Постанова № 4734527, 10.09.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"10" вересня 2009 р.                                                                       № 2а- 37768/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Когут Н.М.,

за участю:

представника позивача –Білик В. В.., діє за дорученням від 15. 04. 2009 року.

представник відповідача –Лазаренко І. В., діє за дорученням № 1750/Л/10-013 від 02.03.09 р.

представника третьої особи 1 –Межирицький А. О., діє на підставі довіреності від 04. 06. 2009 року, № 2535/9/10-035

представник третьої особи2 - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка - Спецстрой” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБК Вертикаль", Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, після уточнень, прийнятих судом, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення за № 0000071800/1 та № 0000081800/1 від 03 квітня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що висновки проведеної податковою інспекцією перевірки є помилковими.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період не є дійсними. Також встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними. Угоди укладені та такі що виконувались за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008року ТОВ «ПБК «Вертикаль» з покупцями товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними у зв'язку з тим, що суми, перераховані позивачем на рахунок ТОВ „ПБК ,Вертикаль", не пов'язані зі сплатою вартості товарів, робіт, послуг ( оскільки було встановлено, що ТОВ „ПБК „Вертикаль" укладало нікчемні угоди, по яким нікому та ніколи не поставлялись товари, роботи, послуги), тому позивачем по даній справі витрати по операціям з отримання послуг по монтажу незаконно віднесені до складу валових витрат та незаконно сформований податковий кредит.

Представник третьої особи, ДПІ в Московському районі м. Харкова, проти позову заперечував, посилаючись на відповідність висновків перевірки фактичним обставинам справи.

Третя особа, ТОВ «ПБК «Вертикаль», в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а. с. 211), причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим суд вважає за можливе справу розглянути без участі представника ТОВ «ПБК «Вертикаль».

          Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Ніка Спецстрой" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 15. 03. 2007 року по 30. 06. 2008 року. За результатами перевірки був складений Акт від 30.12.2008 року за №3950/18-005/34862918 (а.с. 7-18).

Відповідно до акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова, були встановлені наступні порушення: 1) п.5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 158375,0 грн., у тому числі: за 4 квартал 2007 року у сумі 30343,0 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 37500,00 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 90532,00 грн.; 2) п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 92250,00 грн., у т.ч. за листопад 2007р. у сумі 11667,00 грн., за грудень 2007р. у сумі 37917,00 грн., за квітень 2008р. у сумі 37833,00 грн., за червень 2008р. у сумі 4833,00 грн. (а.с. 18).

Підставою для здійснення донарахування податкових зобов’язань відповідачем став висновок про те, що взаємовідносини між ТОВ „Ніка спецстрой" та ТОВ „ПБК „Вертикаль" не спричиняють реального настання правових наслідків. В акті перевірки відповідачем зазначено, що за даними листа ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6713/7/23-206 від 29.10.2008 встановлено, що за результатами перевірки ТОВ „ПБК «Вертикаль» складено акт перевірки від 08.10.2008 №4729/23-32948799. В ході перевірки встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 от. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ,ПБК „Вертикаль" з постачальниками та замовниками. Перевіркою встановлено: дані відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевірений період - не є дійсними. Перевіркою встановлено: дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевірений період - не є дійсними.

Відповідачем зроблений висновок про те, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Спецстрой" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" є нікчемними, оскільки вони порушують моральні засади суспільства. Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На підставі акту перевірки 03 квітня 2009 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000071800/1, де сума податкового зобов’язання за основним платежем складає 158375,00 грн. та за штрафними санкціями 57331,1 грн. (а.с. 22), № 0000081800/0, де сума податкового зобов’язання за основним платежем складає 92250,00 грн. та за штрафними санкціями 46125,00 грн. (а.с. 24).

Судом встановлено, що між ТОВ "Ніка Спецстрой" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" були укладені Договіри підряду, а саме: № 0111-1/07 від 01 листопада 2007 року, № 0111-2/07 від 01 листопада 2007 року, № 0111-3/07 від 01 листопада 2007 року, № 0111-4/07 від 01 листопада 2007 року, № 0112-1/07 від 01 грудня 2007 року, 0304-1 від 03 квітня 2008 року, № 1504-1 від 15 квітня 2008 року, № 1504-2 від 15 квітня 2008 року, № 2002-1 від 20 травня 2008 року, № 2006-1 від 20 червня 2008 року, № 2706-1 від 27 червня 2008 року, відповідно до яких ПП ТОВ "ПБК "Вертикаль" зобов’язувалася виконати монтажні роботи, а ТОВ «Ніка Спецстрой» здійснити оплату за виконані роботи (а. с. 82-205).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Ніка Спецстрой" за вказаними договорами виступала Замовником, а ТОВ "ПБК "Вертикаль" - Виконавцем.

Відповідно до вказаних договорів, між сторонами (ТОВ "Ніка Спецстрой" та ТОВ "ПБК "Вертикаль") було проведено ряд заходів, спрямованих на виконання договору, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт за договорами підряду та актами виконаних робіт по монтажу (а. с. 151-201), відомостями по рахунку № 631 "Розрахунки з постачальниками" (а. с. 120-149), виписками по банківському рахунку (а. с. 106-117), податковими накладними (а. с. 50, 54 -57, 72-74, 80-81), реєстром отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Ніка Спецстрой" (а. с. 47-49, 51-53, 58-71, 75-79 ).

Відповідно до п.п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З приводу доводів відповідача, суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з договорів, укладених між ТОВ "Ніка Спецстрой" та ТОВ "ПБК "Вертикаль", предметом даного договору є виконання робіт монтажу. Розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об’єктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та ТОВ "ПБК "Вертикаль" договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в усіх укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Спецстрой" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" договорах підряду, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Відповідачем, при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню відмову від зобов’язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Також відповідач не звернув увагу на те, що згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Як свідчать матеріали справи у сторін відсутні судові рішення, які набрали законної сили, за яким Договіра, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Спецстрой" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" щодо виконання монтажних робіт, визнані відповідним судом недійсними.

Крім того, висновки акту, за результатами перевірки позивача зроблені на підставі листа ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6713/7/23-206 від 29.10.2008 згідно якого встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» складено акт перевірки від 08.10.2008 №4729/23-32948799. На підставі вищевказаного акту ДПІ у Московському районі м. Харкова прийняті податкові иовідомлення-рішення від 28 жовтня 2008 року № 0003891702/0 та № 00017523002/0. Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ «ПБК «Вертикаль» до Харківського окружного адміністративного суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року позовні вимоги ТОВ «ПБК «Вертикаль» були задоволені, вищевказані податкові повідомлення - рішення від 28 жовтня 2008 року № 0003891702/0 та № 00017523002/0 визнані недійсними. Ухвалою Харківського апеляцііїного адміністративного суду від 22 липня 2009 року апеляційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харкова залишена без задоволення, а Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року залишена без змін (а. с. 214-218).

          Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Таким чином, суд приймає до уваги встановлений факт відсутності порушень податкового законодавства контрагента позивача - ТОВ «ПБК «Вертикаль», в тому числі і по взаємовідносинам з ТОВ "Ніка Спецстрой" за перевіряємий період.

Крім того, суд окремо відзначає, що в силу п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норм Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459), норм Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), правова специфіка податкових повідомлень рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій) як актів органів державної податкової служби України (правових актів індивідуальної дії) полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні або рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а мотиви його винесення (тобто обставини, яким керувався суб’єкт владних повноважень) – у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії.

За таких обставин, перевірка законності податкового повідомлення – рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на приписи ч.3 ст.2 КАС України полягає, в тому числі, і у визначенні достатності тих обставин, які наведені у відповідному акті перевірки, для обгрунтованого (слід розуміти юридично та фактично вірного) висновку про наявність в діях особи порушення конкретно визначеного положення чинного законодавства.

Посилання в акті за результатами перевірки на нікчемність правочинів позивача з контрагентом ТОВ «ПБК «Вертикаль» не містить посилання на конкретні договори та первинні документи, які були підставою для висновку про наявність порушень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов’язку стосовно податкових повідомлень– рішень за № 0000071800/1 та № 0000081800/1 від 03 квітня 2009 року, не виконано, тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 204, 215, 216, 219, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка - Спецстрой” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, треті особи –Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБК Вертикаль", Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова, про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000071800/1 від 03 квітня 2009 року.

          3. Скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000081800/1 від 03 квітня 2009 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка - Спецстрой” (місце знаходження: вул. Ощепкова, 1, кв. 13, м. Харків, 61000. код 34862918) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 (шість грн. 80 коп.) грн.

          5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2009 року

Суддя                                                                                                     Тацій Л.В.