Ухвала суду № 47296548, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2015 р. м. Київ К/800/44958/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" звернулось з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати постанову Д-90-Ю від 10 вересня 2013 року про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що посадовими особами відповідача проведена планова перевірка об'єкта будівництва: «Реконструкція об'єкту «Адміністративно-виробнича будівля» за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегового, 34 м.

30 серпня 2013 року головним інспектором Дніпропетровського відділу контролю та державного нагляду Гордієвич І. Л. та головним державним інспектором Дніпропетровського відділу контролю та державного нагляду Живиця В. В. складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно ТОВ «Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС».

Під час здійснення планової перевірки відповідачем у присутності представника суб'єкта містобудівельної діяльності ОСОБА_6 складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, у якому встановлено, що на першій сторінці загального журналу робіт відсутні підписи відповідальної особи за виконання будівельних робіт та підписи головного інженера проекту, у таблиці 5 загального журналу робіт відсутнє зазначення посади відповідальної особи за виконання будівельних робіт, сторінки загального журналу робіт не пронумеровані, що є порушенням Державних будівельних норм України А.3.1 - 5 - 2009 «Організація будівельного виробництва».

24 квітня 2013 року головними державними інспекторами Дніпропетровського відділу контролю видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Акт, протокол та припис надіслані відповідачем на юридичну адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням.

На підставі зібраних документів відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Д-90-Ю від 10 вересня 2013 року, якою позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п.6 ч.3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач заявив цей позов.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв на законних підставах та в межах своєї компетенції, а встановлені порушення ведення документації не спростовані позивачем.

Суд апеляційної інстанції в зв'язку з порушенням вимог процесуального закону рішення суду першої інстанції скасував, в задоволенні позову відмовив, зазначивши, що відповідач діяв в межах наданих повноважень.

Колегія суддів вважає постанову суду апеляційної інстанції необґрунтованою та передчасною.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Згідно із ч.ч. 2 і 3 ст. 206 КАС України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі. У разі скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції в ухвалі зазначається, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість цього рішення.

Обов'язково у судовому рішенні суд має зазначити мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався відповідно до ст.ст. 207 та 208 КАС України.

Між тим, в порушення вказаних норм процесуального права суд апеляційної інстанції не вказав, якими нормами права він керувався.

Також, відповідно до КАС України під час прийняття судового рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Дотримання судами вказаних норм процесуального права є ніщо як гарантія для сторін на право на справедливий суд, принцип якого закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Утім, розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції виклав своє рішення з порушенням норм процесуального права, виходячи з припущень, які не підтверджені нормою закону, що унеможливлює суд касаційної інстанції перевірити правильність застосуванням судами норм матеріального права. До того ж мотиви суду необґрунтовані та неповні.

Оскільки під час вирішення справи по суті судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, скаргу позивача слід задовольнити частково, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції має врахувати недоліки, на які вказав суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

.

Судді: