Рішення № 47300563, 20.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р.Справа № 922/3285/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Комунального підприємства "Балаклійський водоканал", м. Балаклія про стягнення 127 792,04 грн. за участю представників сторін:

позивача - Конопля О.М.

відповідача - Радигін Є.С.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до КП "Балаклійський водоканал" (далі - відповідач) звернулась АК "Харківобленерго" (далі - позивач). У позові останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь вартість електричної енергії у розмірі 342804,00 грн., плату з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 27292,30 грн., суму пені в розмірі 55108,11 грн., 2789,16 грн. 3% річних та 69894,77 грн. індексу інфляції. Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору на постачання електричної енергії №62-848, укладеного між сторонами 12.04.2005 року, щодо повної та своєчасної оплати поставленої електроенергії. Витрати по оплаті судового збору позивач просив суд покласти на відповідача.

02.07.2015 року відповідачем до господарського суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення вартості електричної енергії у розмірі 342804,00 грн. та плати з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 27292,30 грн. В частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач просить суд відмовити. В обґрунтування свої заперечень відповідач посилається на те, що ним, згідно зі спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 року № 20 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківської області, Департаментом фінансів Харківської облдержадміністрації, Комунальним підприємством "Балаклійський водоканал" та АК "Харківобленерго" заборгованість була оплачена. На підтвердження проведених оплат надав суду копії платіжних документів.

Наданий відзив та додані до нього докази досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.07.2015 року до 20.07.2015 року до 11:45 год.

20.07.2015 року представник позивача надав суду заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення вартості електричної енергії у розмірі 342804,00 грн. та плати з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 27292,30 грн. у зв'язку з оплатою; стягнути з відповідача пеню у розмірі 55108,11 грн., 2789,16 грн. 3% річних та 69894,77 грн. інфляційних. Витрати по оплаті судового збору просить суд покласти на відповідача. Крім того, просить суд повернути зайво сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 4612,00 грн.

Як роз'яснено у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями), ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши надану заяву та матеріали справи, суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Крім того, 20.07.2015 року представником позивача суду були надані заперечення на відзив відповідача, в яких він зазначає, що наявність протокольних рішень не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін по договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Надані заперечення та додані до них документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

20.07.2015 року представник відповідача надав суду уточнення до відзиву на позовну заяву, в яких надав суду додаткові документи в підтвердження оплати основного боргу за квітень 2015 року та свій розрахунок заборгованості.

Надані уточнення та додані до них документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі (з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог) та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено фактичними даними, 12.04.2005 року між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №62-848 (далі - договір).

Відповідно до умов договору, постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідач), а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 9.11 договору, даний договір пролонгований на 2015 рік.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків".

Згідно з п. 5 Додатку № 2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання п. 2.1.2. договору, за період з березня по квітень 2015 року, станом на 01.05.2015 року, поставив відповідачеві електричну енергію як різновид товару у кількості 501568 кВт/г.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Втім, відповідач свої зобов'язання за договором виконував не належним чином, внаслідок чого станом на 01.05.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 342804,00 грн. (тарифна складова - 285669,98 грн., 57134,02 грн. ПДВ 20%), період утворення якої, як зазначає позивач у позові - квітень 2015 року. Вказане й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Як встановлено судом та підтверджено фактичними даними, 18.05.2015 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - Сторона № 1); Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (далі - Сторона № 2); Комунальним підприємством "Балаклійський водоканал (далі - Сторона № 3); Енергопостачальною компанією Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - Сторона № 4) та Державним підприємством "Енергоринок" (далі - Сторона остання), на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами) (далі - постанова КМУ від 11.01.2005 року № 20) та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009 року № 55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 342/16358 (зі змінами), було підписане Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію №20/1696 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (надалі - протокольне рішення).

Відповідно до п. 3 протокольного рішення, спільне протокольне рішення, підписане усіма учасниками розрахунків, погоджується Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Згідно з п. 4 протокольного рішення, розрахунки за спільним протокольним рішенням проводяться за такою схемою:

4.1 Державна казначейська служба України перераховує Стороні № 1 кошти в сумі 342 804,00 грн. (Триста сорок дві тисячі вісімсот чотири грн. 00 коп.). з приміткою "постанова КМУ від 11.01.2005 № 20 "Електроенергія".

4.2 Сторона № 1 перераховує Стороні № 2 кошти в сумі 342 804,00 грн. (Триста сорок дві тисячі вісімсот чотири грн. 00 коп.), з наступним записом у графі "Призначення платежу": "Електроенергія" за квітень місяць 2015 року "П" 92 245,00 грн.; "Електроенергія" за квітень місяць 2015 року "С" 250 559,00 грн." та "постанова КМУ від 11.01.2005 № 20"

4.3 Сторона № 2 перераховує Стороні № 3 кошти за пільги та субсидії в сумі 342 804,00 грн. (Триста сорок дві тисячі вісімсот чотири грн. 00 коп.), з наступним записом у графі "Призначення платежу": "Електроенергія" за квітень місяць 2015 року "П" 92 245,00 грн.; "Електроенергія" за квітень місяць 2015 року "С" 250 559,00 грн." та "постанова КМУ від 11.01.2005 № 20"

4.4 Сторона № 3 перераховує Стороні № 4 кошти за спожиту в квітні-травні 2015 р. електроенергію в сумі 342 804,00 грн. (Триста сорок дві тисячі вісімсот чотири грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 57 134,00 грн., згідно договору № 62848 від 12.04.2005 р. з наступним записом у графі "Призначення платежу": "Електроенергія" за квітень-травень 2015 р. "П" 92 245,00 грн.; "Електроенергія" за квітень-травень 2015 р. "С" 250 559,00 грн." та "постанова КМУ від 11.01.2005 № 20" по договору № 62848 від 12.04.2005 р.

4.5 Сторона № 4 перераховує Стороні останній кошти в сумі 342 804,00 грн. (Триста сорок дві тисячі вісімсот чотири грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 57 134,00 гра., за електроенергію, з наступним записом у графі "Призначення платежу": "Електроенергія" за травень місяць 2015 року "П" 92 245,00 грн.; "Електроенергія" за травень місяць 2015 року "С" 250 559,00 грн." та "постанова КМУ від 11.01.2005 № 20".

Платіжним дорученням № 4 від 19.05.2015 року відповідач перерахував позивачеві 342804,00 грн., призначення платежу ел. енергія за квт.-трав. 2015 р. зг. ПКМУ від 11.01.05р. № 20 по дог. №62848 від 12.04.2005р. та СП20/1696 від 18.05.15р. "П"-92245,00 грн., "С"-250559,00 грн. ПДВ20% -57134,00 грн.

Невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленої електричної енергії у строки, встановлені договором, слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 127792,04 грн. заборгованості, яка складається з 55108,11 грн. пені за період з березня 2015 року по квітень 2015 року, 2789,16 грн. 3% річних за період з березня 2015 року по квітень 2015 року, 69894,77 грн. індексу інфляції за період з березня 2015 року по квітень 2015 року.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Втім, судом встановлено, що частина заборгованості за електричну енергію на яку позивач нарахував пеню, інфляційні та 3 % річних була погашена відповідачем згідно зі спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 року № 20 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківської області, Департаментом фінансів Харківської облдержадміністрації, Комунальним підприємством "Балаклійський водоканал" та АК "Харківобленерго", а саме:

- спільне протокольне рішення № 20/544 від 16.02.2015 року разом з платіжним дорученням № 2 згідно якого оплата була проведена 02.04.2015 року на суму 370287,00 грн.;

- спільне протокольне рішення № 20/946 від 17.03.2015 року разом з платіжним дорученням № 1 згідно якого оплата була проведена 20.04.2015 року на суму 339763,00 грн.;

- спільне протокольне рішення № 20/1348 від 15.04.2015 року разом з платіжним дорученням № 3 згідно якого оплата була проведена 07.05.2015 року на суму 353030,00 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено проведення оплат за поставлену електричну енергію по договору до звернення позивача з позовом до суду - 04.06.2015 року.

Суд вважає за необхідне зауважити, що підписанням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківської області, Департаментом фінансів Харківської облдержадміністрації, Комунальним підприємством "Балаклійський водоканал" та АК "Харківобленерго" сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії №62-848 від 12.04.2005 року.

Окрім цього, як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Втім, розрахунок інфляційних витрат доданий позивачем не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ наданими Верховним судом України у листі № 62-97р від 03.04.1997 року. Так, розрахунок інфляційних витрат позивачем зроблений по календарним дням, коли рекомендації вимагають його роботи за місяць, виходячи з цього не можливо прийняти розраховані таким чином позивачем інфляційні витрати, тому як порушена рекомендована методика інфляційних витрат.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.07.2015 р.

Суддя О.В. Погорелова