Постанова № 47301502, 21.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа№ 910/13784/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні авіалінії України"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2015р.

у справі № 910/13784/14 (головуючий суддя Пукшин Л.Г., судді Головатюк Л.Д., Стасюк С.В.)

за первісним позовом Фонду державного майна України

до Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Українське державне підприємство поштового зв'язку ,,Укрпошта" в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ ,,Укрпошта"

про виселення та стягнення неустойки 919 639,68 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України"

до Фонду державного майна України

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Українське державне підприємство поштового зв'язку ,,Укрпошта" в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ ,,Укрпошта"

про визнання терміну дії договору оренди продовженим

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України (далі - позивач за первісним позовом) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" (далі - відповідач за первісним позовом) про виселення та стягнення неустойки в розмірі 919 639,68 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, т.2, а.с. 190-193).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. у справі № 910/13784/14 до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Українське державне підприємство поштового зв'язку ,,Укрпошта" в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ ,,Укрпошта".

30.09.2014р. на адресу господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" (далі - позивач за зустрічним позовом) до Фонду державного майна України (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання терміну дії договору оренди продовженим.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. у справі № 910/13784/14 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Зазначеною ухвалою до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Українське державне підприємство поштового зв'язку ,,Укрпошта" в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ ,,Укрпошта".

Відповідно до заяви позивача за зустрічним позовом від 11.02.2015р. змінено предмет позову у справі та заявлено вимоги про внесення змін до договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності та укладений 09.11.2006р. між Фондом державного майна України та Приватним акціонерним товариством ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" шляхом викладення з 22.11.2013р. пункту 10.1 договору в наступній редакції: ,,Вказаний договір оренди діє до 04.11.2015р. включно".

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2015р. у справі № 910/13784/14 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" на користь Фонду державного майна України неустойку у розмірі 919 639,68 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 19 014,43 грн. Виселено Приватне акціонерне товариство ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" з приміщення дільниці обміну авіапошти № 5 площею 375,3 кв.м., яке розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Аеропортівська, 3 та стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету судовий збір у розмірі 596,36 грн.

В задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" відмовлено повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2015р. виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення, а саме, викладено його в такій редакції:

,,Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" на користь Державного бюджету України неустойку в розмірі 919 639,68 грн."

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про те, що дія договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.11.2006р. станом на момент вирішення спору припинена, тому відповідач безпідставно займає орендовані ним приміщення, а матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було. Також судом першої інстанції, з огляду на встановлення факту припинення дії договору оренди з 04.11.2013р., та прострочення відповідачем повернення майна задоволено вимоги про стягнення неустойки у розмірі 919 639,68 грн. за період з 05.11.2013р. по 28.02.2015р. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції пославшись на припинення дії договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності з 04.11.2013 р., дійшов висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2015р. у справі № 910/13784/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права. Зокрема, на думку скаржника, при винесенні оскаржуваного рішення судом невірно було застосовано приписи ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та безпідставно задоволено вимоги про стягнення неустойки за період, який перевищує шість місяців. Як вказує скаржник, суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки факту оплати коштів на рахунок Фонду, Укрпошти в період листопад 2013р. - лютий 2015р. в розмірі 806 658,38 грн. за фактичне використання орендованого майна. Також скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що неустойка має обраховуватись з 05.11.2013р., оскільки з врахуванням умов договору її нарахування може проводитись лише з 08.11.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом зазначає про її необґрунтованість, просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 07.07.2015р.

В судовому засіданні 07.07.2015р. оголошено перерву до 21.07.2015р.

В судовому засіданні 21.07.2015р. представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача за первісним позовом заперечив проти її доводів з підстав, викладених у відзиві, представник третьої особи також заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2006р. між Фондом державного майна України (далі - орендодавець, позивач за первісним позовом) та Спільним закритим акціонерним товариством ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" (далі - орендар, відповідач за первісним позовом) укладено договір оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди, т.1, а.с. 17 - 22).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення дільниці обміну авіапошти № 5 площею 375,3 кв.м., що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль-7, ДМА ,,Бориспіль", що знаходиться на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ ,,Укрпошта" (надалі - балансоутримувач, третя особа), ринкова вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.06.2006р. та становить 1 527 886,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно у термін, указаний у договорі оренди, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та підписання акта приймання-передачі майна, які підписуються одночасно.

09.11.2006р. сторонами договору підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль-7, ДМА ,,Бориспіль", за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення дільниці обміну авіапошти № 5 площею 375,3 кв.м., що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль-7, ДМА ,,Бориспіль", що знаходиться на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ ,,Укрпошта".

За змістом п.п. 2.4, 2.5 договору у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути в 15-денний строк балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням фізичного зносу даного майна, а балансоутримувач та орендодавець повинні прийняти це майно згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди. Майно повертається орендарем балансоутримувачу, аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.6).

Відповідно до п. 3.1 договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить за базовий місяць оренди (вересень 2006р.) 13 117,02 грн.

У пункті 3.2 договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним, таким чином: 70% - орендної плати перераховується до державного бюджету, 30% - орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п.3.3).

У разі невиконання п. 2.5 договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (п.9.1 договору).

Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 364 календарних дні та діє з 09.11.2006 по 06.11.2007р.

Додатковою угодою № 1/133 від 24.02.2007р. було внесено зміни до договору в частині орендної плати, визначивши, що орендна плата за базовий місяць розрахунку січень 2007р. становить 18 479,33 грн.

Додатковою угодою № 713 від 06.12.2007р. дію договору оренди поновлено до 07.11.2008р. та внесено зміни: у п.1.1 договору предмет договору замінили слова м. Бориспіль-7, ДМА ,,Бориспіль" на слова ,,Бориспільський район, с. Гора, вул. Аеропортівська, 3".

Даною угодою також внесено зміни до п. 10.4 договору, визначивши, що зміни та доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін, баласоутримувача та орану уповноваженого управляти зазначеним майном.

Додатковим договором № 509 від 07.11.2008р. сторонами погоджено, що договір діє до 07.12.2008р., а у разі надання Міністерством транспорту та зв'язку України згоди на продовження терміну дії договору оренди, продовжити його дію на термін вказаний у листі-дозволі Міністерства.

Додатковим договором № 584 від 05.12.2008р. термін дії договору оренди продовжено до 06.11.2009р.

Додатковим договором № 477 від 12.10.2009р. термін дії договору оренди встановлений до 05.11.2011р.

Додатковим договором № 411 від 04.11.2011р. сторони погодили термін дії договору до 04.11.2013р. включно та внесли зміни, зокрема у п.2.4. розділу 2 ,,Умови передачі і повернення орендованого майна" слова ,,в 15-денний строк" замінили на слова ,,в 3-денний строк".

Даним додатковим договором викладено п. 3.1 договору в новій редакції: ,,орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами і доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011р.) 37 074,29 грн.

Орендодавець листом від 04.11.2013р. № 10-16-13930 звернувся до орендаря, в якому повідомив, що враховуючи відсутність згоди від уповноваженого органу управління орендованого майна щодо можливості продовження договору оренди від 09.11.2006р. № 484, чинність договору оренди припиняється 04.11.2013р. відповідно п. 10.8 договору, а саме, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Разом з листом Фондом було надіслано акт приймання - передавання орендованого майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач за первісним позовом зазначав, що в порушення умов п. 2.4 та п. 5.7 договору на день звернення до суду з позовом орендарем не підписано та не надіслано на адресу Фонду акт приймання - передачі об'єкта оренди, примірники якого надіслані останнім на адресу ПАТ ,,МАУ" листом від 04.11.2013р. № 10-16-13930. Як вказував позивач, з припиненням договору відповідач втратив статус орендаря, а тому просив суд виселити відповідача з приміщення дільниці обміну авіапошти № 5 площею 375,3 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Аеропортівська, 3, що обліковується на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ ,,Укрпошта".

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої п.9.1 договору, яку він розрахував за період з 05.11.2013р. по 28.02.2015р. в розмірі 919 639,68 грн. (з врахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог, т.2, а.с. 190-193), оскільки відповідач за первісним позовом неправомірно використовує орендоване приміщення.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач за первісним позовом вказав, що Фонд державного майна України не заперечував проти продовження терміну дії договору, але для продовження терміну його дії відповідно до п. 10.4 договору Фонд повинен був отримати згоду від балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти орендним майном. Фонд державного майна України направив листа від 16.10.2013р. на адресу Міністерства інфраструктури України та УДППЗ ,,Укрпошта" з проханням у строк до 18.10.2013р. надати висновок щодо можливості продовження терміну дії договору, я також вказати строк, на який він може бути продовжений. Балансоутримувач не заперечував проти продовження терміну дії договору. Листом № 12870/16/10 від 14.11.2013р. Міністерство інфраструктури України також надало згоду на продовження строку дії договору на два роки. В свою чергу, ПАТ ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" направило на адресу Фонду державного майна України лист з пропозицією (оферту) продовжити строк дії договору на два роки (копія листа від 15.11.2013р. № 4.3.7-535 міститься в матеріалах справи). Проте, Фонд державного майна не погодився із такою пропозицією щодо продовження дії договору на вказаний термін, а тому такі дії позивача за первісним позовом, на думку відповідача є необґрунтованими, з тих підстав, що і Міністерство інфраструктури, і балансоутримувач і Фонд державного майна України не заперечували проти продовження терміну дії договору на два роки, а також жоден із вказаних вище державних органів не повідомляв ПАТ ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" щодо необхідності використання орендованого приміщення для власних потреб власника. Також відповідач за первісним позовом стверджує, що за будь-яких обставин має переважне право на укладення договору оренди. Окрім іншого, на думку відповідача за первісним позовом, третя особа і надалі виставляє рахунки на оплату орендної плати та акти наданих послуг, та вказані дії свідчать про небажання з боку третьої особи припиняти дію договору.

Заперечуючи в частині первісних позовних вимог про стягнення неустойки відповідач зазначав, що присікальний строк щодо нарахування неустойки встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, а також зазначає, що орендарем за період з листопада 2013р. по лютий 2015р. сплачено орендних платежів на суму 806 658,38 грн.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом та зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України встановлені умови, за якими сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог ЦК України та ГК України, інших актів законодавства, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За правовою природою, укладений між сторонами договір є договором оренди, регулювання якого на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Оскільки передане за договором в оренду майно належить до державної власності, правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, регулюються також нормами спеціального Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ст.ст. 2, 19 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлюється, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі в оренду державного нерухомого майна від 09.11.2006р. підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду. Використання відповідачем орендованого майна на час вирішення спору також не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Як вже зазначалось вище, додатковим договором № 411 від 04.11.2011р. продовжено термін дії договору до 04.11.2013р.

За змістом п. 10.8 договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, що також узгоджується з приписами ч.2 ст. 291 ГК України.

Всі зміни та доповнення до договору допускаються за взаємної згоди сторін, баласоутримувача та органу уповноваженого управляти зазначеним майном (п. 10.4 договору в редакції додаткової угоди № 713 від 06.12.2007р.).

Згідно зі ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом від 16.10.2013р. № 10-16-13100 Фонд державного майна України звертався до Міністерства інфраструктури України та УДППЗ ,,Укрпошта" з проханням не пізніше 18.10.2013р. надати висновок щодо можливості продовження терміну дії договору оренди від 09.11.2006р., а також вказати строк на який він може бути продовжений.

Листом від 23.10.2013р. балансоутримувач повідомив орендодавця, що не заперечує щодо продовження строку дії договору оренди на 2 роки 11 місяців.

Як вказувалось вище, орендодавець листом від 04.11.2013р. № 10-16-13930 звернувся до орендаря, в якому повідомив, що враховуючи відсутність згоди від уповноваженого органу управління орендованого майна щодо можливості продовження договору оренди від 09.11.2006р. № 484, чинність договору оренди припиняється 04.11.2013р. відповідно п. 10.8 договору, а саме, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та направив акт приймання - передавання орендованого майна для підписання, який останнім підписано не було.

Листом від 15.11.2013р. № 4.3.7-535 орендар просив орендодавця продовжити термін дії договору оренди на 2 роки.

Листами від 15.11.2013р. № 10-16-14415, від 22.11.2013р. № 10-16-14847 Фонд державного майна України вимагав у орендаря терміново надати Фонду підписані примірники акта приймання - передавання орендованого майна.

В матеріалах справи наявний лист Міністерства інфраструктури України, датований лише 14.11.2013р., яким воно повідомило Фонд державного майна України про те, що не заперечує щодо продовження на 2 роки терміну дії договору оренди від 09.11.2006р. № 484.

Таким чином, з огляду на вказані листи слід дійти висновку, що станом на день закінчення терміну дії договору - 04.11.2013р. у Фонду державного майна України був відсутній висновок Міністерства інфраструктури України (як органу уповноваженого управляти орендованим майном), наявність якого є обов'язковою згідно з умовами (п. 10.4 договору в редакції додаткової угоди № 713 від 06.12.2007р.), зокрема, щодо можливості продовження строку дії договору оренди.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, за змістом якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 03.06.2008р. № 2-11/9948-2007, від 18.08.2009р. № 2/385).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на наявність заперечень орендодавця проти продовження строку дії договору оренди, та з врахуванням положень пунктів 10.4, 10.8 договору договір оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.11.2006 р. припинив свою дію з 04.11.2013р.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.4 договору (в редакції додаткового договору № 411 від 04.11.2011р.) встановлено обов'язок орендаря у разі припинення договору орендар повернути в 3-денний строк балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням фізичного зносу даного майна, а балансоутримувач та орендодавець повинні прийняти це майно згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди. Майно повертається орендарем балансоутримувачу, аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.5).

Як свідчать матеріали справи, на час вирішення спору орендоване майно орендарем не повернено, акти його приймання - передачі сторонами не підписані, хоча й надіслані на адресу відповідача.

Оскільки дія договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.11.2006р станом на момент вирішення спору припинена, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, тому відповідач безпідставно займає орендовані приміщення.

За наведених вище обставин, вимога позивача за первісним позовом про виселення відповідача за первісним позовом з приміщення дільниці обміну авіапошти № 5 площею 375,3 кв.м., яке розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Аеропортівська, 3, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Щодо вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 919 639,68 грн. у зв'язку з безпідставним використанням майна після закінчення дії договору за період з 05.11.2013р. по 28.02.2015р. колегія суддів зазначає таке.

Як було встановлено судом, термін дії договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.11.2006р. припинив свою дію з 04.11.2013р., проте відповідачем за первісним позовом станом на момент вирішення спору майно не повернено з оренди.

Відповідно до п. 9.1 договору оренди у разі невиконання п. 2.5 договору (щодо повернення майна за актом приймання - передачі), орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на встановлений факт припинення дії договору оренди з 04.11.2013р. та відсутність доказів про повернення орендованого майна, слід дійти висновку, що відповідач за первісним позовом припустився прострочення повернення майна, тому у позивача за первісним позовом виникло право вимоги до відповідача про сплату неустойки за час прострочення.

Водночас, судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги в цій частині повністю в розмірі 919 639,68 грн. за період з 05.11.2013р. по 28.02.2015р. з огляду на таке.

Як встановлено вище, договір оренди припинив свою дію з 04.11.2013р.,

З правового аналізу норм ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 785 ЦК України слід дійти висновку, що в орендодавця право на нарахування неустойки виникає у разі порушення зобов'язання про повернення орендованого майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 2.4 договору оренди (в редакції додаткового договору № 411 від 04.11.2011р.) вбачається, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний повернути в 3-денний строк балансоутримувачу орендоване майно.

Отже, у даному випадку, про порушення зобов'язання може йти мова у разі неповернення майна за актом протягом 3-х днів з дня припинення договору, тобто, слід вважати, що зобов'язання щодо повернення майна порушено не з 05.11.2013р., а з 08.11.2013р. (05.11.2013р. + 3 дні (п.2.4 договору), та саме з 08.11.2013р. позивач набуває право на нарахування неустойки.

Колегією суддів здійснено перерахунок неустойки за листопад 2013р. з 08.11.2013р. по 30.11.2013р., яка складає 56 900,30 грн., а також за період з 08.11.2013р. по 28.02.2015р. та обраховано, що неустойка за вказаний період становить 912 217,90 грн.

Судом першої інстанції наведеного вище не враховано, не взято до уваги п. 2.4 договору оренди щодо визначення строку виконання та невірно встановлено період і розмір неустойки. За наведених обставин рішення суду в частині періоду і розміру неустойки підлягає зміні, оскільки задоволенню підлягають позовні вимоги за первісним позовом про стягнення неустойки частково, в розмірі 912 217,90 грн. за період з 08.11.2013р. по 28.02.2015р. В решті в цій частині позовних вимог слід відмовити.

На неправильність визначення періоду прострочення виконання зобов'язання наголошував скаржник в апеляційній скарзі, тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Що ж до доводів скаржника про те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом невірно було застосовано приписи ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та безпідставно задоволено вимоги про стягнення неустойки за період, який перевищує шість місяців, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ЦК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, наведене положення ч. 6 ст. 232 ГК України застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 785 ЦК України), доводи скаржника в частині застосування до даних правовідносин приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування 6-ти місячним терміном є безпідставними.

Такий висновок щодо застосування зазначених норм права викладено в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011р. у справі № 5005/2712/2011, який згідно з приписами ст. 111-28 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Як вказує скаржник, суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки факту оплати коштів на рахунок Фонду, Укрпошти в період листопад 2013р. - лютий 2015р. в розмірі 806 658,38 грн. за фактичне використання орендованого майна.

Умовами п. 3.7. договору встановлено, що у випадку закінчення (припинення) дії строку цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі.

Тобто, фактичне користування орендованим майном після припинення строку дії договору є підставою для сплати орендної плати. Водночас, наявність заборгованості чи переплати орендарем орендної плати за договором оренди не є предметом доказування у даній справі та не звільняє його від обов'язку сплати неустойки, передбаченої умовами п. 9.1 договору та ст. 785 ЦК України.

В частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" про внесення змін до договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності та укладений 09.11.2006р. між Фондом державного майна України та Приватним акціонерним товариством ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" шляхом викладення з 22.11.2013р. пункту 10.1 договору в наступній редакції: ,,Вказаний договір оренди діє до 04.11.2015р. включно", колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом, дія договору оренди № 484 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.11.2006р. припинена з 04.11.2013р. у відповідності до умов договору (п.10.8).

Орендодавець листом від 04.11.2013р. № 10-16-13930 повідомив орендаря, що враховуючи відсутність згоди від уповноваженого органу управління орендованого майна щодо можливості продовження договору оренди від 09.11.2006р. № 484, чинність договору оренди припиняється 04.11.2013р. відповідно п. 10.8 договору, а саме, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Доводи позивача за зустрічним позовом щодо відсутності заперечень з боку орендодавця, баласоутримувача та органу управління на продовження договору оренди на 2 роки обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, оскільки в матеріалах справи наявні листи Фонду державного майна України № 10-16-13930 від 04.11.2013р., № 10-16-14415 від 15.11.2015р., факт отримання яких не заперечується ПАТ ,,Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", зі змісту яких вбачається, що орендодавець повідомляє орендаря про припинення дії договору з 04.11.2013р. та пропонує повернути приміщення згідно з актами повернення майна.

За наведених обставин, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України передбачено, що неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для зміни рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на ту обставину, що судом першої інстанції не взято до уваги умови п. 2.4 договору оренди, це призвело до невірного визначення строку виконання зобов'язання та, відповідно, розміру неустойки, тому рішення підлягає зміні в частині розміру неустойки.

Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими в частині визначення розміру неустойки, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. В іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки спростовується наведеним вище.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покласти на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні авіалінії України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2015р. у справі № 910/13784/14 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

,,1. Позов Фонду державного майна України задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" (код 14348681) на користь Державного бюджету України неустойку у розмірі 912 217,90 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" (код 14348681) на користь Фонду державного майна України (код 00032945) витрати по сплаті судового збору у сумі 18 392,79 грн.

4. Виселити Приватне акціонерне товариство ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" (код 14348681) з приміщення дільниці обміну авіапошти № 5 площею 375,3 кв.м., яке розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Аеропортівська, 3.

5. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.

6. Повернути Фонду державного майна України (код 00032945) з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір у сумі 621,64 грн.

7. В задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства ,,Авіакомпанія ,,Міжнародні Авіалінії України" відмовити повністю."

3. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко