Рішення № 47354057, 17.07.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12334/14-ц

Провадження 2/127/3502/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Коберник О.Л.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки і піклування Вінницької міської ради про визнання такою, що втратила право користування житлом, -

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 04.08.2013 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1. У даній квартирі зареєстрована відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із своїм сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач не є членом сімї позивача, з 04.08.2013 року відповідач не проживає у належній позивачеві квартирі, хоча зареєстрована, що створює позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні належною їй власністю, крім того, вона щомісяця несе зайві витрати по оплаті комунальних послуг.

Відповідно до вимог ст.ст. 321, 391 ЦК України просила визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житлом квартирою № 6 в будинку № 18 по вул. Фрунзе в м. Вінниці.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали за викладених в позовній заяві обставин та пояснили, що відповідач не є членом сімї позивача, а була зареєстрована ще попереднім власником, тому після переходу права власності до ОСОБА_1 втратила право користування спірною квартирою. Зауважили, що квартира, що в м. Вінниці, вул. Фрунзе, 18/6, має три кімнати, знаходиться в незадовільному стані, потребує капітального ремонту. На даний час в квартирі проживає ОСОБА_1, її син ОСОБА_6, який є інвалідом і ОСОБА_7, який також є інвалідом, в лежачому стані, сліпий і потребує постійного догляду та допомоги. Відповідачка не цікавиться житлом і не надає матеріальної допомоги на його утримання, а також на оплату комунальних послуг. ЇЇ речей у квартирі немає, оскільки після виконання рішення суду про її вселення вона не захотіла проживати в квартирі в зв`язку з відсутністю умов. Перешкоди в користуванні квартирою відповідачу не чинились.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов не визнали, суду пояснили, що відповідач була зареєстрована у квартирі за згодою попередніх власників, проте через конфлікти із своїм батьком вона змушена була залишити житло. В подальшому ОСОБА_1 почала чинити перешкоди і не впускала в квартиру, тому за рішенням суду вона була примусово вселена. На даний час в неї є дитина ІНФОРМАЦІЯ_2, вона вимушена знімати кімнату, оскільки ні у неї ні у дитини у власності житла немає.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є сусідами сторін, в судовому засіданні пояснили, що в спірній квартирі проживає ОСОБА_7 і ОСОБА_1 здійснює догляд за ним. ОСОБА_3 також раніше проживала у цій квартирі, однак, не виявила бажання доглядати діда, забрала речі і залишила житло.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що є родичкою сторін у справі, часто буває у квартирі по вул. Фрунзе, 18/6. Олена проживала у цій квартирі до 2012 року, однак пішла звідти через конфлікт, що виник між нею та її батьком. Крім того, вона вказала, що їй не потрібна квартира і діда доглядати не хоче. Дід ОСОБА_7 сліпий, хворий, в лежачому стані і потребує стороннього догляду. Свідок зауважила, що ОСОБА_3 ніхто із квартири не виганяв, проте після примусового вселення вона в квартирі не захотіла жити і речей своїх не залишила. Також зазначила, що ОСОБА_3 не бажала нести витрати на утримання житла.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 04.08.2013 року (а.с. 4) ОСОБА_7 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2.

Згідно довідки, виданої ТОВ «Житлово-Експлуатаційне обєднання» від 15.07.2015 року, в квартирі, що в м. Вінниці, вул. Фрунзе, 18/6, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 60,60 кв.м., жилою площею 43,90 кв.м., зареєстровані: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 батько, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 - власник, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 син, ОСОБА_11 чоловік.

Відомостями з адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Вінницькій області станом на 21.06.2014 року підтверджено реєстрацію ОСОБА_3 за адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе, 18/6 з 31.10.2007 року (а.с. 9).

Таким чином, відповідачка ОСОБА_3 будучи членом сім`ї ОСОБА_7 (онукою) і ОСОБА_12 (донькою), була зареєстрована в квартирі за згодою попередніх власників. Дані обставини визнані сторонами, а також були встановлені Апеляційним судом Вінницької області при розгляді справи за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_12 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житлом, про що зазначено в рішенні від 14.10.2013 року.

Відповідно до акту №1421, затвердженого директором ТОВ «ЖЕО» 11.05.2015 року, з квітня 2012 року за адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе 18/6 ОСОБА_3 не проживає (а.с. 99).

Даний факт також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також визнала сама відповідачка, проте зазначила, що ОСОБА_13 чинить перешкоди в користуванні квартирою.

В судовому засіданні не було доведено, що ОСОБА_3 не проживає в квартирі через поважні причини. Так, після примусового виконання рішення суду про її вселення в 2014 році відповідачка ОСОБА_3 не залишилась проживати у спірному житлі і в судовому засіданні пояснила, що для неї з дитиною в квартирі не створені умови, крім того, проживають ОСОБА_7, який є інвалідом і син позивачки. З цими особами вона не може перебувати в одному приміщенні.

Такі причини суд вважає безпідставними і вони не свідчать про вчинення ОСОБА_1 перешкод до проживання в квартирі ОСОБА_3

При визначенні правової підстави позову позивач також посилалась на ст.ст. 71, 72 ЖК України, проте відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин і правовідносин, що виникли між сторонами, суд прийшов до висновку, що при вирішенні даної справи підлягають застосуванню норми ЦК України, ЖК УРСР, що регулюють захист права власності.

Так, з 04.08.2013 року власником квартири є позивач ОСОБА_1

В судовому засіданні сторони визнали, що ОСОБА_3 не є і не була членом сім`ї ОСОБА_1, а вселилась в приміщення в 2007 році і зареєструвалась за згоди попередніх власників.

Також в судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не був укладений договір найму житлового приміщення відповідно до вимог ст. 158 ЖК УРСР. Такий договір найму не укладався і між ОСОБА_3 та попередніми власниками ОСОБА_7, ОСОБА_12

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок (квартиру) в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

За таких обставин ОСОБА_3 внаслідок припинення права власності на квартиру колишніми власниками ОСОБА_7, ОСОБА_12 з серпня 2013 року втратила право користування спірним жилим приміщенням - квартирою № 5 в будинку № 18 по вул. Фрунзе в м. Вінниці.

При ухваленні такого рішення суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про позбавлення особи права користування жилим приміщенням є підставою для зняття цієї особи з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК УРСР, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житлом квартирою № 6 в будинку № 18 по вул. Фрунзе в м. Вінниці, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 243,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: