Постанова № 47338580, 16.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 липня 2015 року (о 18 год. 15 хв.) Справа № 808/2831/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

за участю представника позивача Волтера О.В.,

представника відповідача Лактіонової О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправною відмову у внесенні змін до митної декларації та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - ТОВ «Технохімреагент», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача у внесенні змін до МД №112050000/2014/002108 від 07.02.2014;

зобов'язати відповідача внести до МД №112050000/2014/002108 від 07.02.2014 відповідні зміни.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та додаткові усні пояснення. Зазначає, що позивачем самостійно було прийнято рішення про внесення коригувань до МД №112050000/2014/002108 від 07.02.2014, про що відповідним листом було повідомлено митницю та додано вказане рішення. Вказані зміни у митній декларації пов'язує із технічною помилкою. Посилається на п. 5 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України та вказує, що відповідач безпідставно визнав недійсною реалізацію закріпленого в законі права приймати самостійне рішення. Вважає, що відмовивши у внесенні змін до митної декларації відповідач унеможливив використання та реалізацію такого права. Крім того, зазначає, що якщо право приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів неможливо буде належним чином використати чи реалізувати, то це суперечить правовій природі об'єкту цивільного права, яке повинно бути обороноздатним. На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 07.07.2015 №652/92/08-70-10 (вх. № 28541). Зокрема, вказує, що 07.02.2014 декларантом ТОВ «Технохімреагент» до митного оформлення в режимі «імпорт» за митною декларацією №112050000/2014/002108 заявлено товар «DSS-1 (деемульгатор і коагулянт для очищення промислових стічних вод)» з митною вартістю, яка визначена декларантом самостійно за ідентичних товарів, з урахуванням інформації щодо раніше визначеної митницею митної вартості ідентичного товару, імпортованого ТОВ «Технохімреагент», на підставі документів, наданих підприємством до митного оформлення. За результатом здійснення митної формальності «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів» за МД №112050000/2014/002108 посадовою особою митниці визнано заявлену декларантом митну вартість товару. 07.02.2014 посадовою особою митниці виконано усі необхідні митні формальності, оформлено митну декларацію та випущено товар для вільного обігу на митній території України згідно ст. 255 Митного кодексу України. Зазначає, що згідно із ч. 8 ст.264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації, а тому вважає прийняте підприємством рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів не є підставою для коригування митницею заявленої декларантом та визнаною посадовою особою митниці митною вартості товарів, оформлених за МД від 07.02.2014 №112050000/2014/002108. Крім того, посилається на п. 33, 34, 37 Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 450, та вказує, що внесені зміни до митної декларації, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, повинні бути не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів. Ураховуючи викладене, просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Технохімреагент» (ідентифікаційний код 34155997) є юридичною особою, яка зареєстрована 21.02.2006, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

24.04.2015 на адресу митного органу від позивача надійшов лист №405-/01-15 від 30.03.2015, у якому повідомлялось про прийняття підприємством рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів відповідно до пп.5 п.3 ст.52 МКУ за МД №112050000/2014/002108 від 07.02.2014, просив внести до вказаної ВМД наступні зміни:

до гр. 12 121231,03,

до гр. 43 1,

до гр. 45 191231,03,

до гр. 46 191,23103,

до гр. 47 020-3824,62,

028-39011,13,

до гр. В 020-3824,62,

028-39011,13.

Додаток до вказаного листа копія рішення №1 від 25.03.2015 про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

За результатами розгляду вказаного листа відповідач повідомив підприємство, що відомості зазначені в листі від 30.03.2015 №405-1/01-15 не є підставою для внесення змін до митної декларації №112050000/2014/002108 від 07.02.2014.

Вважаючи відмову відповідача у внесенні змін до МД №112050000/2014/002108 від 07.02.2014 протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно із ч. 8 ст.264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Із матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що для проведення митного оформлення товару «DSS-1 (деемульгатор і коагулянт для очищення промислових стічних вод)» позивачем до митного органу 07.02.2014 подана вантажна митна декларація №112050000/2014/002108. Відповідно до даної ВМД позивачем самостійно визначено платежі ввізного мита, що відображено в гр. 47 «Нарахування платежів» декларації. Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані необхідний пакет документів. Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару форми ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена декларантом самостійно за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів, з урахуванням інформації щодо раніше визначеної митницею іншої вартості ідентичного товару, імпортованого ТОВ «Технохімреагент».

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митний орган визнано заявлену декларантом митну вартість товару. 07.02.2014 посадовою особою митниці виконано усі необхідні митні формальності, оформлено МД №112050000/2014/002108 та випущено товар для вільного обігу на митній території України згідно ст.255 Митного кодексу України.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України надано право декларанту або уповноваженій ним особі, які заявляють митну вартість товару, приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

Нормами ст. 269 Митного кодексу України передбачені зміна, відкликання та визнання митної декларації недійсною. Так, відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Згідно ч. 2 ст. 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, регламентується Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450.

Відповідно до п. 33 Положення № 450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема, шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Згідно з абзацом третім п. 37 Положення № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Приписами абзацу 9 п. 37 Положення № 450 визначено, що аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі: 1) необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією; 2) необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

На підставі системного аналізу вищевказаних норм, суд вважає, що позивачу законодавством надано право на внесення змін до митної декларації у разі необхідності відображення відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів.

Судом встановлено, що ТОВ «Технохімреагент» направив відповідачу лист-повідомлення у довільній формі про прийняття підприємством самостійного рішення про внесення змін до митних декларацій, до якого ним було додано Рішення №1 від 25.03.2015. Будь-яких причин на обґрунтування внесення змін позивачем зазначено не було. При цьому, суд зауважує, що вказані у листі позивача зміни стосувались гр. 12, до гр. 43, до гр. 45, до гр. 46, до гр. 47, тобто, зокрема, відомостей про вартість та нарахованих платежів.

В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у внесенні змін до МД №112050000/2014/002108 від 07.02.2014, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Оскільки вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести до МД №112050000/2014/002108 від 07.02.2014 відповідні зміни є похідними позовними вимогами від визнання протиправною відмови у їх внесенні, які, як встановлено вище, відповідачем допущені не були, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволені позову також в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак