Постанова № 4734453, 15.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"15" липня 2009 р.                                                                       № 2а- 36977/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Малого державного виробничого підприємства "Сільгосптехніка"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач МДВП «Сільгосптехніка»звернувся до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000321800/0 від 10.03.2009г.

          В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, та просив визнати нечинними рішення відповідача № 0000321800/0 від 10.03.2009г. та №0000321800/1 від 31.03.2009р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки викладені в акті про результати невиїзної документальної перевірки МДВП «Сільгосптехніка»№1441/18-010/21185334 від 27.02.2009р на підставі якого винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Позивач вважає, що порушень законодавства визначених в акті перевірки, а саме п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з його боку не було. Вимоги п. 1.7 статьи 1, п.п. 7.4.5 пункта 7.4 статьи 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, який було задекларовано на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Каф-Буд»на загальну суму 58733,34грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився та підтримав свої позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання з’явились та з позовними вимогами не погодились у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, а саме зазначивши, що відповідач провів невиїзну документальну перевірку МДВП «Сільгосптехніка», за результатами якої було складено акт №1441/18-010/21185334 від 27.02.2009р. Відповідно до висновків акту перевірки з боку позивача були порушені вимоги п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при проведені взаєморозрахунків між МДВП «Сільгосптехніка»та ПП «Каф-Буд». Угоди між підприємствами є нікчемними, тому МДВП «Сільгосптехніка»не має право на податковий кредит по отриманим податковим накладним від ПП «Каф-Буд».

Суд вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали вважає, що позов підлягає задоволенню з оглядом на наступне.

Як було встановлене судом, з 23.02.09 по 27.02.09року співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка МДВП «Сільгосптехніка» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Каф-Буд»за період з 01 березня 2008 року по 31 серпня 2008 року, за результатами якої був складений акт №1441/18-010/21185334 від 27.02.2009р. Згідно з висновками акту перевірки встановлені порушення з боку платника податку п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000321800/0 від 10.03.2009г., яким позивачу було донараховане податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 88100грн.00коп., з яких 58733,00грн. –основній платіж, 29367,00грн. - штрафна санкція.

          16.03.2009р. МДВП «Сільгосптехніка»подало скаргу за №16\03 на зазначене повідомлення-рішення до податкової інспекції Київського району м.Харкова. За результатами розгляду скарги МДВП «Сільгосптехніка»на податкове повідомлення-рішення, рішенням ДПІ у Київському районі м.Харкова від 25.03.09р. скарга залишена без задоволення, а оскаржені повідомлення рішення були залишені без змін, та додатково винесено податкове повідомлення-рішення №0000321800/1 від 31.03.2009р. по податку на додану вартість. Податковим органом суми донарахованих податків та штрафів змінені не були.

У відповідності до положень ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Як було встановлене судом та не заперечувалось сторонами по справі, податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Каф-Буд»на загальну суму 58733,34грн. Податкові накладні були складені та видані МДВП «Сільгосптехніка»на підставі договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, та розрахункових документів-платіжних доручень про сплату вказаних робіт.

Суд зазначає, що фактичність розрахунків та факт виконання угоди сторонами не заперечувався.

Відповідно до п.п7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Судом встановлене, що ПП «Каф-Буд»зареєстроване платником ПДВ про що видане свідоцтво №29704324 ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПП «Каф-Буд»мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а МДВП «Сільгосптехніка»правомірно віднесло суми зазначені в податкових накладних до складу податкового кредиту.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що позивач не має права на віднесення сум, зазначених у податкових накладних до податкового кредиту, оскільки контрагент позивача ПП «Каф-Буд»надає звітність до податковой інспекції, яка підписана не директором підприємства, а іншою невстановленою особою.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. У даному випадку така відповідальність покладена на ПП «Каф-Буд», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами фірми. Закон України «Про податок на дану вартість»не має відповідних норм, які б зобов’язували замовника робіт слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі неподача податкової звітності або подача за підписом іншої особи, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Що стосується висновку, якій міститься в акті перевірки від 27.02.2009р. №1441/18-010/21185334, з боку позивача мали місце порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,а саме, що операції пов’язані з ПП «Каф-Буд»не були використані в господарській діяльності МДВП «Сільгосптехніка».

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, та вибачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів –договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі роботи виконані ПП «Каф-Буд»були використані позивачем у його господарської діяльності з метою отримання прибутку. Виконані роботи були прийняти МДВП «Сільгосптехніка»згідно актів прийому-передачі виконаних робот, на адресу замовника були виписані відповідні податкові накладні. Вартість виконаних робіт ПП «Каф-Буд»була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень.

У подальшому вказані роботи МДВП «Сільгосптехніка»були передані основним замовникам ТОВ «Техноком», ТОВ «С.К.С.М.» та ТОВ «Слобожанський мыловар». Це підтверджується відповідними первинними документами: договорами підряду, актами прийому-передачі виконаних робот, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності МДВП «Сільгосптехніка», у відповідності до ст. 71 КАС України, відповідачем не надано.

Таким чином документально підтверджено використання МДВП «Сільгосптехніка» у своєї господарської діяльності усіх робіт виконаних ПП «Каф-Буд».

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між МДВП «Сільгосптехніка»та ПП «Каф-Буд»є нікчемними, з посиланням на вимоги ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Дослідивши договори між МДВП «Сільгосптехніка»та ПП «Каф-Буд»суд вважає, що договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. На час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000321800/0 від 10.03.2009г. та №0000321800/1 від 31.03.2009р. винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Малого державного виробничого підприємства "Сільгосптехніка" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000321800/0 від 10.03.2009 року та № 0000321800/1 від 31.03.2009 року. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 20.07.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.