Рішення № 47299066, 23.07.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2015 Справа № 920/1029/15

за позовом Роменського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (уповноважений орган держави - Державна служба України з надзвичайних ситуацій), м. Ромни, Сумська область,

до відповідача: казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка", м. Шостка, Сумська область,

про стягнення заборгованості в сумі 6618 грн. 36 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - Гречана Л.І. ( довіреність № 01-9/01-21 від 05.01.2015року), Вальцер В.В. (довіреність № 01-1662/01-21 від 22.07.2015року) ;

Від відповідача - не з'явився;

Прокурор - Правдюк В.В. (посвідчення № 031716 від 26.01.2015року);

При секретарі судового засідання Вдовенко Д.В.,

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6618 грн. 36 коп., в тому числі 3640 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до договору № 58 від 22.02.2012року на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, 232 грн. 01 коп. 3 % річних, 2746 грн. 35 коп. інфляційних збитків.

Прокурор підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 1175-юр від 21.07.2015року, в якому визнає у повному обсязі суму основного боргу, частково заперечує проти нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних збитків, оскільки останні розраховані без урахування строків оплати, визначених у п. 6.2. укладеного між позивачем та відповідачем договору № 58 від 22.02.2012року.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

22.02.2012року між позивачем та відповідачем укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій № 58, предметом якого є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Згідно з п. 6.1 договору, вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 10 920 грн. 00 коп. на рік.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється до 15 числа кожного наступного місяця перерахуванням коштів згідно з наданим рахунком.

За змістом пункту 8.1 договору, останній вступає у силу з 01 березня 2012 року.

При відмові від послуг аварійно-рятувальної служби відповідач повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону (п. 8.3.договору).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 28.05.2013року № 745-ОТБ відповідач повідомив позивача про розірвання договору № 58 від 22.02.2012року з 01.07.2013року згідно з п. 8.3. договору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на те, що договір № 58 від 22.02.2012року було розірвано 01.07.2013року, але відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за березень-червень 2013 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 3640 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу щомісячно виставлялися рахунки на оплату обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою за березень-червень 2013 року.

Факт надання послуг підтверджується відповідними актами прийому передачі наданих послуг за березень-червень 2013 року, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Загальна вартість наданих послуг складає 3640 грн. 00 коп. за березень-червень 2013 року.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву № 1175-юр від 21.07.2015року, визнає заборгованість перед позивачем в сумі 3640 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням вказаного, зважаючи на встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3640 грн. 00 коп. боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 232 грн. 01 коп. та інфляційні збитки в загальній сумі 2746 грн. 35 коп., в тому числі: 3% річних в сумі 61 грн. 41 коп. та інфляційні збитки в сумі 688 грн. 66 коп. за період з 01.03.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості у розмірі 910 грн. за березень 2013 року; 3% річних в сумі 59 грн. 16 коп. та інфляційні збитки в сумі 683 грн. 55 коп. за період з 01.04.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості у розмірі 910 грн. за квітень 2013 року; 3% річних в сумі 56 грн. 84 коп. та інфляційні збитки в сумі 687 грн. 07 коп. за період з 01.05.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості у розмірі 910 грн. за травень 2013 року; 3% річних в сумі 54 грн. 60 коп. та інфляційні збитки в сумі 687 грн. 07 коп. за період з 01.06.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості у розмірі 910 грн. за червень 2013 року.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12, п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється до 15 числа кожного наступного місяця перерахуванням коштів згідно з наданим рахунком.

Оскільки вказане не враховано позивачем при визначення періоду нарахування 3 % річних та інфляційних збитків, судом, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу та максимального розміру нарахувань, здійснено перерахунок, згідно з яким 3 % річних складають 227 грн. 83 коп., інфляційні збитки - 2777 грн. 62 коп., в тому числі: 3% річних в сумі 60 грн. 36 коп. та інфляційні збитки в сумі 695 грн. 21 коп. за період з 15.04.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості у розмірі 910 грн. за березень 2013 року; 3% річних в сумі 58 грн. 12 коп. та інфляційні збитки в сумі 695 грн. 21 коп. за період з 15.05.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості у розмірі 910 грн. за квітень 2013 року; 3% річних в сумі 55 грн. 80 коп. та інфляційні збитки в сумі 693 грн. 60 коп. за період з 15.06.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості у розмірі 910 грн. за травень 2013 року; 3% річних в сумі 53 грн. 55 коп. та інфляційні збитки в сумі 693 грн. 60 коп. за період з 15.07.2013року по 30.06.2015року, виходячи з суми заборгованості у розмірі 910 грн. за червень 2013 року.

Розрахунок здійснений за допомогою програми Ліга: Закон Еліт 9.4.1 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2015.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, передбачене діючим законодавством України, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 227 грн. 83 коп., інфляційних збитків в межах заявленої до стягнення суми в розмірі 2746 грн. 35 коп.

В іншій частині позовних вимог, зокрема щодо стягнення 3 % річних в сумі 4 грн. 18 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" (вул. Леніна, 36, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 14315351) на користь Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Маяковського, 64, м. Ромни, Сумська область, 42001, код ЄДРПОУ 33219415) 3640 грн. 00 коп. заборгованості, 227 грн. 83 коп. 3 % річних, 2746 грн. 35 коп. інфляційних збитків.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

3. Стягнути з казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" (вул. Леніна, 36, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 14315351) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1827 грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.07.2015року.

Суддя Є.А. Жерьобкіна