Постанова № 4734305, 17.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" червня 2009 р.                                                                       № 2а- 198/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд"

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Укрхімтрейд»звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова від 18.09.2008 року № 0001652303/0, № 0001662303/0, від 20.10.2008 року № 0001652303/1, № 0001662303/1, від 24.12.2008 року № 0001652303/2, № 0001662303/2 та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказав, що керівництвом ТОВ «Укрхімтрейд»отримані податкові повідомлення-рішення від 18.09.08р. №0001652303/0 про нарахування податку на прибуток із штрафними санкціями в сумі 3 041 090,60 гри. та №0001662303/0 про нарахування ПДВ із штрафними санкціями в сумі 2 148 733грн., прийняті на підставі акту перевірки від 05.09.08р. №946/23-304/33410600, згідно якому встановлені порушення п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.1 та 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, визначеному ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішеннями ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 16.10.2008 р. № 16269/10/25-016 та ДПА у Харківській області від 19.12.2008 р. № 5518/10/25-103, адміністративні скарги позивача були залишені без задоволення. У зв’язку з цим, на адресу позивача відповідачем були направлені податкові повідомлення-рішення від 20.10.08р. №№0001652303/1 та №0001662303/1, від 24.12.2008р. №№0001652303/2 та №0001662303/2.

Використовуючи право судового оскарження, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімтрейд», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 18.09.08р. № 0001652303/0 та №0001662303/0, від 20.10.08р. №№0001652303/1 та №0001662303/1, від 24.12.2008р. №№0001652303/2 та №0001662303/2.

          Представник позивача в судове засідання з’явився та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

          Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства України та просили суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Судом встановлено, що підставою для здійснених нарахувань позивачу з’явились встановлені в акті перевірки від 05.09.08р. №946/23-304/33410600 порушення п.п.5.1, 5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.1 та 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Вищенаведені порушення на думку ДПІ мають місце при отриманні послуг охорони вантажів при їх перевезенні залізницею, наданих ТОВ «ПКОП Кодекс», а також при отриманні інформаційних послуг по дослідженню ринків збуту хімічної продукції виробництва іноземних підприємств, наданих ТОВ «Фахівець Алчевська». Також ДПІ встановлено неподання Додатку № 5 до декларацій з ПДВ за червень та липень 2006р., за березень 2008 р. в порушення п.4.2. Наказу ДПАУ № 166 від 30.05.1997р., що стало підставою нарахування ПДВ за відповідні періоди та штрафних санкцій.

Так, на думку відповідача, що викладена в акті перевірки та підтверджена представниками ДПІ в судовому засіданні, суть порушень п.п.5.1, 5.2.1 та 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 та 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»по операціям отримання послуг по охороні вантажів, наданих ТОВ «ПКОП Кодекс», міститься у відсутності зв’язку отриманих послуг із власною господарською діяльністю та відсутністю належного документального підтвердження отримання цих послуг.

Мотивуючи відсутність необхідності здійснення охорони вантажу як підстави для отримання позивачем цих послуг по охороні, та відсутність належного документального підтвердження отримання позивачем послуг по охороні вантажу, відповідач, посилаючись на Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 зазначає, що позивач не є учасником перевезення вантажу, оскільки не є вантажовідправником, залізницею або вантажоотримувачем, які повинні мати комплект перевізних документів, де у разі супроводження та охорони товару вказуються конкретні дані «Провідника»вантажовідправника (чи вантажоотримувача). Оскільки він не є учасником операції з перевезення вантажу, він не несе відповідальності за збереження товару, як необхідної умови отримання послуг по охороні вантажу. Оскільки в квитанціях дані про „Провідника” не зазначені, то охорона фактично не здійснювалась. Крім того, в квитанціях міститься посилання на укладений відправником товару договор страхування вантажу із Страховою компанією „Аско-Донбас Северний” №139861 від 28.07.05р., що також свідчить про відсутність необхідності здійснення охрони вантажу.

Також відповідач зазначає, що в момент передачі товару під охорону акти приймання-передачі товару та певні накладні не складалися, не містять інформації про охорону витратні накладні, по яким позивачем оприбутковується товар.

Викладена в акті перевірки та підтверджена представниками ДПІ в судовому засіданні суть порушення пп.5.1, 5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 та 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»по операціям отримання інформаційних послуг від ТОВ «Фахівець Алчевська»міститься в тому, що отримані інформаційні послуги пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю, яку позивач не здійснює та не має наміру здійснювати. Наявність такого наміру повинні підтверджувати певні документи (договори з постачальниками, що зазначені у Звітах на отримання інформаційних послуг; документи про відрядження за кордон; листування з нерезидентами, тощо), однак вони до перевірки не надані. Навіть в банку не відкритий валютний рахунок для здійснення зовнішньоекономічних операцій. Від отриманих інформаційних послуг Товариство не мало економічної вигоди, а списало витрати на них на фінансові результати, що унеможливлює їх подальшу реалізацію. Намагання позивача продати отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська»інформаційні послуги іншому суб’єкту господарювання ТОВ „Хімтрейд менеджмент” за договором №347/2 від 03.04.07р. не може служити доказом наміру використати отримані інформаційні послуги у власній діяльності з метою отримання прибутку, оскільки даний договір не виконаний.

Мотивуючи нарахування в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 18.09.08р. №0001662303/0 частини основного платежу по ПДВ в сумі 820 грн. по декларації за червень 2006р., 305 грн. по декларації за липень 2006р. та 3187 грн. по декларації за березень 2008р. за неподання додатку №5 разом із цими деклараціями, відповідач посилається на порушення п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.00р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким передбачено, що декларація вважається неподаною в разі порушення порядку її заповнення.

Судом також зазначається, що позиція позивача стосовно наведених нарахувань, що викладена в позові та підтверджена представником в судовому засіданні, зводиться до наступного.

Факт відсутності позначки «Провідник»в перевізних документах ніяким образом не може свідчити, що охорона вантажу не здійснювалась, та не є доказом порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ №334, оскільки цей документ навіть за умови його неправильного оформлення не є „передбаченим правилами податкового обліку” в розумінні даної норми, т.я. Правила №644 не є „правилами ведення податкового обліку”.

Відсутність актів передачі товару та накладних при переданні вантажу під охорону ТОВ „ПКОП Кодекс” обумовлена відсутністю відповідного законодавчого припису та п.1.3 Договорів про надання послуг з охорони вантажів: „Виконавець не приймає товар на зберігання та не вступає у володіння ним”. Згідно п.п.2.2.2 цих договорів Виконавець „самостійно визначає засоби забезпечення безпеки вантажів...”. Витратні накладні, по яким Товариство отримує товар у свого постачальника, природно не можуть містити інформації про охорону товару, оскільки вони виписуються постачальником, який інформації про охорону не має, т.я. вантажі на охорону приймаються вже після отримання товару від свого постачальника.

Предметом договору страхування №139861 від 28.07.05р. є не ризик втрати товару, що перевозиться, внаслідок наприклад його крадіжки, а майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником (відправником, одержувачем, перевізником) заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у тому числі навколишньому природному середовищу, під час настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів. Страхові виплати внаслідок страхового випадку отримує страхувальник, що ніякого відношення не має до зобов’язань позивача, як Постачальника, перед своїм Покупцем за договорами поставки.

Стосовно зв’язку отриманих позивачем інформаційних послуг із наміром їх використати у власній діяльності, позивач зазначає, що отримання інформації про реквізити іноземних виробників та постачальників певної продукції, їх дилерів, дочірніх підприємств, а також номенклатура виготовляємої (постачаємої) продукції, її вартість тощо –не означає наявність наміру у позивача придбавати цю продукцію саме за зовнішньоекономічними контрактами. Дилери іноземних виробників існують і в Україні, є також підприємства-резиденти, що входять до складу іноземних компаній, по яким позивачем отримана інформація, навіть існують інші резиденти України, що торгують продувцією, виготовленою саме російськими виробниками, по яким позивачем отримана інформація та у яких неодноразово здійснювалась покупка товару. В якості прикладу позивачем наводиться укладений та виконаний договір з Дочірнім підприємством „Агроцентр Єврохім Україна”, яке входить до холдінгу підприємств групи „Єврохім”, щодо якого отримана інформація в Звіті ТОВ „Фахівець Алчевська”.

Правова природа отримання інформаційних послуг міститься в тому, що вони використовуються в момент отримання шляхом їх вивчення, аналізу та осмислення, та одразу списуються на фінансові затрати. Наслідком вивчення отриманої інформації може бути й утримання від вчинення певних дій як то переговорів та укладення угод (якщо історія контрагента не дає підстав для виникнення довіри до нього та налагодження партнерських взаємовідносин, або якщо певний сегмент ринку вже зайнятий тощо).

Стосовно незаконності нарахування ПДВ за неподання додатку №5 до декларації за червень-липень 2006р. та березень 2008р. позивач в позові та його представник в судовому засіданні зазначив, що згідно п.”а” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 ЗУ„Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивач повинен самостійно визначити податкове зобов’язання у разі неподання платником податкової декларації, яким згідно ч.5 п.п.4.1.2 даної статті вважається в сукупності подання декларації з порушенням порядку її заповнення та не зазначення в ній певних реквізитів. Оскільки при поданні спірних декларацій вказані умови позивачем були витримані, то відповідні декларації не можуть вважатись неподаними в розумінні наведеної статті, як підстава для самостійного нарахування податкових зобов’язань відповідачем. До того ж нарахування здійснене без посилань на первинні документи, якими воно підтверджується, в порушення вимог п.1.7 „Порядку оформлення результатів...перевірок...”, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.05р..

Крім того, в ході судового розгляду, на доказ незаконності нарахувань за актом перевірки, позивач послався на Повідомлення № 55 від 20.06.2008 р. про проведення планової перевірки, в якому в порушення ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не було зазначено дат початку та закінчення перевірки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Що стосується посилання позивача на той факт, що перевірка була проведено з порушенням норм ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме у повідомленні № 55 від 20.06.2008 р. про проведення планової перевірки не визначено ані дати початку, ані дати закінчення проведення планової перевірки позивача то вказані посилання суд вважає необґрунтованими, оскільки у відповідності до положень ст.. 11- 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»яка визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Виходячи з аналізу вище зазначеної норми права суд приходь до висновку, що оскільки позивач не скористався своїм правом не допуску то він відповідно визнав законність проведення перевірки.

Що стосується фактичних порушень викладених в акті перевірки, то з вказаними порушеннями суд погодитись не може, оскільки згідно ст.19 Конституції України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Оцінюючи допустимість такого доказу по справі як акт перевірки, суд керується приписом ч.3 ст.70 КАС України, згідно якого докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

При розгляді справи суд враховує положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно якого обов’язок доведення правильності прийнятого рішення покладений на суб’єкта владних повноважень, тобто відповідача по справі.

Оцінюючи здійснені відповідачем нарахування податку на прибуток та ПДВ по господарським операціям отримання позивачем послуг охорони вантажів від ТОВ «ПКОП Кодекс», суд звертає увагу на те, що відповідачем не зазначено, якими конкретно правилами ведення податкового обліку в розумінні п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено обов’язок позивача мати на підтвердження валових витрат наступні документи:

- комплект перевізних документів із зазначенням в графі «Провідник»факту укладення договору на послуги по охороні вантажу з урахуванням того, що: по-перше, Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 не віднесені до правил ведення податкового обліку; по-друге, передбачений ними комплект перевізних документів повинні мати виключно учасники перевезення вантажу (відправник, залізниця та отримувач), до яких позивач не відноситься; по-третє, Провідник в якості експедитора вантажу, на відміну від охоронця, виконує інші функції та не є тотожнім з охоронцем поняттям, наймається згідно пп.2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 виключно відправником або отримувачем вантажу, і лише для супроводу, а не охорони вантажу. Тому суд погоджується з доводом позивача про те, що через відсутність найму Провідника з боку відправника чи отримувача він не має іншої можливості забезпечити виконання своїх зобов’язань перед покупцем щодо збереження вантажу іншім способом ніж найм охоронця вантажу, про що він не має природної можливості внести запис в комплект перевізних документів. Таким чином, необгрунтованим є доводи відповідача про те, що відсутність в комплекту перевізних документах запису «Провідник» свідчить про відсутність охорони вантажу, а також про те, що це є порушенням п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

- акт передачі товару під охорону з боку позивача Товариству «ПКОП Кодекс»з урахуванням того, що договорами між цими суб’єктами (пункти 1.3., 2.2.2.) передбачене протилежне –охоронець не приймає вантаж на зберігання та не вступає в володіння ним, а самостійно визначає спосіб його збереження. До того ж, законодавством не передбачено складання таких документів.

- витратну накладну із зазначенням інформації про охорону товару з урахуванням того, що ця накладна виписується ще до початку охорони товару постачальником позивача, якому про подальшу охорону може бути нічого не відомо, оскільки він не є учасником даної господарської операції.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості послуг з охорони вантажів, є необґрунтованим.

Також суд вважає хибним посилання відповідача на наявність договору страхування як на підставу відсутності необхідності отримання послуг по охороні вантажу.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про страхування»та ст.980 Цивільного кодексу України, розрізняється майнове страхування (майнові інтереси, що пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном) та страхування відповідальності (майнові інтереси, що пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником).

В наданих відповідачем корінцях дорожньої відомості та квитанціях про приймання вантажу, де міститься посилання на договір страхування від 28.07.05 р. № 139861, наявна позначка «Окисник Дає вибухову суміш»щодо аміачної селітри. Щодо карбаміду в залізничних накладних наявна позначка «До переліку небезпечних не відноситься».

Суб’єкти перевезення небезпечних вантажів (відправник, одержувач чи залізниця) зобов’язані застрахувати свою відповідальність на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів, оскільки товар, який охоронявся (аміачна селітра), є небезпечним в розумінні Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»та Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, затверджених Постановою КМУ № 733 від 01.06.02 р.

Наданим в суд для дослідження договором страхування від 28.07.05 р. № 139861, на який посилався відповідач, застрахована відповідальність, пов’язана з ризиком завдання шкоди внаслідок перевезення небезпечного вантажу, а не майно на випадок його втрати, нестачі, відповідальність за що несе позивач перед своїм покупцем за укладеними договорами.

Таким чином, відповідач не довів відсутність зв’язку понесених позивачем витрат на охорону вантажів із господарською діяльністю та документального підтвердження цих витрат.

Витрати на охорону вантажів підтверджені наступними документами: договорами між позивачем та виконавцем послуг охорони та додатковими угодами до них; звітами виконавця послуг із зазначенням вартості послуг, найменування продукції, що охоронялася, номерів вагонів, маршрутів та дат відправлення; актами приймання-передачі виконаних послуг; реєстром платіжних документів про перерахування вартості охорони; додатком № 5 до акту перевірки, в якому підтверджено факт оплати позивачем витрат на охорону та виконання послуг виконавцем в сумах, які співпадають з сумами, зазначеними в реєстрі платіжних документів позивача та актах приймання-передачі послуг; податковими накладними виконавця послуг, які є розрахунковими документами, що передбачені правилами ведення податкового обліку згідно Закону України «Про податок на додану вартість»і які підтверджують право позивача на валові витрати всупереч позиції відповідача.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що в позивача наявні всі первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факти здійснення господарських операцій з охорони та правомірність віднесення позивачем витрат на охорону до власних валових витрат.

Що стосується пов’язаності витрат на охорону з господарською діяльністю позивача та фактичне використання послуг охорони у власній діяльності позивача підтверджується також:

- Наказом по ТОВ «Укрхімтрейд»№ 20-04/6-п від 17.04.2006 р. «Про вдосконалення договірної роботи»з додатком –Типовим договором поставки на реалізацію продукції покупцям (замовникам), згідно п.5.4. якого: «5.4. При залізничній поставці Постачальник зобов’язаний забезпечити доставку продукції в схоронності до станції призначення. При цьому право власності на продукцію, а також ризики випадкової загибелі або пошкодження продукції переходять від Постачальника на Замовника в момент доставки продукції на станцію призначення, котрий визначається за календарним штемпелем прибуття станції призначення в залізничій накладній.»;

-          Розпорядженням по ТОВ «Укрхімтрейд»№ 25-04/6-р від 25.04.2006 р. «Про посилення безпеки», яким впроваджено охорону вантажів з продукцією позивача;

-          Квитанціями про приймання вантажу та корінцями дорожньої відомості (які є залізничними накладними), наданими суду відповідачем та дослідженими ним в ході перевірки, в яких найменування продукції, номери вагонів, дати відправлення та і маршрути слідування відповідають аналогічним реквізитам у звітах виконавця послуг;

-          Договорами з покупцями продукції позивача (що містять пункти тотожного змісту з п.5.4. типового договору поставки) із доказами їх виконання на прикладі наданих відповідачем квитанцій про приймання вантажів.

Згідно останніх документів, номери вагонів, дати відправлень та маршрути руху продукції в залізничних квитанціях про приймання вантажу відповідають вказаним реквізитам у звітах виконавця послуг (ТОВ «ПКОП Кодекс»), тобто вказана продукція знаходилася під охороною під час перевезення. Дана продукція, згідно дослідженим документам та ст.334 Цивільного кодексу України, придбавалася позивачем в постачальників (ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ТОВ «ТД Сєвєродонецький Азот», ПП «Степ») на умовах переходу власності на неї на станції відправлення (ст.Рубіжне Донецької залізниці). Умови продажу ж цієї продукції покупцям відповідали п.5.4. типового договору поставки –продукція продавалася покупцям на умовах переходу власності на неї до покупців на станціях призначення із зобов’язанням позивача забезпечити її доставку до зазначених місць в схоронності.

Також, згідно п.130, 133 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу мають виключно відправники та одержувачі вантажів; при цьому передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Крім того, згідно п.111, 113 Статуту залізниць України, відповідальність залізниці перед зазначеними особами є обмеженою і в декількох випадках залізниця звільняється від відповідальності.

Враховуючи викладене, та те, що позивач не є учасником перевезення, суд погоджується з доводами позивача щодо існування ризиків втрати (нестачі) товару та, відповідно, об’єктивну необхідність здійснення його охорони під час перевезення із станції відправлення до станцій призначення.

Аналогічним чином, застосовуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, суд вважає недоведеною відсутність зв’язку понесених позивачем витрат на отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська»інформаційні послуги з його власною господарською діяльністю з причини відсутності витрат на переговори та відрядження з метою укладення зовнішньоекономічних контрактів та відсутністю самих контрактів, як доказів використання (реалізації) позивачем отриманих інформаційних послуг.

За змістом ст.901 Цивільного кодексу України, та предмету укладеного між позивачем та виконавцем договору №1906 від 01.09.2006 р., цей договір за своєю правовою природою є договором про надання інформаційних послуг, які споживаються в процесі їх надання.

Тому, використання отриманої інформації щодо існуючих на певному сегменті ринку виробників та постачальників певної продукції відбувається в момент ознайомлення отримувача з цією інформацією та її аналізу. Наступним етапом такого використання, тобто його наслідком, можуть бути як активні дії, направлені на придбання товару у постачальників (виробників), щодо яких отримана інформація, такі і утримання від дій з придбання цього товару. В останньому випадку у позивача природньо не повинні бути в наявності документи, що підтверджують переговори та відрядження з метою укладення зовнішньоекономічних контрактів, як докази використання позивачем у власній діяльності отриманої інформації. До того ж за твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, він вів такі переговори по телефону та електронним зв’язком, при яких документи не складаються.

Крім того, наслідком отримання та використання позивачем інформації щодо іноземних виробників та виготовляємої ними продукції не обов’язково є придбання цієї продукції у нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами, оскільки торгівлю їх продукцією здійснюють в Україні їх Дочірні підприємства та філії, що є резидентами України.

Зокрема, позивачем надані докази укладення та виконання договорів з ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна»про придбання в останнього нітроамофоски та складних добрив, інформація щодо групи підприємств холдінгу «Єврохім»була надана позивачу ТОВ «Фахівець Алчевська»згідно Звіту виконавця № 1 від 30.10.06р.

Згідно ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні віднесено юридичних осіб, які зареєстровані і які мають постійне місцезнаходження в Україні. Згідно ст.5 вказаного Закону, юридичні особи набувають право здійснення зовнішньоекономічної діяльності з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Згідно Статуту позивача (пп.1.5, 2.2) та Довідки Головного управління статистики у Харківській області від 16.02.2005 р., позивач є юридичною особою, предметом його діяльності є зокрема і зовнішньоекономічна діяльність, а усі 6 основних видів діяльності мають ознаку зовнішньоекономічної діяльності.

Про фактичну реалізацію намірів позивача здійснювати зовнішньоекономічну діяльність свідчать також надані позивачем довідка банку про наявність мультивалютного рахунку та Облікова картка митниці

Отже, з матеріалів справи вбачається, що докази позивача свідчать про його фактичні наміри здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а відповідач не спростував цього.

Також необґрунтованим є висновок відповідача щодо не підтвердження зв’язку з господарською діяльністю позивача його витрат на отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська»інформаційні послуги договором № 347/2 від 03.04.2007 р., котрий укладено між позивачем та ТОВ «Хімтрейд менеджмент»про реалізацію останньому вказаних інформаційних послуг.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України та предмету вказаного договору, він є правочином, тобто дією особи, яка направлена на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. В даному випадку на реалізацію позивачем отриманих раніше від ТОВ «Фахівець Алчевська»послуг.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України, даний правочин є правомірним та дійсним, оскільки відповідачем не доведено іншого, що вказує на його спрямованість на досягнення реального правового результату.

За пунктами 3.1.1. та 3.2. договору № 347/2 від 03.04.2007 р., умовою надання позивачем послуг визначено здійснення 100%-ї передоплати в розмірі загальної вартості Договору з боку замовника, тобто позивач мав право не виконувати договір у разі його невиконання контрагентом.

Тому, відсутність виконання цього договору його сторонами, не спростовує підтвердженого самім договором наміру позивача використати отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська»інформаційні послуги у власній господарській діяльності шляхом їх подальшого продажу, що вказує на відсутність порушення п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з боку позивача за господарською операцією, що розглядається.

Крім того, з аналізу предметів договору позивача з ТОВ «Фахівець Алчевська»(із додатковими угодами до нього) та договору позивача з ТОВ «Хімтрейд менеджмент»№ 347/2 від 03.04.2007 р., вбачається фактична тотожність їх змісту.

Відповідно до договору № 1906 від 01.09.2006 р. та додаткових угод до нього, вартість отриманих позивачем послуг склала з 01.09.2006 р. –1550 грн. з ПДВ за інформацію про кожного виробника чи постачальника, а з 01.11.2006 р. –1500 грн. з ПДВ за інформацію про кожного виробника та 400 грн. за кожного постачальника.

Згідно актів виконаних послуг №№ 1-5 до договору № 1906 від 01.09.2006 р. між позивачем (замовником) та ТОВ «Фахівець Алчевська»(виконавцем), всього позивачу виконавцем надано інформацію стосовно 181 виробників та 1433 постачальників на ринках хімічної продукції, продуктів нафтохімії та нафтопродуктів виробництва підприємств на теріторії Росії, стран СНД та Середньої Азії колишнього СРСР - Казахстан, Узбекістан, Таджікістан, Туркменістан, а також інших іноземних стран та України.

За змістом п.1.2. договору № 347/2 від 03.04.2007 р. інформаційні послуги стосовно саме такої кількості виробників та постачальників позивач і намагався надати ТОВ «Хімтрейд менеджмент».

Загальна сума вартості отриманих позивачем послуг склала 879200,40 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п.4.1. договору № 347/2 від 03.04.2007 р., вартість інформаційних послуг, які надаються позивачем ТОВ «Хімтрейд менеджмент»складає 1560 грн. - за кожного виробника продукції, та 450 грн. - за кожного виконавця. Загальна сума вартості послуг, які позивач мав надати ТОВ «Хімтрейд менеджмент»складає 927210,00 грн., в т.ч.ПДВ.

За визначенням п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, за ознаками направленості дій позивача на отримання економічної вигоди та зв’язку з господарською діяльністю його витрати на придбання інформаційних послуг в ТОВ «Фахівець Алчевська»також відповідають вимогам п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому доводи відповідача про відсутність економічної вигоди від отриманих інформаційних послуг також не знайшли свого підтвердження.

Крім того, на доказ зв’язку витрати на придбання інформаційних послуг в ТОВ «Фахівець Алчевська»з господарською діяльністю позивача також свідчать: акти приймання-передачі виконаних послуг до договору № 1906 від 01.09.2006 р.; звіти виконавця до вказаного договору, які досліджувались в ході перевірки; Реєстр платіжних документів про оплату позивачем інформаційних послуг на користь ТОВ «Фахівець Алчевська»; податкові накладні виконавця послуг, які є розрахунковими документами, що передбачені правилами ведення податкового обліку згідно Закону України «Про податок на додану вартість»і які підтверджують право Товариства на валові витрати всупереч позиції відповідача; Розпорядження № 1568 від 15.08.2006 р. по ТОВ «Укрхімтрейд», яким впроваджено необхідність використання отриманих інформаційних послуг в господарській діяльності позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що в позивача наявні усі необхідні первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують правомірність віднесення витрат на інформаційні послуги до власних валових витрат та спростовують висновки відповідача щодо порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем п.7.4.1 та п.7.4.4. п.7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», суд відзначає наступне.

За змістом вказаних правових норм, визначальним при вирішенні питання про виникнення у платника податку права на податковий кредит в ситуації, що розглядається, є наявність мети (призначення) використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку під час їх придбання, незалежно від їх фактичного використання.

Як встановлено вище, послуги з охорони вантажів та інформаційні послуги, придбані позивачем в ТОВ «ПКОП Кодекс»та ТОВ «Фахівець Алчевська»відповідно, призначалися для їх використання в господарській діяльності позивача, і відповідачем іншого не доведено.

Відтак, це свідчить про відсутність порушення позивачем п.7.4.1 та п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»за даними господарськими операціями.

В якості доказу правомірності позиції позивача суд приймає також висновок ХНДІСЕ №7607 від 01.10.08р., згідно якому не підтверджуються викладені в акті перевірки від 05.09.08р. №946/23-304/33410600 порушення ЗУ №№334 та 168, на підставі яких відповідачем здійснені нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Оскільки зазначені в акті перевірки від 05.09.2008р. № 946/23-304/3410600 факти порушення ТОВ «Укрхімтрейд»положень п.п.5.1, 5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1. та п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, то суд вважає за необхідне погодитись з обґрунтованістю доводів позивача про відсутність цих порушень в його діях.

Крім того, актом перевірки від 05.09.2008р. № 946/23-304/3410600 зазначено на порушення позивачем п.п. 4.1.2, 4.1.4., п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки декларації з ПДВ за червень та липень 2006 року, за березень 2008 року подані без обов’язкового додатку № 5 до них.

Представник позивача під час судового розгляду факт подання вказаних декларацій без зазначеного додатку визнав.

Що стосується вище зазначеного порушення, то суд звертає увагу на те, що правовідносини щодо невизнання документа обов’язкової звітності податковою декларацією вичерпно врегульовано п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно абзацу 5 вказаної норми, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена їм всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Інших підстав для невизнання податкової звітності як податкової декларації закон не містить.

За результатами дослідження викладених в акті перевірки від 05.09.2008р. № 946/23-304/3410600 мотивів невизнання відповідачем поданих позивачем документів обов’язкової звітності з ПДВ податковою декларацією, суд доходить висновку, що рішення відповідача щодо невизнання декларацій з ПДВ за червень та липень 2006 року, за березень 2008 року, не обґрунтовано жодною з визначених законом підстав. Відтак, самостійне нарахування відповідачем податкового зобов’язання з ПДВ за червень 2006 р. в сумі 820 грн, за липень 2006 р. в сумі 305 грн., за березень 2008 р. в сумі 3187 грн. згідно п.п.4.2.2.(а), (б) п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також накладення на позивача штрафу згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 того ж Закону здійснено відповідачем в порушення п.4.1.2 п.4.1. ст.4 зазначеного закону.

Враховуючи те, що самостійне визначення відповідачем податкових зобов’язань позивача з податку на прибуток та ПДВ визнано судом безпідставним, суд вважає за необхідне визнати безпідставним також і застосування штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до положень ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податковоїінспекції в Жовтневому районі м. Харкова від 18.09.2008 року № 0001652303/0, № 0001662303/0, від 20.10.2008 року № 0001652303/1, № 0001662303/1,від 24.12.2008 року № 0001652303/2, № 0001662303/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд", код. 33410600 суму сплачених судових витрат в розмірі 3 (три) грн., 40 коп. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 19.06.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.