Ухвала суду № 47298477, 21.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.07.2015Справа №910/14890/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Січ"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрікс"

2. Виробничо-комерційного підприємства Щекавиця" в формі товариства з обмеженою відповідальністю

про звернення стягнення на майно, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Коробейнікова І.Л. (представник за довіреністю вих. №б/н від 21.07.2015р.);

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Січ" звернулось до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави №170/14 від 29.07.2014р., Договором застави №169/14 від 29.07.2014р. та Договором застави обладнання №168/14 від 29.07.2014р. в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №165/14 від 29.07.2014р. в межах суми в розмірі 1 009 049,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №165/14 про надання кредиту на умовах кредитної лінії від 29.07.2014р. (надалі - Кредитний договір), зокрема, своєчасно не сплачує тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого у нього станом на 09.06.2015 р. утворилась заборгованість в розмірі 1 009 049,80 грн., з яких 916 000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 28 810,08 грн. - заборгованість по простроченим процентам, 63 241,63 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 998,09 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/14890/15 та призначено її до розгляду на 21.07.2015р.

В судове засідання 21.07.2015р. представники відповідачів не з'явились, про час та місце судового засідання сторони повідомлялись належним чином, проте до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване незадовільним станом здоров'я представника та неможливістю направити в судове засідання іншого представника.

Розглянувши клопотання відповідача-2, судом було відмовлено в його задоволенні, оскільки відповідачем-2 у справі є товариство, а не окремий його представник, в ГПК України передбачена участь через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу чи директора.

До того ж обґрунтування викладених у клопотанні від 21.07.2015р. обставин, представником відповідача-2 не надано жодного доказу, як того вимагає ст. 33 ГПК України.

В судовому засіданні 21.07.2015р. судом було поставлено на обговорення питання щодо призначення в справі судової економічної експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2015р. не заперечувала проти призначення у справі судової економічної експертизи.

Як видно з матеріалів справи, спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем-1 зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за Кредитним договором.

В забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір застави №170/14 від 29.07.2014р. (надалі - Договір застави 1), відповідно до якого в заставу позивачу передано обладнання згідно Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною його частиною (п. 2.1. Договору застави 1).

Також, між позивачем та відповідачем-2 в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань відповідачем-1 за Кредитним договором укладено Договір застави №169/14 від 29.07.2014р. (надалі - Договір застави 2) та Договір застави №168/14 від 29.07.2014р. (надалі - Договір застави 3) відповідно до яких позивачу передано в заставу майно, визначене в п. 2.1. вказаних договорів.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 20 закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як встановлено в п. 1.3. Договору застави 1 за рахунок предмета застави, визначеного в п. 2.1. договору заставодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення вимог заставодержателя, що передбачені умовами кредитного договору та договору застави.

Згідно п. 5.1. Договору застави 1 заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Аналогічні положення містяться в пунктах 1.3. та 5.1. Договору застави 2 та Договору застави 3 щодо задоволення вимог заставодержателя за рахунок предмету застави.

Разом з тим, як встановлено ст. 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

В п. 2.2. Договору застави 1 сторони визначили заставну вартість предмета застави в сумі 2 849 776, 52 грн.

В п. 2.3. Договору застави 2 сторони визначили заставну вартість предмета застави в сумі 265 154,39 грн.

В п. 2.2. Договору застави 3 сторони визначили заставну вартість предмета застави в сумі 1 382 700,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення оцінки вартості предметів застави вказаних вище договорів.

Згідно ст. 3 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 10 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

За змістом системного аналізу приписів ст.ст. 43, 104 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи в їх сукупності, що мають значення для її вирішення по суті.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.

Так, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 р. судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 р. питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід: визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності.

Згідно п. 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 р., з наступними та доповненнями проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження проведення оцінки вартості предметів застави за вказаними вище договорами застави та встановивши, що з'ясування достовірності заявлених позивачем вимог, можливе лише шляхом призначення в справі судової експертизи, то суд вважає за доцільне призначити у справі №910/14890/15 судову економічну експертизу.

Проведення експертизи в даному випадку в судовому засіданні вирішено доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу" витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

За змістом п. 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 р. витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.

Відтак, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, за висновками суду, позивач є заінтересованою особою, яка має нести витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі №910/14890/15 судову економічну (оціночну) експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1.1. Яка ринкова (дійсна) вартість предмету застави, визначеного в п. 2.1. Договору застави №170/14 від 29.07.2014р. та в Додатку №1 до Договору застави №170/14 від 29.07.2014р. станом на 10.06.2015р. ?

1.2. Яка ринкова (дійсна) вартість предмету застави, визначеного в п. 2.1. Договору застави №169/14 від 29.07.2014р. станом на 10.06.2015р.?

1.3. Яка ринкова (дійсна) вартість предмету застави, визначеного в п. 2.1. Договору застави обладнання №168/14 від 29.07.2014р. станом на 10.06.2015р. ?

2. Проведення експертизи у встановлений законом строк доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

3. Ухвалу та матеріали справи №910/14890/15 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

4. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" попередити експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України.

5. Зобов'язати сторони на вимогу експерта надати необхідну документацію для проведення судової експертизи.

6. Зобов'язати позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк Січ" попередньо оплатити вартість судової економічної експертизи, докази чого надати до матеріалів справи.

7. Зобов'язати учасників судового процесу повідомити Господарський суд міста Києва про закінчення експертизи.

Суддя Морозов С.М.