Ухвала суду № 47296477, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/18270/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (далі - Товариство)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013

у справі № 2а-1670/5585/12

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2012 № 0004992301 та № 0004982301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, у позові відмовлено.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на форумвання у податковому обліку операцій з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія плюс» (далі - ТОВ «Сканія плюс») та у товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма П.С.В.» (далі - ТОВ «Фірм П.С.В.») на підставі належним чином оформлених первинних документів, які відображають реальні факти господарської діяльності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сканія плюс» за серпень 2010 року та з ТОВ «Фірма П.С.В.» за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, оформлену актом від 05.07.2012 № 1786/22-2/05581898.

Під час цієї перевірки податковим органом зроблено висновок про недостатність та недостовірність документів, представлених платником на підтвердження реальності виконання операцій з придбання товарів у названих контрагентів, що стало підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 18.07.2012 № 0004982301, згідно з яким платникові визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 332 961 грн. із застосуваннями 82340 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 № 0004992301 про визначення Товариству суми завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 35491 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку про недостовірність відомостей у документах платника, поданих контролюючому органові на підтвердження права на податковий кредиту, недоведеність позивачем факту поставки товарів спірними постачальниками та їх реального транспортування на склад позивача, про створення формальної видимості виконання взаємних зобов'язань та формального документообігу з метою необґрунтованого одержання податкової вигоди, при цьому правомірно виходячи з такого.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010 включно) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником.

Якщо при вирішенні податкового спору контролюючим органом представлено докази, зокрема, того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв'язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при дослідженні динаміки взаємовідносин позивача з ТОВ «Сканія плюс», суди встановили, що на виконання договору купівлі-продажу від 10.08.2010 названий постачальник нібито поставив платникові металопродукцію; втім примірник цього договору платником не представлено ані підчас податкової перевірки, ані у ході розгляду справи в суді.

На підтвердження виконання операцій з поставки товару позивачеві у рамках цього договору Товариством подано видаткову накладну, податкову накладну, платіжне доручення про перерахування коштів постачальникові на оплату продукції.

За оцінкою судів, наведені первинні документи не містять відомостей щодо осіб, які брали безпосередню участь у виконанні розглядуваних операцій, а також місця відвантаження товару; товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товару у процесі його поставки позивачем не представлено. Вказані обставини у сукупності з ознаками фіктивного суб'єкта господарювання у діяльності ТОВ «Сканія плюс» (яке відсутнє за місцезнаходженням, не має основних засобів та трудових ресурсів) були цілком об'єктивно розцінені судами як доказ безтоварності правовідносин позивача з названим постачальником.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Фірма П.С.В.» судами встановлено, що у перевіреному періоді позивачем та названим постачальником було укладено ряд договорів поставки, умовами яких передбачалося виконання ТОВ «Фірма П.С.В.» поставок сільськогосподарської продукції Товариству (сої, соняшника, пшениці, ячменя тощо).

За висновком судів, подані платником податкові та видаткові накладні не є достатніми первинними документами, що дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі їх постачання позивачеві. Так, Товариством не представлено доказів перевезення товару, його сертифікації, прийняття за кількістю та якістю, складського оформлення товару в установленому порядку. З поданих накладних неможливо встановити уповноважених осіб постачальника та покупця, які брали безпосередню участь у виконанні цих операцій. Представлені платником складські квитанції не співпадають з відомостями з журналу форми № 3хс-28 щодо виду, кількості отриманої сільськогосподарської продукції, її ваги.

По окремим операціям платником не подано і податкових накладних, складених постачальником (ТОВ «Фірма П.С.В.).

На підставі цього об'єктивно підтримали правову позицію Інспекції по справі щодо створення позивачем штучної видимості здійснення господарських операцій із задекларованим постачальником шляхом формального складення необхідних документів, позаяк ці документи не є достатніми для підтвердження фактичного виконання заявлених поставок саме цим контрагентом.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позову Товариства.

Покладені в основу касаційної скарги доводи Товариства не спростовують обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та, відповідно, не впливають на законність прийнятих судових актів.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника свідчать про незгоду Товариства з оцінкою доказів та з установленими у справі фактичними обставинами.

Переоцінка ж встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів у касаційній інстанції є неприпустимим в силу частини першої статті 220 КАС.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" відхилити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 у справі № 2а-1670/5585/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько