Рішення № 47330649, 16.07.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/834/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2015 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Бедьо В.І.

при секретарі Холмогоровій Л.В.

за участю представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1

представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття», з третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» про стягнення заборгованості та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про переведення боргу , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою посилаючись на те, що 24 квітня 2012 року між ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено Договір позики № 1, відповідно до умов якого Позикодавець надав Позичальнику в позику грошові кошти на суму 430540, 40 грн.

27.12. 2013 року між ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» та фізичною особою ОСОБА_3 було укладеного Договір № 27/12 ПБ про переведення боргу, згідно з умовами якого ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» прийняв на себе зобовязання по сплаті боргу Первісного боржника перед ОСОБА_5 у розмірі 430540, 40 грн., що виник за Договором позики № 1, укладеного між ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» та ОСОБА_5

Станом на 29.12. 2013 року ОСОБА_3 повністю фактично погасив заборгованість перед ОСОБА_5 у розмірі 430540, 40 грн., що виникла за Договорм позики № 1, та яку він зобовязаний був погасити згідно Договору до 31.12. 2014 року.

30.12 2013 року між ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» було підписано Договір № 30/12 ПБ про переведення боргу, в пункті 1.1. якого визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» приймає на себе зобовязання по сплаті боргу Первісного боржника перед ОСОБА_3 у розмірі 430540, 40 грн.

Пунктом 4.1 Договору № 30/12 ПБ передбачено, що ТОВ «Комплекс Закарпаття» зобовязується виконати зобовязання ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття»перед ОСОБА_3 на умовах Даного Договору у строк до 31.12. 2014 р. Однак станом на 23.01.2015 рік зазначене зобовязання відповідач не виконав.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ТзОВ «Комплекс Закарпаття» на користь фізичної особи ОСОБА_3 суму заборгованості за Договором № 30/12-ПБ про переведення боргу від 30.12. 2013 року у розмірі 430540, 40 грн. та стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом вимоги позову підтримав та просив задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, хоч повідомлявся своєчасно про дату та час судового зсідання, причина неявки суду невідома.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення первісного позову з мотивів його безпідставності та подала до суду уточнений зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору № 30/12 ПБ про переведення боргу від 30.12. 2013 року. Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що договір, що є підставою позовних вимог за первісним позовом, є значною угодою в розумінні Статуту ТОВ «Комплекс «Закарпаття», оскільки розмір зобовязання товариства за таким договором перевищує 10% вартості активів згідно річної фінансової звітності ТОВ «Комплекс «Закарпаття», яка за даними на початок 2013 року становила 2114200 грн.

У відповідності до п. 9.4 Статуту ТОВ «Комплекс Закарпаття» надання повноважень Директору на укладення від імені Товариства значних договорів належить до виключної компетенції Ревізійної комісії Товариства. Відповідно обмеження щодо укладення договорів Директором ТОВ «Комплекс «Закарпаття» за відповідним погодженням з Ревізійною комісією відповідно передбачені в п. 8.2. того ж Статуту.

Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що натомість преамбула оскаржуваного договору не містить в собі жодних посилань на відповідний прокол Ревізійної комісії щодо надання повноважень Директору на укладення оскаржуваного договору відсутній.

Відповідно вищевикладене свідчить на думку позивача за зустрічним позовом, що оскаржуваний договір було укладено у порушенням норми ч. 2 ст. 203 ЦКУ України.

На підставі викладеного ТзОВ «Комплекс «Закарпаття» просить визнати недійсним договір № 30/12 ПБ про переведення боргу від 30.12. 2013 року.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив проти вимог зустрічного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані докази, судом встановлено наступне.

24 квітня 2012 року між ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено Договір позики № 1, відповідно до умов якого Позикодавець надав Позичальнику в позику грошові кошти на суму 430540, 40 грн.

27.12. 2013 року між ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» та фізичною особою ОСОБА_3 було укладеного Договір № 27/12 ПБ про переведення боргу, згідно з умовами якого ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» прийняв на себе зобовязання по сплаті боргу Первісного боржника перед ОСОБА_5 у розмірі 430540, 40 грн., що виник при виконанні договірних зобовязань за Договором позики № 1 від 24.04.2012 року між ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» та ОСОБА_5

ОСОБА_3 вказує на те, що станом на 29.12. 2013 рік повністю погасив заборгованість перед ОСОБА_5, що підтверджує письмовим повідомленням ОСОБА_5, що міститься в матеріалах справи ( а. с. 10).

30.12 2013 року між ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття», фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» було підписано Договір № 30/12 ПБ про переведення боргу, у відповідності до якого, первісний боржник (ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття») а новий боржник ( Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» )приймає на себе зобовязання по сплаті боргу Первісного боржника перед ОСОБА_3 у розмірі 430540, 40 грн., що виник згідно договору переведення боргу № 27/12 ПБ від 27.12. 2013 року, укладеного між ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття» та ОСОБА_3

Пунктом 4. 1 Договору № 30/12-ПБ новий боржник зобовязується виконати зобовязання первісного боржника перед Кредитором на умовах даного Договору у строк до 31. 12.2014 року.

Зі змісту позову та пояснень представника позивача за первісним позовом вбачається, що у передбачений вказаним договором строк новий боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» не виконало умови договору та не сплатило заборгованість за договором позики, що відповідно стало підставою для звернення його до суду з метою захисту його порушених прав.

Разом з тим позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір № 30/12 ПБ про переведення боргу від 30.12. 2013 року.

Відповідно суду необхідно зясувати питання правомірності укладення № 30/12 ПБ про переведення боргу від 30.12. 2013 року, оскільки від зясування вказаного питання залежить, чи має право ОСОБА_3 вимагати суму заборгованості за Договором позики № 27/12 ПБ від відповідача по справі ТзОВ "Комплекс "Закарпаття".

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями ст. 626 ЦК України передбачено, що ?договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 3 вказаної норми закону визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом вказує на те, що оскаржуваний ними договір суперечить ч. 2 ст. 203 ЦКУ, оскільки в директора підприємства не було достатньої дієздатності для укладення такого договору.

За приписами ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Зі змісту договору № 30/12-ПБ вбачається, що такий укладався ПАТ «ГТК «Інтурист Закарпаття» в особі Голови правління вказаного товариства ОСОБА_6 з ОСОБА_3 та ТзОВ «Комплекс «Закарпаття» в особі в.о. Генерального директора ОСОБА_7 , який згідно договору діяв у відповідності до статуту.

Разом з тим положеннями п. 9. 4 Статуту ТзОВ «Комплекс «Закарпаття» передбачено, що виключно до компетенції Ревізійної комісії Товариства належить прийняття рішення про укладення та надання повноважень генеральному директору на укладення від імені Товариства значних угод, тобто угод, або кількох взаємоповязаних угод, за якими балансова вартість майна Товариства, в тому числі нерухомого, що є предметом такої угоди, становить десять і більше відсотків вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності.

З доданого до матеріалів справи Фінансового Звіту субєкта малого підприємництва ТОВ «Комплекс «Закарпаття» (а. с. 33) вбачається, що станом на 31.12. 2013 рік залишкова вартість активів товариства становила 2114200 грн.

Однак зі змісту договору № 30/12-ПБ вбачається, що в такому не зазначено про прийняття відповідного рішення Ревізійною комісією Товариства щодо надання повноважень директору на укладення вказаного договору, враховуючи , що предмет даної угоди становить більше десяти відсотків вартості активів Товариства за даними його останньої фінансової звітності.

Так, в матеріалах цивільної справи відсутні докази надання повноважень директору товариства на укладення Договору № 30/12-ПБ.від 30.12. 2013 року про переведення боргу.

Положеннями статті 241 ЦК України регламентовано, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. 2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На підставі наведеного, з врахуванням того, що ТзОВ «Комплекс «Закарпаття» звернувся до суду із зустрічним позовом, вказана дія свідчить, що товариством не схвалено Договір № 30/12-ПБ від 30.12. 2013 року, що відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦК України дає підстави суду для визнання такого договору недійсним.

За таких обставин відсутні обґрунтовані законні підстави для задоволення первісного позову щодо стягнення з ТзОВ «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_3 вказаної в позові суми заборгованості.

Керуючись ст.ст. 60, 208, 209, 212-215, 224-226, 294 ЦПК України, ст. ст. 11, ч. 3 ст. 92, 203 ч. 2 , 215, 626 ЦК України, суд,-

Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття», з третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття» про стягнення заборгованості відмовити.

Уточнений зустрічний позов задовольнити.

Визнати нечинним договір № 30/12 ПБ про переведення боргу від 30.12. 2013 року, укладений між ПАТ ГТК «Інтурист Закарпаття», фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття».

Вжиті заходи забезпечення позову ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 08.06.2015 року у вигляді накладення арешту на майно ТзОВ «Комплес Закарпаття» , а саме: нежитлову будівлю господарський корпус (літ. «Г» за технічним паспортом), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл.. Кирила і Мефодія, 5, площею 2144, 7 кв. м., яке належить відповідачу на праві приватної власності згідно Свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САА № 117138 від 03.03.2005 року скасувати.

Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_8