Постанова № 4734216, 22.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" травня 2009 р.                                                                       № 2а- 19929/08

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тау-система"

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Тау-система" звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова в якому просив суд визнати дії відповідача протиправними та визнати не чинними податкові повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова, №0002761510/0, №0001501520/0 від 18.08.2008р.

В обґрунтування позову позивач вказав, що рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №0002761510/0, №0001501520/0 від 18.08.2008р. про порушення позивача:

- п.17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»у вигляді заниження податку на прибуток в сумі 333333,00грн. за основним платежем, 66666,6 за штрафними(фінансовими) санкціями, а загалом 399999,60грн.

- підпункту 7.4.1. п.7.4. ст.71 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді заниження суми бюджетних зобов’язань та відповідно до п.17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»в сумі 266667,00грн. за основним платежем, 133333,50 за штрафними(фінансовими) санкціями, а загалом 400000,50грн. є незаконними та не відповідає нормам чинного законодавства України, а вказані в акті перевірки № 1786/15-219/31641619 від 03.10.2008р. порушення не є належними підставами для внесення оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судове засідання з’явився та виходячи з вище викладеного просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовом не погодився у повному обсязі, просить у позові відмовити вказавши, що оскаржені податкові дії та оскаржені податкові повідомлення рішення були в межах діючого законодавства України.

Судом встановлено, що позивач є платником ПДВ та подає до податкової інспекції податкові декларації по ПДВ.

Надані суду документи свідчать, що позивач у строки, встановлені Законом України „Про податок на додану вартість" подавав до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова декларації по ПДВ за звітний період квітень 2008р., в якій визначена сума податкового кредиту з ПДВ.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було складено акт №1786/15-219/31641619 від 03.10.2008р про результати невиїзної документальної в приміщенні ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Відповідно до означеного акту відповідачем було виявлено наступні порушення, а саме:

-          на підставі п.п.7.2.6 н.7.2 ,п.п.7.4,5 п.7.4. та пп..7.7,1 н.7.7 ст.7 Закону України від 03 04 І997р №168/97-ВР «Про податок па додану вартість» із змінами та доповненнями" по ТОВ „Тау-Система", код 31641619 збільшено податкове зобов'язання по ПДВ за квітень 2008р на суму 266667,0грн. (двісті шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім гри.)

-          на підставі п.п.5.3.9 п. 5.3, ст..5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" по ТОВ «Тау-Система»(код ЄДРПОУ 31641619) занижено податок па прибуток за I півріччя 2008 року згідно Декларації з податку на прибуток у розмірі 333333,0 грн.{триста тридцять три тисячі триста тридцять три гривні).

На підставі вище зазначеного акту перевірки 14.10.2008 року керівником ДПІ у Ленінському районі м.Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення

1. №0002761510/0 щодо нарахування платежу –податок на прибуток приватних підприємств відповідно до п.17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»в сумі 333333,00грн. за основним платежем, 66666,6 за штрафними(фінансовими) санкціями, а загалом 399999,60грн.;

2. №0001501520/0 щодо нарахування платежу –податок на додану вартість, щодо виявлення порушення Позивачем підпункту 7.4.1. п.7.4. ст.71 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді заниження суми бюджетних зобов’язань та відповідно до п.17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»в сумі 266667,00грн. за основним платежем, 133333,50 за штрафними(фінансовими) санкціями, а загалом 400000,50грн.;

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судвважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що підставою для визначення податкових зобов’язань позивача відповідно до акту перевірки №1786/15-219/31641619 від 03.10.2008р. є нікчемність Договору №11/02-08 від 11.02.2008року між позивачем та ТОВ «ХОРОВПРОМ».

Судом встановлено, що висновки позивача про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «ХОРОВПРОМ»є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до частини1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про нікчемність правочину став лист ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва щодо неподання ТОВ «ХОРОВПРОМ»звітності, не знаходження за юридичною адресою та того, що особа, яка є директором підприємства, фактично відношення до діяльності підприємства відношення не має.

Судом встановлено, що ТОВ “ХОРОВПРОМ” є юридичною особою, має код 35508091, що підтверджується витягом є єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що з 08.11.2007р. ТОВ “ХОРОВПРОМ” взята на облік платника податків в ДПІ у Святошинському районі м. Києва, що не заперечується сторонами та підтверджується копією довідки ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із ст. 2 цього Закону зобов'язані зареєструватись як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

ТОВ «ХОРОВПРОМ»зареєстровано 28.11.2007р. зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ у Святошинському р-ні м.Києва та мало свідоцтво платника податку на додану вартість № 100080703, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 355080926573, що також підтверджується наданими копіями свідоцтва.Судом встановлено, що реєстрація ТОВ «ХОРОВПРОМ» як платника податку на додану вартість анульована 18.02.2009р.. Підставою для анулювання реєстрацію зазначено ненадання особою, зареєстрованою як платник податку, декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців.

Крім того, судом встановлено, що угода між позивачем та відповідачем була реально виконана, товар –провод та кабель - фактично отриманий позивачем, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та не заперечувалось відповідачем по справі.

Згідно з ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Такими первинними документами є видаткові накладні на загальну суму 1600000,00грн.

Позивач повністю здійснив розрахунок за отриманий товар з контрагентом - ТОВ «ХОРОВПРОМ» в безготівковій формі з розрахункового рахунку 26003036473500, що підтверджується випискою банку про рух коштів.

Судом встановлено, що ТОВ «ХОРОВПРОМ» були видані позивачеві податкові накладні на загальну суму 1600000,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 266666,33грн.

Виходячи з вимог наведених вище положень законодавчих актів та приведених фактичних даних справи суд приходить до висновку, що позивач та ТОВ «ХОРОВПРОМ»на дату укладення Договору №11/02-08від 11.02.2008р. були зареєстровані в якості суб'єктів підприємницької діяльності, їх державна реєстрація не скасовувалась, підприємства володіли статусом платників податку на додану вартість і вони у повному обсязі були наділені господарською компетенцією.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно з пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові накладні повинні містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки ні в актах перевірок, ні в подальшому відповідач не заперечує проти того, що позивачем від постачальників, наведених в актах перевірок, дійсно було отримано відповідні податкові накладні у квітні 2008р., таким чином висновки актів перевірок про наявність порушень приписів закону України „Про податок на додану вартість" зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства, що виходить за межи повноважень перевіряючих. Представник відповідача підтвердив у судовому засіданні, що під час перевірки не було досліджено первинну документацію, яка підтверджує право на отримання бюджетного відшкодування в заявленому обсязі, а також які є підставами для формування валових витрат позивача.

Суд зазначає, що не може вважатися законним та обґрунтованим, посилання відповідача в актах перевірок на неправомірність включення позивачем до податкового кредиту відповідних сум ПДВ як непідтверджених по вказаним контрагентам позивача, а саме, що контрагенти позивача не виконав свої зобов’язання по сплаті податку до бюджету, оскільки сума податкового кредиту позивача сформована за вкітень 2008 року відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованими як платники податку на додану вартість особами.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також суд аналізуючи положення Закону України «Про податок на додану вартість»зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Крім цього, згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Судом було встановлено, що строк проведення позапланової перевірки заявленого від’ємного значення по ПДВ за квітень 2007 року, передбачений п.п.7.7.5 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вже минув.

Жодною нормою діючого законодавства не передбачена процедура продовження строків, встановлених п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватись без порушення приписів, встановлених діючим законодавством.

За таких обставин зменшення суми ПДВ, заявленої в податкових деклараціях за квітень 2008 р. не відповідає фактичним обставинам і проведене при довільному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому є неправомірним.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів судом встановлено, що позивачем здійснено витрати на купівлю товарів згідно Договору №11/02-08, які були надані податковому органу для перевірки.

Суд зауважує, що накладні, на підставі яких здійснено витрати, містять усі реквізити первинного документа згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що також не заперечується представником відповідача, підтверджується висновками акту перевірки та копіями вказаних документів, доданих до матеріалів справи.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Видаткові накладні, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, керуючись нормами п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач правомірно відносило витрати на оплату товару за договором з ТОВ «ХОРОВПРОМ» до складу валових витрат.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення відповідача стосовно нікчемності правочину, укладеного позивачем та щодо невизначеності в них особи, яка підписала договір, суд приходить до висновку, що вони не мають значення для повного та всебічного розгляду справи та не можуть бути взяті судом до уваги. В акті перевірки №1786/15-219/31641619 від 03.10.2008р. зазначені факти відображення не знайшли, і як встановлено судом не слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідач навів їх тільки у судовому засіданні.

З огляду на викладене, вказані доводи представника відповідача не приймаються до уваги судом, оскільки не мають юридичного значення при вирішенні даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідач не зазначив у власних поясненнях жодних обставин, фактів та норм законодавства, які вказували б на недійсність договору позивача з постачальником та не надав до суду доказів недійсності правочину, укладеного позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, який є суб’єктом владних повноважень в судовому засіданні не надав доказів та не вказав жодних документів, на підставі яких він дійшов висновку про заниження позивачем суми спірного податкового зобов'язання.

Таким чином відповідачем не виконані вимоги п. 2 ст. 71 КАС України і не доведена правомірність прийнятих повідомлень - рішень №0002761510/0, №0001501520/0 від 18.08.2008р., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В решті позовних вимог підлягає відмовленню, так як вони матеріалами справи не підтверджені.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тау-система" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002761510/0 від 14.10.2008 року та № 0001501520/0 від 14.10.2008 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 27.05.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.