Ухвала суду № 47332802, 22.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/8904/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.

Провадження № 22-ц/778/2736/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2015 року по справі

за позовом Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування вимог зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку по вул. Дежньова, 4-к у м. Бердянськ для індивідуального дачного будівництва.

Бердянською міською радою 25.02.2010 року прийнято рішення №41 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», п.5.70 якого затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану по вул. Дежньова, 4-к у м. Бердянськ для індивідуального дачного будівництва.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серія ЯК №822051, кадастровий номер 2310400000:08:003:0467.

Вважає, що пункт 5.70 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року та державний акт серія ЯК №822051 підлягають визнанню недійсними, а земельну ділянку необхідно повернути за належністю територіальній громаді м. Берднськ у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 51, 60, 61, 84, 116, 118 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 88, 89, 90 Водного кодексу України, 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст. 12, 19 Закону України «Про планування та забудову території», ст.ст. 1, 16, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Проект відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_3 погоджено та затверджено з порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства.

Згідно з положеннями ст.51 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення.

В порушення вимог ст. 118 ЗК України проектна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Дежньова, 4-к у м. Бердянськ затверджена оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради без проведення державної експертизи землевпорядної документації.

У зв'язку з виявленням численних порушень вимог земельного та містобудівного законодавства позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 вищезазначеної земельної ділянки 01.06.2010 року та 22.03.2011 року були відкликані управлінням Держкомзему у м.Бердянськ та управлінням архітектури та містобудування Бердянської міської ради відповідно.

Відповідно до пункту 14.4 розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 16.04.2010 року №101 Бердянській міській раді необхідно скасувати висновки, надані з 20.05.2009 року, стосовно відведення земельних ділянок під індивідуальне дачне будівництво на територіях рекреаційного призначення.

Відповідно до ситуаційної схеми виділеної ОСОБА_3 земельної ділянки остання знаходиться в межах міста Бердянська, на території Бердянської коси в межах визначеної ст. 88 Водного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря.

Крім того, при затвердженні оскаржуваним рішенням ради проекту землеустрою спірним рішенням міської ради порушено вимоги містобудівного законодавства.

За адресою виділеної земельної ділянки Генеральним планом м. Бердянська передбачено лише розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку.

Крім того, відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах міста Бердянська не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктів, також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Таким чином, спірна земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність.

В зв'язку з наведеним, на думку Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області, ОСОБА_3 незаконно набув право власності на земельну ділянку по вул. Дежньова, 4-к у м. Бердянськ, та вона підлягає поверненню територіальній громаді м. Бердянська.

На підставі зазначеного просила:

- визнати незаконним та скасувати п.5.70 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради Запорізької області п'ятого скликання № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

- визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 822051 на земельну ділянку площею 0,1 га, виданого на ім'я ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництва в м. Бердянську по вул. Дежньова, 4-к.

- зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку вартістю 81610 грн., площею 0,1 га., кадастровий номер 2310400000:08:003:0467, яка знаходиться по вул. Дежньова, 4-к у м. Бердянськ Запорізької області, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії ЯК №822051, територіальній громаді м. Бердянськ.

- судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п.5.70 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради Запорізької області п'ятого скликання № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 822051, виданий 14.04.2010 року Бердянською міською радою на імя ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 0,1 га для ведення індивідуального дачного будівництва в м. Бердянську по вул. Дежньова, 4-к.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути територіальній громаді м. Бердянськ земельну ділянку площею 0,1 га, яка знаходиться в м.Бердянськ по вул. Дежньова, 4-к, кадастровий номер 2310400000:08:003:0467, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії ЯК №822051.

Стягнуто з Бердянської міської ради і ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 121,80 грн. з кожного.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 3, 27, 28, 30, 45, 143, 207, 213 ЦПК України, відсутність повноважень прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах держави, пропуск позовної давності, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Справа відкладалася розглядом декілька разів у звязку з неврученням повісток ОСОБА_3 та його представнику ОСОБА_5 ( а.с.200, 201,203,204228,229).

Повістки про виклик до суду на 22 липня 2015 року ОСОБА_3 вручена 13 липня 2015 року, його представнику ОСОБА_5 -10 червня 2015 року.

Причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених ст. ст. 59, 60, 84, 116, 118, 152 ЗК України, ст. ст. 88, 89, 90 ВК України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» підстав для визнання недійсним державного акта, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки територіальній громаді, оскільки передача ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки площею 0,1 га за адресою вул. Дежньова, 4-к в м. Бердянськ для індивідуального дачного будівництва проведена з порушенням вимог чинного законодавства та без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, у зв'язку з чим вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд встановив всі факти, необхідні для вирішення спору, при ухвалені рішення дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми Конституції України та земельного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з положень ст. 19 ЗК України, землі житлової та громадської забудови та землі рекреаційного призначення і водного фонду за основним цільовим призначенням відносяться до різних категорій, а відповідно до ч.1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За визначенням ст. 50 ЗК України землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, відносяться до земель рекреаційного призначення.

Згідно ст. 51 ЗК України до складу земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, обєктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних обєктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших обєктів стаціонарної рекреації.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням сімдесят сьомої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 24 грудня 2009 року № 32 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1 га по вул. Дежньова (р-н ДТ «Сонячний») для індивідуального дачного будівництва (а.с. 90).

Пунктом 5.70 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання №41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1га, з присвоєнням поштової адреси: Дежньова, 4-к, для індивідуального дачного будівництва.

На підставі вказаного рішення за ОСОБА_3 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500335 державного акту на право власності серії ЯК №822051 (а.с.8).

На момент прийняття рішення від 24 грудня 2009 року № 32 земельна ділянка знаходилася за договором оренди у ПП «Лагуна» для будівництва туристичного притулку ( а.с.91 ).

Відповідно до Умов відведення земельної ділянки, виданих Головним управлінням Держкомзему у Запорізькій області, земельна ділянка, що підлягала передачі у власність ОСОБА_3 відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі відноситься до земель рекреаційного призначення (код 1.17 УКЦВЗ) (а.с. 92).

Такі ж відомості щодо належності спірної ділянки до земель рекреаційного призначення містяться у висновку Головного державного санітарного лікаря м. Бердянська №126 від 22.02.2010р., генеральному плані м. Бердянська, а також у експлікації земельних угідь, за рахунок яких запроектоване землевідведення, ситуаційній схемі земельної ділянки, згідно якими спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення (код цільового використання землі 1.17), відстань від земельної ділянки до урізу води заливу Азовського моря складає 49,96 м. (а.с.11, 18, 99-100, 106-108).

Проте, в технічному завданні на розробку проекту землеустрою від 29.12.2009 року код цільового використання земельної ділянки зазначений 1.8 - для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва (а.с.93-94).

Доводи апелянта про те, ділянка виділялася за рахунок земель громадської та житлової забудова не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Посилання на рішення Бердянської міської ради від 28 січня 2010 року №38, яким припинено право користування ПП «Лагуна» земельними ділянками та землі по вул. Дежньова прийняті до земель міста - громадська та житлова забудова, є неприйнятними (а.с.91).

Реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин мав право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 (постанова втратила чинність 20.02.2013 року).

Відповідно до зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 і який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, проект відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної державної адміністрації для прийняття рішення.

Сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

При судовому розгляді не встановлено факту дотримання Бердянською міською радою вказаного Порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на затвердження проекту землеустрою,не впливає на правильність висновків суду. Зважаючи на те, що всупереч ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та ч.9 ст.118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації при виділенні спірної земельної ділянки по вул. Дежньова у власність ОСОБА_3 проведена не була, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення міською радою земельного законодавства при передачі спірної ділянки у власність ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги з посиланням на ст.51 ЗК України не свідчать про набуття відповідачем спірної земельної ділянки у власність відповідно до вимог закону.

Зазначена земельна ділянка розташована на Бердянській косі в районі дитячого оздоровчого табору «Сонячний», на відстані 49,96 м від урізу води заливу Азовського моря ( а.с.11)

Судом встановлено, що проект землеустрою прибережної захисної смуги Азовського моря і лиману на території міста Бердянська не розроблявся і Бердянською міською радою не затверджувався.

Відповідно ч.1,3 ст.60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У відповідності до вимог ст.88 Водного кодексу України, чинної на момент виникнення даних правовідносин, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно ст.90 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд

Отже, з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду ст. 84 ЗК України заборонено передавати їх у приватну власність.

Зазначене спростовує доводи скарги про неправильне застосування норм закону щодо прибережної зони.

Доводи про те, що при вирішенні спору суд безпідставно не застосував правила ст. 140 ЗК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначеною нормою визначено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в передбаченому законом порядку. В даному випадку оспорюється законність набуття права власності. Судом правильно встановлено, що ОСОБА_3 набув право на земельну ділянку з порушенням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позовної давності є неспроможними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України (в редакції закону станом на день прийняття Бердянською міською радою рішення № 32 від 24.12.2009 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176-УІ, який набрав чинності 15.01.2012 року, п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України був виключений.

Разом з тим, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Отже, з огляду на правила п.5 зазначених Прикінцевих та перехідних положень, доводи відповідача про сплив позовної давності у даному випадку не можуть бути прийняті до уваги.

Доводи скарги про звернення з позовом неналежного позивача та порушення ст. 45 ЦПК України, відсутність порушення інтересів держави у спірних правовідносинах про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 є неприйнятними.

У відповідності до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні і інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) екологічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Згідно ст. 4 Закону України від 19.06.2003 року «Про державний контроль за використанням та охороною земель», об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (ст. 2 Закону).

Таким чином, порушення вимог закону при передачі у власність особі земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

В обґрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог земельного законодавства органом місцевого самоврядування - Бердянською міською радою при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 та на порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до суду з даним позовом.

За приписами ч.2 ст. 45 ЦПК України у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або про відсутність у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, посилання в апеляційній скарзі на незаконність судового рішення у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права є безпідставними.

Інші доводи зводяться до іншої правової оцінки обставин, встановлених судом першої інстанції, і не впливають на правильність висновків суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки спірна земельна ділянка передана ОСОБА_3 з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, внаслідок чого видані правовстановлюючі документи підлягають скасуванню, а земельна ділянка - поверненню, оскільки отримана відповідачем без належних правових підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: