Ухвала суду № 47354213, 23.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2488/15-ц Провадження № 22-ц/772/1776/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 48Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Сала Т.Б., Денишенко Т.О.

при секретарі: Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-В», Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Е.М.Я. І К», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНМОСТ І К» та Приватного підприємства «Фірма «ВІНМОСТ» про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації за частку у спільному майні подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

В суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації за частку у спільному майні подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2014 р. розірвано шлюб між ним та відповідачкою по справі. За час шлюбу за спільні сімейні кошти подружжям було набуто у власність: частка у розмірі 50% Статутного фонду ТОВ «БЕТА-В», номінальною вартістю 1 000 000 грн.; частка у розмірі 49% Статутного фонду ТОВ «В.Р.Е.М.Я. і К» номінальною вартістю 1 960 000 грн.; частка у розмірі 10% Статутного фонду ТОВ «ВІНМОСТ І К» номінальною вартістю 20 000 грн.; частка у розмірі 49% власності Приватного підприємства «Фірма «ВІНМОСТ» номінальною вартістю 3 920 000 грн. Всього загальною номінальною вартістю 6 900 000 грн. Вищезазначені частки у статутних фондах були оформлені на відповідача. Вказані частки у статутних фондах та власності приватного підприємства є спільною сумісною власністю подружжя, а тому у разі поділу позивачу повинно належати ? від часток відповідача. 07.11.2013 р. ОСОБА_4 без погодження з позивачем передала майнові права щодо ТОВ «В.Р.Е.М.Я. І К», ТОВ «ВІНМОСТ І К», ПП «Фірма «ВІНМОСТ» ОСОБА_5 Вище зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом в якому просив поділити в натурі майно, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя шляхом визнання за ним права власності на частку у розмірі 50,0% статутного фонду ТОВ «БЕТА-В» та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 2450 000,00 гривень, в якості компенсації за майнові права, які були обєктом спільної сумісної власності подружжя номінальною вартістю 5 900 000,00 гривень.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду представником позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2002 р. зареєстровано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_4, актовий запис № 105.

Від цього шлюбу у подружжя народилось троє дітей : дочка ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2014 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.06.2014 р. ОСОБА_4 не є засновником (учасником) юридичної особи: ПП ФІРМА «ВІНМОСТ», ТОВ «ВІНМОСТ І К», ТОВ «В.Р.Е.М.Я. І К».

В матеріалах реєстраційних справ цих юридичних осіб містяться заяви ОСОБА_4 від 07.11.2013 р. про її вихід зі складу засновників цих товариств з передачею прав ОСОБА_5.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 є засновником (учасником) ТОВ «БЕТА-В» з розміром внеску до статутного фонду 1000000 грн., що становить 50% статутного капіталу товариства (п.5.1 змін до статуту ТОВ «БЕТА В» від 06.06.2013 р.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно виходив з того, що реалізація майнових прав господарських товариств здійснюється в порядку встановленомуЦК України,ГК України,Закону України «Про господарські товариства», іншими законодавчими актами України. Згідно зіст. 55 ГК суб'єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно доЦК України, яким належить право власності на майно (ст.115 ЦК,ст.112 ГК). З моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна і це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.

Згідно зі ст.ст.116,147 ЦКУкраїни розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге з подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум в разі поділу майна між подружжям. Таким чином, в іншого з подружжя право на майно (речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги половини отриманого доходу або внесеного майна тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що частка в Статутному фонді ТОВ «БЕТА-В» не є обєктом права спільної сумісної власності подружжя та не може бути поділена між ними шляхом визнання за позивачем права власності на 50% частки статутного фонду цього товариства.

Аналізуючи положення ст. 54 Закону України«Про господарські товариства»,ст. 148 ЦК України, можливо дійти висновку, що особа, яка не є учасником (засновником) товариства не може без згоди цього товариства отримати його корпоративні права, а може претендувати лише на виплату відповідної компенсації вартості майна товариства, яка відповідає частці у статутному фонді на яку претендує така особа в разі доведеності цією особою прав на частку та її розмір.

З тих самих підстав, колегія суддів прийшла до висновку, що статутні фонди ТОВ «В.Р.Е.М.Я. І К», ТОВ «ВІНМОСТ І К» та ПП «Фірма «ВІНМОСТ», а також частки в них якими володіла відповідач, їх номінальна вартість, чи розмір внесеного вкладу не є спільним майном подружжя та не може бути предметом поділу між сторонами шляхом стягнення половини часток в статутних капіталах, які належали відповідачці, або половини внесених нею вкладів до статутного фонду цих товариств.

Суд, відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідачки половини номінальної вартості часток статутних фондів товариств, які були нею відступлені ОСОБА_5

Колегія суддів звертає увагу, що кошти передані відповідачкою до статутних фондів товариств, не є майном, що належить відповідачці, а з моменту передачі є майном самих товариств та підприємства.

Крім того, номінальна вартість статутних фондів товариств, їх часток, які вказані у статутах цих товариств та підприємства не відображають вартість їх майна в розумінні закону (ст.. 190 ЦК України) та не є такою вартістю, а тому вимоги позову про стягнення половини вказаних у статутах цих юридичних осіб номінальних вартостей часток є безпідставним.

Позивачем не доведено, у відповідності до ст.ст. 10,60 ЦПК України, належними засобами доказування, вартість майна товариств, а відповідно і не доведено вартість часток, на грошову компенсацію яких претендує позивач, і такі вимоги позивач у позові не заявляв.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції встановив усі обставини, які мають значення для справи та надав належну правову оцінку доводам і запереченням сторін та доказам, на які вони посилаються, як на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-В», Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Р.Е.М.Я. І К», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНМОСТ І К» та Приватного підприємства «Фірма «ВІНМОСТ» про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації за частку у спільному майні подружжя - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.Б. Сало

ОСОБА_9