Постанова № 47343016, 25.11.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 р. Справа № 2а-5674/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г., суддів - Опімах Л.М., Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання-Нероди Г.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (далі по тексту ДП «Завод ОБ та ВТ», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми) та Головного управління Державного казначейства України у Сумській області (далі ГУДКУ у Сумській області, 2-й відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000812306/0/36481 від 21.05.2010р.

- стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009р. в загальному розмірі 676 293грн. 02коп., а також сплачений при подачі позову до суду судовий збір в загальному розмірі 1703грн. 40коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення заявленої ДП «Завод ОБ та ВТ» до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2009р. на 379 836грн. 48коп. та за грудень 2009р. на 296 456грн. 54коп. Позивач стверджує, що висновки відповідача суперечить пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.7 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість». ОСОБА_3, на думку позивача, не містить обовязкової умови для відшкодування податку на додану вартість з бюджету, як підтвердження надходження цих сум до бюджету, за умови якщо платник виконав всі передбачені законом вимоги для отримання такого відшкодування, та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідач ДПІ в м. Суми, з позовом не погодився, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету. Відсутність за місцезнаходженням підприємства ТОВ «Денді Метал», ТОВ «Провімакс-Торг», ЗАТ «Укрсплав» та ненадання відомостей про постачальника від ТОВ «Донторгхолдінг» - одних з постачальників позивачу сировини (у другій та третій ланці) у перевіряємому періоді, на думку ДПІ в м. Суми, позбавляє податковий орган можливості отримати документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформовано бюджетне відшкодування, а тому і перевірки визначення правомірності податкових зобовязань з податку на додану вартість, і тим самим визначення відємного значення податку на додану вартість. На думку податкового органу такі обставини свідчать про відсутність господарської діяльності вказаних контрагентів та їх створення з єдиною метою надання податкової переваги над іншими субєктами господарювання у вигляді формування податкового кредиту, у звязку з чим оскаржуване рішення вважав законним, обґрунтованим та просив у задоволенні позову відмовити (а.с.99-103).

Другий відповідач, ГУДКУ у Сумській області, надав відзив до суду, в якому зазначив, що ГУДКУ у Сумській області, як орган державної влади не наділений повноваженнями щодо контролю за нарахуванням та сплатою податку на додану вартість платниками даного податку та не порушило жодного нормативно-правового акта з питань відшкодування податку на додану вартість, тим самим не вчиняло незаконних дій по відношенню до позивача (а.с.96).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДПІ в м. Суми, проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с.99-103). Доповнив, що податковим органом не було встановлено порушень норм чинного законодавства в діях позивача під час проведених перевірок, не було встановлено розбіжностей між бухгалтерськими даними ДП «Завод ОБ та ВТ» з безпосереднім контрагентом ТОВ «Селена-Н». Разом з тим зазначив, що оскільки всі ніші контрагенти з якими працювало ТОВ «Селена-Н» не знаходяться за місцем реєстрації та не надають інформації про своїх постачальників, у ДПІ в м. Суми виникли сумніви щодо операції між ТОВ «Селена-Н» та позивачем. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник 2-го відповідача - ГУДКУ у Сумській області, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.154), в судове засідання не зявився, про причини неявки, всупереч вимог ч.2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив.

Заслухавши повноважних представника позивача, представника відповідача ДПІ в м. Суми, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ДП «Завод ОБ та ВТ» зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.85), копією довідки з ЄДРПОУ (а.с.142), позивач взятий на податковий облік 08.06.2000, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 04.07.2009р. за №100233093, про що зазначено в акті про результати невиїзної документальної перевірки від 14.05.2010р. №3857/23-6/30991664 (а.с.12).

Відповідно до підпункту 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Судом встановлено, що ДП «Завод ОБ та ВТ» 17 грудня 2009р. та 19 січня 2010р. подало до ДПІ в м. Суми податкові декларації з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2009р. (а.с.54-60) та грудень 2009р. (а.с.79-84). У рядку 25 декларації за листопад 2009р. зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 1 352 177,00грн. та за грудень 2009р. 483 645,00грн.

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

ДПІ в м. Суми згідно вказаних вище норм було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Завод ОБ та ВТ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад та грудень 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди за жовтень, листопад 2009р. За підсумками перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 24.02.2010р. за №1283/23-6/30991664/35 (а.с.16-32), було зроблено висновок, яким підтверджено відображене ДП «Завод ОБ та ВТ» у декларації за листопад 2009р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 1 277 177,00грн. та у декларації за грудень 2009р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 483 545,00грн. при цьому зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку субєкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

14.05.2010року службовими особами ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Завод ОБ та ВТ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад та грудень 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди за жовтень, листопад 2009р, за наслідками якої складено акт від 14.05.2010р. №3857/23-6/3099/664 (а.с.12-15). Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.10, пп.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2009р. на 379 836грн. 48коп. та за грудень 2009р. на 296 456грн. 54коп. За результатами перевірки 21.05.2010р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000812306/0/36481 (а.с.11), яким ДПІ в м. Суми було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. на 379 836грн. 48коп. та за грудень 2009р. на 296 456грн. 54коп. Як вбачається з п.3 та п.4 акта перевірки (а.с.12-15), підставою для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування стало не підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки в перевіреному підприємстві по ланцюгу постачання товарів позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість. До вказаного висновку відповідач дійшов у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку постачальників товару по ланцюгу постачання у другій та третій ланці ТОВ «Провімакс-Торг», ЗАТ «Укрсплав» та ТОВ «АргоГруп», ТОВ «Денді Мета» та не надання інформації про постачальників ТОВ «Донторгхолдінг».

Однак, суд не погоджується з даними висновкам відповідача та зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що в перевіряємому періоді одним із постачальників сировини позивачу був ТОВ «Селена-Н» (сума податку на додану вартість за листопад 2009р. 379 836грн. 48коп., за грудень 2009р. 296 456грн. 54коп.), з яким 27.02.2009р. за №79/9-20-09 був укладений договір купівлі-продажу товару згідно специфікації (а.с.33-34).

Відповідачем був направлений запит до Костянтинівської ОДПІ від 10.12.2009р. за №85736/7/23-610/852 та від 05.02.2010р. №6778/7/23-610/123, на які отримані довідки (а.с.105-107,114-116), в яких зазначено, що розбіжностей між відомостями, наданих ДПІ в м. Суми (за результатами перевірки позивача) та ТОВ «Селена-Н» не встановлено. Перевіркою було встановлено, що дане підприємство не є товаровиробником та є посередником. При цьому постачальниками товарів у перевіряємому періоді за листопад 2009р. були ТОВ «Донторгхолдінг» (постачальник у третій ланці) та ТОВ «Денді Мета» (постачальник у другій ланці) та за грудень 2009р. - ТОВ «Провімакс-Торг» (постачальник у другій ланці), ЗАТ «Укрсплав» (постачальник у третій ланці).

Відповідачем були надіслані запити до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, Костянтинівської ОДПІ, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, від 11.02.10р. №2288/7/23-1106, в яких зазначено, що провести зустрічну перевірку немає можливості, у звязку з тим, що стан платника - ТОВ «Провімакс-Торг» - 9 «місцезнаходження не встановлено» (а.с.104), ЗАТ «Укрсплав» - стан платник 8 (внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (а.с.110-111), ТОВ «Донторгхолдінг» , що є посередником товару, не надано інформацію про постачальника товару (а.с.112-113), ТОВ «Денді Мета» - стан платника 10 «запит про встановлення місцезнаходження» (а.с.117). При цьому згідно даних довідок контрагенти є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, з обліку в органах ДПІ не знімались.

Посилаючись на те, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому суд зазначає, що згідно п. 1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування є сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» існують декілька підстав для формування податкового кредиту, в тому числі наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній. Так п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Варто звернути увагу на те, що згідно договору купівлі-продажу за №79/9-20-09 від 27.02.2009р., позивачем була придбана сировина (феросициліцій, марганець, нікель, феросилікомарганець, ферохром, феромолібден) від ТОВ «Селена-Н», що підтверджується податковими накладними №100102 від 01.10.2009р. на суму ПДВ 60705,60грн., №101502 від 15.10.2009р. на суму ПДВ 157985,00грн.., №102801 від 28.10.2009р. на суму ПДВ 161145,88грн. (а.с.35-36), №110302 від 03.11.2009р. на суму ПДВ 16800,00грн., №111602 від 16.11.2009р. на суму ПДВ 37688,76грн., №111902 від 19.11.2009р. на суму ПДВ 116928,64грн., №110301 від 03.11.2009р. на суму ПДВ 125039,14грн. (а.с.61-62), видатковими накладними №102801 від 28.10.2009р., №101502 від 15.10.2009р., №100102 від 01.10.2009р. (а.с.37-38), №110302 від 03.11.2009р., №111602 від 16.11.2009р., №111902 від 19.11.2009р., №110301 від 03.11.2009р. (а.с.63-64), реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а.с.39-49,65-75). Відповідно до умов договору були видані рахунки-фактури (а.с.143-150). Даний товар був позивачем оприбуткований на склад згідно приходних ордерів (а.с.138-141). Оплата за поставлений товар, з урахуванням податку на додану вартість, була здійснена позивачем у жовтні, листопаді та грудні 2009р., що підтверджується платіжними дорученнями №66 від 27.10.2009р., №67 від 27.10.2009р., №80 від 30.10.2009р., №1019 від 02.10.2009р., №1099 від 14.10.2009р., №1093 від 14.10.2009р., №1262 від 27.10.2009р., №1323 від 30.10.2009р., №1324 від 02.11.2009р., №1342 від 03.11.2009р., №1422 від 11.11.2009р., №1441 від 11.11.2009р., №1687 від 27.11.2009р., №1746 від 08.12.2009р., №1747 від 08.12.2009р., №1954 від 29.12.2009р., №1728 від 04.12.2009р., №1746 від 08.12.2009р., №1747 від 08.12.2009р., №1954 від 29.12.2009р., №1728 від 04.12.2009р. (а.с.50-51,76-77,136-137). Згідно умов пп. 2 договору №79/9-20-09 від 27.02.2009р. (а.с.33), постачальник зобовязується здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах поставки DDP, тобто поставка відбувається силами постачальника.

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання зазначеного вище договору (а.с.33) між ДП «Завод ОБ та ВТ» та ТОВ «ОСОБА_2, відбулась поставка товару на підприємство позивача, згідно специфікації, товар був оплачений позивачем. Дані обставини не заперечувались відповідачем під час проведення перевірки. В судовому засіданні представник відповідача навів сумніви щодо того, що поставка товару здійснювалась саме від ТОВ «Селена-Н», разом з тим жодних доказів на підтвердження своєї позиції, всупереч вимог ст. 71 КАС України, не надав, ті докази та сумніви, які наведені та надані відповідачем не спростовують встановлені в судовому обставини справи, в ході проведених перевірок не було встановлено жодних порушень в діях позивача вимог чинного законодавства, зустрічною перевіркою не було встановлено розбіжностей між даними позивача та «Селена-Н», представник відповідача також не заперечував зазначеного факту в судовому засіданні. Таким чином, на переконання суду, операція по придбанню сировини за договором купівлі-продажу №79/9-20-09 від 27.02.2009р. носила реальний характер та була виконана сторонами належним чином. Із вказаного випливає, що суму податкового кредиту та, відповідно, суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. З викладених норм вбачається, що відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, відповідно до Закону, покладаються на самого платника податку та на відповідний податковий орган. При цьому, та обставина, що в ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування, виявлено підприємство, щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника податку бюджетного відшкодування. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування податку на додану вартість з бюджету, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставин, які б свідчили про порушення позивачем порядку визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідач суду не повідомив. Тому суд вважає, що ДПІ в м. Суми безпідставно зменшила заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за листопад 2009р. на 379 836грн. 48коп. та за грудень 2009р. на 296 456грн. 54коп. На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48, ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 органи Державного казначейства здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунок зазначений у висновку податкового органу або в рішенні суду.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування.

На підставі ст.94 КАС України за рахунок Державного бюджету України на користь ДП «Завод ОБ та ВТ» належить стягнути судові витрати судовий збір в сумі 1 703грн. 40коп. (а.с.4), сплачений позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення №0000812306/0/36481 від 21.05.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України (м. Суми, вул. Воскресенська, 7) на користь дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009р. в загальному розмірі 676 293грн. 02коп. а також сплачений при подачі позову до суду судовий збір в загальному розмірі 1 703грн. 40коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя(підпис)І.Г. Шевченко

Судді(підпис)Л.М. Опімах

(підпис)ОСОБА_4

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 29.11.2010р.