Постанова № 4734568, 25.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2009 р. Справа № АС 9/123/5018

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

представника позивача –Таранкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 року по справі № АС 9/123/5018

за позовом ТОВ «Ремонтне підприємство»

до Кобеляцької МДПІ в Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Ремонтне підприємство", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ Полтавської області № 0000612300/0 від 12.10.06 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48400,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14515,0 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.03.09 р. по справі № 9/123 позов був задоволений і визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ Полтавської області № 0000612300/0 від 12.10.06 р.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 19.03.09 р. по справі № 9/123 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд невірно застосував норми законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не дав належну правову оцінку господарським операціям підприємства з пов’язаними особами.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 133-230-132-32115230 від 12.10.06 р. позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05 р. по 01.07.06 р. Вказаною перевіркою були виявлені порушення платником податків вимог п. 7.4.1 ст. 7 та п. 11.3.1 ст. 11 та п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які пов’язані з тим, що між позивачем та гр. Розсохіним О.І. був укладений договір купівлі-продажу № 2 від 30.01.06 р., відповідно до умов якого позивач реалізував акції, внесені акціонерами ВАТ "Агротехніка" до статутного капіталу ТОВ "Ремонтне підприємство", в кількості 436820 штук на загальну суму 305477,4 грн. за ціною 0,07 грн. за 1 акцію. При цьому було вказано, що ВАТ "Агротехніка" та позивач є пов'язаними особами, а згідно висновку ПП "Нерухомість на Подолі" ринкова вартість акцій ВАТ "Агротехніка" станом на 30.01.06 р. становить 0,43 грн. за 1 акцію і дана ціна є звичайною.

Виявлені порушення за даними перевіряючих спричинили заниження скоригованого валового доходу за 1 квартал 2006 р. в сумі 187836,0 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 7.4.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" положення п. 7.4.1 та п. 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. А згідно з приписами п. 7.4.1 та п. 7.4.2 ст. 7 Закону з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Крім того, суд першої інстанції послався на положення п. 1.20.10 ст. 1 Закону, в якому передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а оскільки на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень (слід вважати –спірного податкового повідомлення-рішення) і на момент постановлення судового рішення (постанови) господарським судом, відсутня затверджена законом методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, зроблений висновок, що Кобеляцька МДПІ при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення щодо визначення позивачу податкових зобов'язань діяла у спосіб, не передбачений законом.

В обґрунтування прийнятого судового рішення суд першої інстанції послався на те, що відповідно до п. 2.1.1 Статуту ТОВ "Ремонтне підприємство" Кобеляцьке ВАТ "Агротехніка" є засновником позивача, для забезпечення господарської діяльності ТОВ "Ремонтне підприємство" згідно з п. 5.1 Статуту за рахунок внесків засновників створюється статутний капітал,для чого ВАТ "Агротехніка" передав прості іменні акції на загальну суму 463029,2 грн. були передані до статутного фонду ТОВ "Ремонтне підприємство", тобто здійснила господарську операцію по внесенню до статутного фонду майна в обмін на корпоративні права. Отже, акції, що надійшли від ВАТ "Агротехніка" в якості внеску до статутного фонду позивача, не можуть визнаватись безповоротною фінансовою допомогою, оскільки виходячи з визначення, наведеного в п. 1.22.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога передбачає передачу суми коштів згідно з договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів.

Колегія суддів не погоджується ні з висновками суду першої інстанції, ні з обґрунтуванням цих висновків з посиланням на положення п. 1.20.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закон України "Про ціни і ціноутворення", ст. 14 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" з наступних підстав.

Як вказано в акті перевірки, і це підтверджено наданими до матеріалів справи документами, засновниками підприємства позивача є Кобеляцьке ВАТ «Агротехніка», якому належить 46,04% статутного фонду товариства, та громадяни України (том 1 арк. справи 82) з часткою у статутному фонді 53,96%. Відповідно до протоколу № 1 зборів засновників від 30.01.03 р. перший засновник передає до статутного фонду обладнання, приміщення на загальну суму 395000,0 грн., а засновники-фізичні особи, які одночасно є акціонерами ВАТ «Агротехніка», згодні внести частину належних ним на праві власності акції ВАТ «Агротехніка»на загальну суму 436820,0 грн.

Дані факти свідчать про те, що судом першої інстанції не визначені і не з’ясовані належним чином обставини, які використовувалися в обґрунтування постанови суду, зокрема кому належать прості іменні акції і ким вони були передані у статутний фонд підприємства.

В постанові суду вказано, що господарська операція з простими іменними акціями ВАТ «Агротехніка»була здійснена в межах наданих позивачу повноважень і при цьому суд посилається на приписи п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і робить висновок стосовно того, що при здійсненні податкового обліку операцій з цінними паперами підприємство позивача порушень відповідних норм не допустило.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порушення, з якими пов’язане визначення податкового зобов’язання, не стосується порядку обліку операцій з цінними паперами, а пов’язане з формуванням ціни договору, тому посилання суду першої інстанції на вищенаведені обставини є недоцільним.

Як встановлено колегією суддів, предметом купівлі-продажу за договором від 30.01.06 р. були акції, що вносилися у статутний фонд фізичними особами –акціонерами ВАТ «Агротехніка»у 2003 р., і в розумінні ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», який був чинний на момент утворення статутного фонду ТОВ "Ремонтне підприємство", у власність підприємству не передавалися (відсутні документи про відчуження простих іменних акцій і втрату на них права власності фізичних осіб - акціонерів), то останній не може вважатися власником цих акцій. Після набрання чинності ГК України, в ст. 85 якого є положення стосовно того, що господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками та учасниками як внески, змінився правовий статус переданого майна, але будь-які зміни у період з 01.01.04 р. по 30.01.06 р. у статут та установчий договір учасники та засновники ТОВ "Ремонтне підприємство"не вносили.

Таким чином, укладаючи договір про відчуження простих іменних акцій, які належать фізичним особам –акціонерам ВАТ «Агротехніка», позивач без належних повноважень розпорядився власністю фізичних осіб-власників акцій без компенсації їх вартості, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України, в якій, зокрема, визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу від 30.01.06 р. позивач усвідомлював або повинен був усвідомлювати, що він порушує приписи ст. 658 ЦК України, оскільки здійснює реалізацію майна, на яке у нього відсутнє право власності без погодження з власниками простих іменних акцій. Наведені обставини свідчать про те, що за своїм змістом укладений договір суперечить даному Кодексу, Конституції України, іншим актам цивільного законодавства, які регулюють правовідносини власності, а також моральним засадам суспільства, оскільки порушують інтереси громадян, а тому даний договір (правочин) є недійсним в розумінні приписів ст. 215 ЦК України і не породжував настання юридичних наслідків.

Крім того, відповідачем вірно зроблений висновок стосовно того, що договір укладався з пов’язаною особою, оскільки позивач та його представник в судовому засіданні не спростовували того, що покупець –гр. Россохін О.І. на час здійснення купівлі-продажу акцій був керівником ВАТ «Агротехніка»- засновник підприємства позивача, тобто відповідав ознакам, визначеним в п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- був посадовою особою платника податку, який був уповноважений здійснювати від імені платника податку юридичні дії.

За таких обставин, на час укладання договору купівлі-продажу акцій, що належали фізичним особам, з пов’язаною особою, позивач при наявності згоди власників акцій зобов’язаний був визначати вартість кожної акції за її номінальною вартістю або тою вартістю, яку визначив би власник, і формувати податкові зобов’язання по податку на прибуток відповідно цієї вартості, що позивачем зроблено не було.

Той факт, що під час проведення перевірки позивач уклав з гр. Россохіним О.І. угоду про розірвання договору купівлі-продажу акцій від 30.01.06 р., не може свідчити про те, що підприємство належним чином відкоригувало свої податкові зобов’язання і подало належним чином оформлену податкову звітність до відповідача до початку перевірки, а тому висновки перевіряючих і подальше визначення відповідачем податкового зобов’язання по цій операції в сумі 47458,0 грн. є правомірним і у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позов в цій частині.

Як визначено в акті перевірки, порушення підприємством вимог п. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов’язано з тим, що підприємство включило до складу амортизаційних відрахувань відрахування по основних засобах 1 групи, які були передані до статутного фонду підприємства засновником - ВАТ "Агротехніка", знаходиться на балансі останнього та не проведена державна реєстрація прав власності на придбані основні засоби за позивачем, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 5965,0 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що згідно з приписами п. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до вимоги п. 8.1.1 ст. 8 вказаного Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Приписами п. 8.1.2 ст. 8 цього ж Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Судом першої інстанції також зроблене посилання на п. 8.4.11 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в якому визначено, що для цілей цього пункту до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюють операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. Проте для даних операцій слід застосовувати ч. 2 даного пункту, в якій вказано, що до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп, що є різними правовими поняттями.

Також слід відмітити, що відповідно п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України № 92 від 27.04.2000 р. та зареєстрованого в Мін’юсті України 18.05.2000 р. за № 288/4509 (далі –ПБО 7), визначено, що первісною вартістю об’єктів основних засобів, які внесено до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Оскільки в податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання, то у цілях оподаткування ПБО 7 застосовується в частині порядку формування первісної балансової вартості основних фондів, що складається з витрат, безпосередньо пов’язаних з їх придбанням та доведенням до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в подальших документах не вказано чи нараховувалися ВАТ "Агротехніка" амортизаційні відрахування на основні засоби, що були передані до статутного фонду підприємства позивача у період, що перевірявся. Крім того, з пояснень представників сторін випливає, що основні засоби були передані також за договором оренди, проте матеріали справи не містять відомостей які це засоби, як їх вартість використовувалася при нарахуванні амортизаційних відрахувань.

Також перевіряючими не було з’ясовано, чи поверталися дані основні засоби ВАТ "Агротехніка" після подачі ним заяви від 26.12.05 р. про прийняття директором П.Л.Лавриком рішення про вихід ВАТ «Агротехніка»із засновників ТОВ "Ремонтне підприємство" з вимогою виплатити частину прибутку відповідно внеску у його статутний фонд і повернути основні засоби, передані у статутний фонд, до 17.01.06 р. Також було повідомлено, що з підприємством не буде укладатися договір оренди, а орендовані засоби необхідно здати за актом прийому-передачі.

Таким чином, висновки акту перевірки і подальші визначення податкового зобов’язання по вищевказаним операціям зроблені без належних підстав, а тому позовні вимоги в цій частині задоволені правомірно.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції була прийнята з частковим порушенням норм процесуального та матеріального права, вона підлягає скасуванню в частині задоволення позову ТОВ "Ремонтне підприємство" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ Полтавської області № 0000612300/0 від 12.10.06 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47458,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14232,0 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 року по справі № АС 9/123/5018 –задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 року по справі № АС 9/123/5018 за позовом ТОВ «Ремонтне підприємство»до Кобеляцької МДПІ в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кобеляцької МДПІ Полтавської області від 12.10.2006р. №0000612300/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 47458,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14232,0 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 року по справі № АС 9/123/5018 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     М.І. Гуцал

Повний текст постанови виготовлений 30.08.2009 р.