріалах справи наявна копія квитанції до прибуткового касового ордеру №001/15 від 02 березня 2015 року згідно якої адвокат Мошко М.М. прийняла від ОСОБА_5 1000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.03.2015 року (а.с. 36). В ході судового засідання адвокатом Мошко М.М. було надано оригінал даної квитанції. Як вбачається з матеріалів справи, ніхто з учасників процесу не вимагав у відповідності з положеннями ч.2ст.64 ЦПК України подання оригіналу зазначеної квитанції.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року»Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищенаведене, що позивачем понесені витрати пов»язані із оплатою правової допомоги(на оплату праці адвоката), які перебувають у безпосередньому зв»язку із розглядом справи, то відповідно до правил ст.84 ЦПК України такі витрати підлягають відшкодуванню.

Оскільки суд першої інстанції не дослідив усіх передбачених нормою права доказових фактів наявність чи відсутність яких впливає на остаточний розгляд справи, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а рішення суду щодо відмови останньому у стягненні з ОСОБА_7 витрат пов»язаних з оплатою правової допомоги скасуванню із задоволенням вимог позивача.

Визначаючи розмір відшкодування витрат на оплату правової допомоги,колегія суддів враховує обсяг та характер виконаної адвокатом позивача правової допомоги, що ним доведено розумність таких витрат, і хоча позов ОСОБА_5 задоволений частково, але заявлені позовні вимоги є немайнового характеру не підлягають грошовій оцінці, тому стягненню з ОСОБА_7 на користь позивача підлягає 1000 грн., витрат понесених ним на оплату правової допомоги

Керуючись ст.ст. 84,88, 303, 304, 307,ч.1п.1ст. 309, ст.ст., 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 травня 2015 року щодо відмови ОСОБА_10 у стягненні з ОСОБА_7 витрат пов»язаних з оплатою правової допомоги - скасувати, та задовольнити зазначені вимоги ОСОБА_10.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 1000 грн. витрат пов»язаних з оплатою правової допомоги.

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: