Постанова № 47339845, 21.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21.07.2015 р. № 814/2156/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, вул. Шкільна, 5, с. Анатолівка, Березанський район, Миколаївська область, 57450

доГоловного управління Держземагентства України у Миколаївській обл., вул. Миру, 34, к. 711, м. Миколаїв, 54034 третя особаОСОБА_2, вул. Малоолександрівська, 1, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57401 провизнання протиправним та скасування наказу від 12.08.2014 р. № 1155-сг,ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (далі відповідач), за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу від 12.08.2014 р. № 1155-сг.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він користувався на умовах договору оренди земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 30.10.2011 р. договір оренди було розірвано в звязку з тим, що позивач бажав створити фермерське господарство та отримати дану земельну ділянку вже для ведення фермерського господарства. Однак, у червні 2015 р. йому стало відомо, що наказом відповідача від 12.08.2014 р. № 1155-сг земельну ділянку, на яку претендує позивач, з порушенням чинного законодавства було надано ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства. Позивач зазначає, що земельна ділянка розташована частково в межах прибережної захисної смуги та не могла бути надана ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства. Окрім того, при наданні такої категорії земель, проект землеустрою повинен пройти погодження структурного підрозділу обласної державної адміністрації в сфері охорони навколишнього природного середовища. Тільки за умови отримання позитивного висновку, відповідач мав право на надання цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_2 Позивач вважає, що наказ від 12.08.2014 р. № 1155-сг є протиправним та належить скасуванню.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечує, надав суду письмові заперечення, де зазначив, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, не розташована в межах прибережної захисної смуги, а відноситься до земель сільськогосподарського призначення та цілком законно передана ОСОБА_2 у власність. Позивач ще в 2011 р. втратив право користування даною земельною ділянкою, документів щодо надання йому ділянки до Головного управління Держземагентства у Миколаївській області не подавав, а відтак відповідач при виданні спірного наказу та розпорядженні земельною ділянкою діяв у межах і в спосіб, визначений законом.

ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що прибережні захисні смуги навколо Березанського лиману не були встановлені. Відповідач не мав підстав вимагати проведення обовязкової експертизи проекту відведення земельної ділянки. При зверненні до Головного управління Держземагентства у Миколаївській області ОСОБА_2 подав у повному обсязі всю необхідну документацію з доказами наявності відповідної освіти. Просив відмовити у задоволенні позову.

Сторони і третя особа подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

З 17.03.2006 р. по 31.10.2011 р. позивач користувався земельною ділянкою площею 45 га, із земель запасу, що розташована в межах території Анатолійської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Відповідно до п. 14 договору оренди, земельна ділянка була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 8-11).

31.10.2011 р. договір оренди розірвано (а. с. 13-14). За актом приймання-передачі від 31.10.2011 р. позивач повернув земельну ділянку власнику Березанській районній державній адміністрації Миколаївської області (а. с. 15).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на день винесення оскаржуваного наказу від 12.08.2014 р. № 1155-сг позивач не користувався спірною земельною ділянкою та його право оренди було припинено. З матеріалів справи та заперечень відповідача не вбачається, що земельна ділянка входить до земель водного фонду або розташована в межах прибережної захисної смуги.

Окрім того, позивачем не надано до суду жодних доказів того, що існує проект землеустрою щодо встановлення прибережних захисних смуг уздовж (навколо) Березанського лиману.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не може бути надана земельна ділянка у власність через відсутність у нього сільськогосподарської освіти не відповідає дійсності та спростовується наданими до суду копією диплому про закінчення сільськогосподарського технікуму та статуту фермерського господарства ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч. 8-9 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Оскільки проект землеустрою ОСОБА_2 був погоджений у відповідності до вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України та не підлягав обовязковій державній експертизі землевпорядної документації (ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації"), то наказом Головного управління від 12.08.2014 р. № 1155-сг його було затверджено та надано земельну ділянку площею 45,00 га пасовищ у власність ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до вимог статей 58, 60 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а)для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Позивачем не надано жодного доказу віднесення земельної ділянки до земель водного фонду чи підтвердження встановлення меж прибережної захисної смуги за окремим проектом землеустрою, до якої входить спірна земельна ділянка.

До того ж за матеріалами проекту земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища).

Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що земельна ділянка площею 45,00 га, надана у власність ОСОБА_2, належить до земель водного фонду.

З огляду на викладене, вимоги позивача є необґрунтованими та не належать задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська