Ухвала суду № 47296550, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2015 р. м. Київ К/800/20645/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України"

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 р.

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 р.

по справі № 826/2302/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві

до Національного комплексу "Експоцентр України"

про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до суду із позовом до Національного комплексу "Експоцентр України", про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, коштів за податковим боргом в сумі 8 045 398,76 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 р. позовні вимоги задоволено; стягнуто з НК «Експоцентр Україна» заборгованість перед бюджетом в розмірі 8045398 грн. 76 коп.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва і є платником податків. Згідно з повідомленням форми 10-ОПП від 12 квітня 2012 № 1090/19-018 про грошові зобов'язання та податковий борг за період з 15 червня 2011 року по 11 квітня 2013, сума податкового боргу відповідача складає 8207506,76 грн.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 22 травня 2013 року б/н остаточна сума заборгованості Відповідача з податку на додану вартість та земельного податку, станом на дату розгляду справи, становила 8045398,76 грн.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при визначенні підстав для стягнення податкового боргу стягненні податкового боргу суди попередніх інстанцій встановили, що сума податкового боргу відповідача складається із несплаченої суми узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4426854,20 грн. та із земельного податку 3618544,56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки на день розгляду справи сума податкового боргу у розмірі 8045398,76 грн. відповідачем погашена не була, а докази оскарження надісланої позивачем вимоги та звернення із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в матеріалах справи відсутні - наявні всі законні підстави для стягнення суми податкового в судовому порядку.

Переглядаючи судові рішення в касаційній інстанції та надаючи встановленим попередніми судовими інстанціями обставинам оцінку, Вищий адміністративний суд України вважає висновки про наявність законних підстав для стягнення суми податкового боргу у розмірі 8 045 398,76 грн. передчасними.

Так, відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З урахуванням наведених законодавчих норм та з огляду на зміст розглядуваних позовних вимог до предмета доказування у даній справі належать обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість застосування процедури стягнення коштів на погашення податкового боргу, а саме - наявність у платника податкового боргу в результаті несплати узгодженого грошового зобов'язання у визначений законодавством строк.

У той же час суди не надали належної юридичної оцінки вказаним фактам.

Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду, поряд з цим попередні судові інстанції залишили поза увагою важливі аргументи відповідача, які на думку останнього, свідчать про помилкове нарахування податкового боргу.

Так, в обґрунтування безпідставності заявлених позивачем вимог щодо стягнення суми грошового зобов'язання із земельного податку відповідач посилався на те, що, НК «Експоцент України» уточнив суму грошового зобов'язання згідно з поданою декларацією від 8 серпня 2011 року, якою, у зв'язку із наданням платнику пільги зі сплати земельного податку, зменшено суму грошового зобов'язання. Як зазначав в судовому процесі відповідач, позивач, роблячи висновок про несплату боргу у розмірі 8 045 398,76 грн., в тому числі із земельного податку 3618544,56 грн., не врахував факту подання зазначеного вище уточнюючого розрахунку та заявив позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу без врахування показників такого розрахунку.

Спростовуючи такі доводи відповідача, суд першої інстанції обмежився посиланням на факт отримання пояснень від представника позивача, у яких останній зазначає, що при нарахуванні боргу з податкових зобов'язань податковим органом враховувалось уточнення самостійно задекларованої ставки земельного податку.

Разом з тим, судами не враховано, що наявність у будь-якому вигляді пояснень сторони у справі щодо обставин, які підлягають встановленню, не звільняє суди від обов'язку у кожному конкретному випадку перевіряти достовірність та повноту зазначених у таких поясненнях відомостей, зокрема і шляхом здійснення самостійного розрахунку відповідних показників з метою достеменного встановлення фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному разі для прийняття правильного по суті спору рішення судам слід було надати оцінку наведеним доводам відповідача та достеменно встановити фактичну суму податкового боргу платника (у разі його наявності) на час вирішення даного спору та перевірити, чи набуло відповідне податкове зобов'язання статусу узгодженого.

Крім того, необхідно звернути увагу, що суди першої та апеляційної інстанції порушили вимоги ч. 5 ст. 277 КАС України, якою передбачено, що: «Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи», проігнорувавши вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі №К/800/43743/13 від 27.11.2014р. по даній справі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору, та не надали оцінки всім важливим доводам відповідача, які на думку останнього, свідчать про необґрунтованість висновків щодо розміру несплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, - оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 р. по справі №826/2302/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Сірош М.В. (підпис)Юрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 17.07.2015р.