Постанова № 4734507, 27.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27.05.2009 р.                                                                                           № 37480/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л. В. при секретарі судового засідання Андрієць М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс"

до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова

пропро скасування податкових повідомлень-рішень ,

встановив:

          Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування фінансової санкції від 10 березня 2009 року за № 0000432330/0 та № 0000442330/0.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. ДПІ Червонозаводського району м. Харкова, була проведена планова виїзна перевірка ТОВ Компанії «Лекс», з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р. результатом якої став акт від 27.02.2009 р. за № 835/233/33292516. На підставі акту перевірки від 27.03.2009 р. за № 835/233/30292120 відповідач прийняв повідомлення-рішення від 10.03.2009 р. № 0000432330/0 та №0000442330/0. Зазначені в акті перевірки порушення п.5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР „Про оподатковування прибутку підприємств”, грунтуються на помилкових діях осіб, що здійснювали перевірку, самостійне визначення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова договору між ТОВ Компанією «Лекс»та ПП „Компанією Лотус” нікчемним. Укладення Позивачем договору з ПП «Компанія Лотус»про купівлю-продаж будівельний матеріалів та ведення господарської діяльності відбувалося у відповідності з чинним законодавством.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. За період з 01.07.2007 по 31.12.2008 Компанією «Лєкс»у формі ТОВ задекларовано валові витрати у сумі 32678449 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 встановлено їх завищення за рахунок порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п.11.2 ст .11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 2283/97-ВР із змінами та доповненнями) всього у сумі 470692 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року у сумі 44152 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 144275 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 282265 грн. Порушення, встановлені в ході перевірки, зафіксовані належним чином, а рішення-повідомлення, прийняті на підставі результатів перевірки, є законними.

Третя особа, в судове засідання свого представника не направила, до суду надала клопотання про слухання справи без участі її представника, проти задоволення позову не заперечувала, дії ДПІ Червонозаводського району м. Харкова вважає необгрунтованими та незаконними (а.с. 99).

          Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Державною податковою інспекцією в Червонозаводському районі м. Харкова було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами перевірки був складений Акт від 27.02.2009р. за №835/233/33292516 (а.с. 6-23).

Відповідно до акту перевірки, Державною податковою інспекцією в Червонозаводському районі м. Харкова, були встановлені наступні порушення: 1) п.5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 117673 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року у сумі 11038 грн., за з квартал 2008 року у сумі 70566 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 36069 грн.; 2) п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі всього 94139 грн., у т.ч. за жовтень 2007р. у сумі 3454,0 грн., за листопад 2007р. у сумі 5377 грн., за серпень 2008р. у сумі 16626,0 грн., за вересень 2008р. у сумі 39827 грн., за жовтень 2008р. у сумі 5696 грн., за листопад у сумі 21655 грн., за грудень 2008р. у сумі 1504 грн. (а.с. 23).

Підставою для здійснення донарахування податкових зобов’язань відповідачем стало визнання нікчемним договору № 01/04 від 04.02.08, укладеного між позивачем та ПП «Лотус». В акті перевірки відповідачем зазначено, що підставою для визнання вказаного договору нікчемним є відсутність товаро-транспортних накладних на перевезення товарів ПП «Лотус», відсутніть актів приймання-передачі товарів, в тому числі і на відповідальне зберігання, що підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів Компанією «Лекс»у формі ТОВ. (а.с. 9-10) Державною податковою інспекцією в Червонозаводському районі м. Харкова було направлено лист до ДПІ в Московському районі м. Харкова від 17.02.09 № 1038/7/23-211 про проведення зустрічної перевірки ПП «Лотус»у зв’язку з проведенням планової виїзної перевірки ТОВ „Лекс” (а.с. 93). Станом на день складання акту, матеріали зустрічної перевірки не надані. Згідно з листом від 26.02.2009р. за № 1522/7/18-012 ДПІ в Московському районі м. Харкова, 12.12.2008 р. складено акт № 420 про відсутність ПП «Лотус»за юридичною адресою (а.с. 94). Відповідачем зроблений висновок про те, що правочин між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лекс” та Приватним підприємством „Компанія Лотус ” є нікчемним, оскільки він порушує моральні засади суспільства. Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На підставі акту перевірки 10.03.2009 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000432330/0, де сума податкового зобов’язання за основним платежем складає 117673,00 грн. та за штрафними санкціями 23239,1 грн. (а.с. 34), № 0000442330/0, де сума податкового зобов’язання за основним платежем складає 94139,00 грн. та за штрафними санкціями 47069,5 грн. (а.с. 35).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лекс” та Приватним підприємством „Компанія Лотус” було укладено Договір від 04.02.2008р. за № 01/04, відповідно до якого ПП «Компанія Лотус»зобов’язувалася продати та передати у власність ТОВ Компанії «Лекс»будівельні матеріали, найменування яких вказувалося в рахунках-фактурах, а ТОВ Компанії «Лекс»зобов’язувалося прийняти товар та оплатити його вартість. (а.с. 37)

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Компанія Лотус»за вказаним договором виступала продавцем, а ТОВ Компанія «Лекс»- покупцем.

Так, відповідно до п. 2.2 вказаного вище Договору від 04.02.08 № 01/04 продавець (ПП «Компанія Лотус») зобов’язувався відпустити зі складу товар протягом семи днів з моменту здійснення передплати, забезпечити доставку товару до складу покупця.

Відповідно до вказаного договору, між сторонами (ПП «Компанія Лотус»та ТОВ Компанія «Лекс») було проведено ряд заходів, спрямованих на виконання договору, що підтверджується видатковими накладними: № ЧП-001313 від 24.12.08р. було поставлено: пенопласт на суму 1121,66 грн. (а.с. 38), № ЧП-001251 від 09.12.08р. було поставлено: цегла червона на суму 1952,64 грн. (а.с. 39), № ЧП-001234 від 04.12.08р. було поставлено: шифер на суму 7071,17 грн. (а.с. 40), № ЧП-001204 від 26.11.08р. було поставлено: цегла червона на суму 5424,00 грн. (а.с. 41), ЧП-001203 від 25.11.08р. було поставлено: цемент на суму 47599,73 грн. (а.с. 42), ЧП-001210 від 06.11.08р. було поставлено: пенопласт на суму 14361,30 грн. (а.с. 43), ЧП-001102 від 31.10.08р. було поставлено: пенопласт на суму 9761,20 грн. (а.с. 44), ЧП-001064 від 23.10.08р. було поставлено: цемент на суму 47599,73 грн. (а.с. 45), ЧП-001035 від 16.10.08р. було поставлено: пенопласт на суму 14685,30 грн. (а.с. 46), ЧП-000994 від 09.10.08р. було поставлено: цегла червона на суму 949,20 грн. (а.с. 47), ЧП-001006 від 13.10.08р. було поставлено: цегла червона на суму 949,20 грн. (а.с. 48), ЧП-001013 від 13.10.08р. було поставлено: пенопласт на суму 1121,98 грн. (а.с. 49), ЧП-000970 від 03.10.08р. було поставлено: пенопласт на суму 20532,16 грн. (а.с. 50), ЧП-000914 від 23.09.08р. було поставлено: пенопласт на суму 20868,76 грн. (а.с. 51), ЧП-000889 від 17.09.08р. було поставлено: цемент на суму 53040,00 грн. (а.с. 52), ЧП-000858 від 12.09.08р. було поставлено: цемент на суму 8100 грн. (а.с. 53), ЧП-000827 від 08.09.08р. було поставлено: цемент на суму 53040,00 грн. (а.с. 54), ЧП-000860 від 15.09.08р. було поставлено: цемент на суму 53040,00 грн. (а.с. 55), ЧП-000802 від 09.09.08р. було поставлено: цегла червона на суму 1965,60 грн. (а.с. 56), ЧП-000783 від 04.09.08р. було поставлено: ДСП шліфована, автопослуги на суму 9640,32 грн. (а.с. 57), ЧП-000778 від 03.09.08р. було поставлено: гіпс будівельний на суму 11808,25 грн. (а.с. 58), ЧП-000771 від 02.09.08р. було поставлено: пенопласт на суму 21765,19 грн. (а.с. 59), ЧП-000769 від 02.09.08р. було поставлено: цегла червона на суму 982,80 грн. (а.с. 60), ЧП-000732 від 28.08.08р. було поставлено: пенопласт на суму 1906,99 грн. (а.с. 61), ЧП-000726 від 27.08.08р. було поставлено: цемент на суму 53040,00 грн. (а.с. 62), ЧП-000725 від 27.08.08р. було поставлено: гіпс будівельний на суму 11808,25 грн. (а.с. 63), ЧП-000703 від 26.08.08р. було поставлено: пенопласт на суму 4712,40 грн. (а.с. 64), ЧП-000662 від 19.08.08р. було поставлено: гіпс будівельний на суму 11808,25 грн. (а.с. 65), ЧП-000663 від 19.08.08р. було поставлено: пенопласт на суму 21191,62 грн. (а.с. 66), ЧП/0000436 від 19.10.07р. було поставлено: шпакльовка, штукатурка на суму 20722,80 грн. (а.с. 67), ЧП/0000482 від 14.11.07р. було поставлено: шпаклевка, штукатурка на суму 20903,40 грн. (а.с. 68), ЧП/0000507 від 28.11.07р. було поставлено: шпаклевка на суму 11356,80 грн. (а.с. 69).

Таким чином, оскільки поставка, відповідно до умов договору, здійснювалася силами продавця, суд приходить до висновку, що у позивача і не повинні бути в наявності товаротранспортні накладні на перевезення товару, придбаного за договором № 01/04 від 04.02.08, оскільки перевезення здійснювало ПП «Компанія Лотус». Суду на час розгляду справи по суті не було надано результати зустрічної перевірки ПП «Компанія Лотус».

Відповідно до п.п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З приводу доводів відповідача, суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з Договору № 01/04 від 04.02.2008р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Лекс” та Приватним підприємством „Компанія Лотус”, предметом даного договору є продаж будівельних матеріалів. Розрахунки за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Глава 54 ЦК України регулює відносини, пов’язані з купівлею-продажем майна, а тому до умов вказаного договору застосовуються відповідні статті вказаної Глави.

Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об’єктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладених між позивачем та Приватним підприємством „Компанія Лотус” договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лекс” та Приватним підприємством „Компанія Лотус” договорах купівлі-продажу, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Відповідачем, при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі –ГК України) встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню відмову від зобов’язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Також відповідач не звернув увагу на те, що згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-XII встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Як свідчать матеріали справи у сторін відсутні судові рішення, які набрали законної сили, за яким Договір № 01/04 від 04.02.2008р, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лекс” та Приватним підприємством „Компанія Лотус” щодо поставки будівельних матеріалів, визнаний відповідним судом недійсними.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як Товариство з обмеженою відповідальністю „Лекс”, так і Приватне підприємство „Компанія Лотус” виконували умови вищевказаного договору купівлі-продажу, чим і підтвердили факт його укладення.

Стосовно копії акту, наданого відповідачем, про відсутність Приватного підприємства „Компанія Лотус” за юридичною адресою, суд зазначає наступне. Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України «Про державне реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», надсилає повідомлення до Державного реєстратора про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Вказана інформація заноситься Державним реєстратором до Єдиного державного реєстру та є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи. (ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Таким чином, суд вказує, що не знаходження юридичної особи за юридичною адресою є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, однак не має відношення для визнання вчинених такою юридичною особою правочинів нікчемними.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР) визначено, що платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи усі витрати позивача з придбання будівельних матеріалів були спрямовані позивачем для забезпечення власної господарської діяльності.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток та заниження сплати податку на дану вартість у період, що перевірявся.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкових повідомлень-рішень від 10 березня 2009 року за № 0000432330/0 та № 0000442330/0 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

          Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 204, 215, 216, 219, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Лекс” до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова, третя особа –ПП „Компанія Лотус” про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування фінансової санкції від 10 березня 2009 року за № 0000432330/0 та № 0000442330/0.

          3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лекс” (ідентифікаційний код 30292120, місце знаходження: вул. Польова, 81-А, м. Харків, 61001) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.

          4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи..

У повному обсязі постанова виготовлена 29. 05. 2009 року.

Суддя                                                                                           Тацій Л.В.