Ухвала суду № 47311470, 22.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/1118/15 Головуючий у І інстанції Устимчук М. Ю. Провадження № 22-ц/780/3947/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2015 р. м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Голуб С.А.

суддів: Касьяненко Л.І., Воробйовій Н.С.

при секретарі судового засідання: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 12 травня 2015 р. у справі за поданням заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції (далі - Макарівський ВДВС ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі кордону України,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 р. заступник начальника Макарівського ВДВС звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі кордону України громадянина ОСОБА_2

Державний виконавець зазначав, що на виконанні у Макарівському ВДВС знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню наказу, виданого 18.07.2013 р. Господарським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» 14 091,25 грн.

Посилаючись на те, що у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання судового рішення ОСОБА_2 не виконав рішення суду, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду, заявник просив тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 12 травня 2015 р. подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним зобовязань перед ПАТ «Київобленерго».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на те, що суд не перевірив наявності факту ухилення його від виконання покладених на нього обов'язків, просив ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та представника стягувача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи подання Макарівського ВДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі кордону України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Положеннями п. 5 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року (з наступними змінами) передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2013 р. стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 а користь ПАТ «Київобленерго» 12370 грн. 75 коп. заборгованості та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

18.07. 2013 року Господарським судом Київської області виданий наказ про виконання вказаного вище рішення.

16.09.2013 р. стягувач звернувся до державної виконавчої служби за примусовим виконанням вказаного рішення і цього ж дня відкрито виконавче провадження.

Цього ж дня, боржник повідомлений про відкриття виконавчого провадження і накладений арешт на майно боржника.

25.09.2013 року боржник письмово повідомив державному виконавцю адресу свого місця проживання.

Державним виконавцем отримано відповіді на запити щодо наявності майна, рахунків у банках, пенсій чи інших доходів. Встановлено, що боржник є власником ? частини нежитлового приміщення. Іншого майна чи доходів боржник не має.

04.02.2014 року на вказане нерухоме майно постановою державного виконавця накладений арешт.

24.04.2014 року державним виконавцем складений акт опису і арешту нерухомого майна.

Будь-яких даних про дії державного виконавця щодо реалізації арештованого майна для погашення заборгованості боржника, матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, державний виконавець Макарівського ВДВС не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» спрямовані на погашення боргу. Також не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що боржник за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, або боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця.

Ураховуючи наведене, обмеження у праві виїзду за кордон було застосовано судом передчасно, без належного з'ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці.

У порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суд на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

За таких обставин постановлена у справі ухвала не може вважатись законною й обґрунтованою, тому відповідно до ч.3 ст.312 ЦПК України вона підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 12 травня 2015 р. скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: