Ухвала суду № 47296338, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/22920/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Мороз Л.Л., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства “Електроград” на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року у справі № 804/4345/14 за позовом приватного акціонерного товариства “Електроград” до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року приватне акціонерне товариство “Електроград” звернулося в суд з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, (до участі в якості другого відповідача залучене Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області) в якому просило: визнати незаконним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів № 110000003/2013/000131/2 від 30.12.2013 року про коригування митної вартості; стягнути з Державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства “Електроград” (ідентифікаційний код 30734728) різницю між заявленою митною вартістю та відкоригованою Дніпропетровською митницею у сумі 10 720,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення митного органу щодо коригування митної вартості товарів за шостим методом є помилковими, оскільки позивачем були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року позов задоволений. Визнане незаконним та скасоване рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів № 110000003/2013/000131/2 від 30.12.2013 р. про коригування митної вартості. Стягнуто з Державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства “Електроград” (ідентифікаційний код 30734728) різницю між заявленою митною вартістю та відкоригованою Дніпропетровською митницею у сумі 10 720,24 грн. Присуджено на користь приватного акціонерного товариства “Електроград” документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 255 (двісті п’ятдесят п’ять ) грн. 78 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції в позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями приватне акціонерне товариство “Електроград” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції частково задовольнивши позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Дніпропетровська митниця Міндоходів просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2013 р. для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана митна декларація №110050004/20137202236, відповідно до якої для митного оформлення був заявлений товар “трансформатор із литою ізоляцією TRAFO RESINA PN 1600КВА, 10/0,4 кВ, DYN11 у кількості 4 шт. Використовується у багатьох галузях народного господарства: призначені для перетворення електричної енергії в електромережах трьохфазного змінного струму частотою 50 ГЦ встановлюються у вбудованих підстанціях на промислових підприємствах. Тех. ані: частота 50ГЦ, клас ізоляції до 24 КВ, потужність - 1600КВА”. Країна виробництва - Італія, виробник - “NEWTON Trasformatori s.p.a.”.

Даний товар поставлявся на підставі непрямого зовнішньоекономічного контракту №EL 12017 від 14.11.2013, додатку - специфікації №1 від 14.11.2013, укладеного між позивачем та підприємством IT Inter Technology SA (Швейцарія), на умовах FCА м. Понджибонси, Сиена (Італія).

Митна вартість вказаних вище товарів визначена позивачем за ціною контракту (основний метод) -13909,71Євро/шт. (152139,14грн/шт.).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № EL 12017 від 14.11.2013 та Додаток № І до контракту від 14.11.2013, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 110/2012/00000277 від 09.10.2012, рахунок (інвойс) № 16/13 від 19.12.2013, рахунок-фактура від 18.12.2013 №700/13, декларацію про походження товару № 3105 від 19.12.2013, міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 3657 від 20.12.2013, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 343 від 20.12.2013, копію митної декларації країни відправлення № 13ITQXJ010066265Е5 від 20.12.2013.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення позивачем за названими митними деклараціями, митним органом перевірені подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю та виявлено, що подані документи містять розбіжності у розрахункових документах рахунок №16/13 від 19.12.13 виставлений продавцем на суму 53864євро при цьому за одиницю товару – 13466євро., а в рахунку-фактурі від 18.12.2013 №700/13 ціна товару 51300євро (за одиницю 12825євро), відсутність перекладу МД країни відповідника та рахунок-фактура від 18.12.2013 №700/13. Також позивачем разом з МД подано платіжне доручення в іноземній валюті №673 від 15.11.2013 на суму 70000,0 євро, що не кореспондується з рахунком продавця від 19.12.13 №16/13 та рахунком-фактурою від 18.12.13 №700/13. Крім того у МД країн відправлення зазначені умови поставки ЕХW, а відповідно до умов контракту такими є FCА, а також в гр. 22 декларантом вказана вартість товару 51300євро, а у гр.46 51400євро.

Відповідачем 30.12.2013 року були прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2013/00338 та рішення № 110000003/2013/000131/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість товару, що імпортувався, скоригована із застосування резервного методу.

Вищевказаним рішенням про коригування митної вартості, в порядку статті 64 Митного кодексу України, здійснене коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість трансформаторів з литою ізоляцією TRAFO RESINA PN 1600 КВА, 10/0,4 KB, DYN 11 у кількості 4 шт. складає 58 336,40 EURO.

Це ж саме рішення про коригування митної вартості №110000003/2013/000131/2 від 30.12.2013 було застосоване позивачем до коригування заявленої митної вартості товарів у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість трансформаторів з литою ізоляцією TRAFO RESINA PN 1600 КВА, 10/0,4 KB, DYN 11 у кількості 2 шт. складає 29 168,20 EURO.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість товарів визначена в митній декларації є договірною. Крім того, позивачем надані додатково витребувані документи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що з урахуванням наявності розбіжностей у поданих документах, виходячи з ненадання позивачем при митному оформленні митному органу належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, відповідач мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами, та обґрунтував неможливість застосування попередніх методів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі по тексту постанови - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Таким чином, митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В даних спірних правовідносинах у митниці під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, оскільки встановлено, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності.

Митним органом за наявності обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості товару в позивача були витребувані додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; договір (угоди, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновки про якісні вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант 27.12.2013р. надав митному органу висновок ТПП від 27.12.2013 № Э-290, інформаційний лист підприємства № 117 від 27.12.2013, переклади рахунку-фактури та ВМД країни відправлення, лист від продавця товару від 27.12.2013. Також зазначив про неможливість подання інших витребуваних документів.

Відповідачем 30.12.2013 р. були прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2013/00338 та рішення № 110000003/2013/000131/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість товару, що імпортувався, скориговано із застосування резервного методу.

Апеляційним судом вірно встановлено, що подані позивачем документи не спростували виявлені розбіжності в документах. Також, відповідно висновку ТПП від 26.12.13 №Є-289, для аналізу розрахунків взято за основу аналог оцінюваного товару згідно прас-листа фірми виробника на 2013р. та експертом зазначено, що ціна згідно з прас-листом зазначена на рівні 12790євро/шт. на умовах ЕХW. Проте такий прас-лист містить ціну безпосередньо для Швейцарської фірми-імпортера як для офіційного дилера, а також вказана така ціна у пройм-листі зазначена на рівні 12790євро/шт., а рахунок-фактура від 18.12.2013 №700/13 містить ціну – 12825євро/шт.

Інформаційний лист підприємства № 117 від 27.12.2013 містить посилання на поставку товару (трансформаторів) за контрактом від 01.09.13 №47/Y, поставка товару позивачем здійснюється за контрактом від 14.11.2013 №ЕL 12017.

Крім того, відповідно до перекладу рахунку-фактури від 18.12.2013 №700/13 такий містить знижку з урахуванням передоплати 50% згідно інвойсу від 20.11.2013 №638/13. проте надання знижок жодним з документів не підтверджене.

При цьому, посадовою особою митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 зазначені причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Також посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу України.

Виходячи з наведеного, враховуючи те, що позивачем не підтверджені заявлені відомості про митну вартість товарів, митниця не мала достатніх підстав для застосування першого методу визначення митної вартості, на якому наполягає позивач.

Щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, слід зазначити наступне.

Відповідно ч.3 ст.58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним згідно з положеннями статті 57 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59-64 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується послідовно, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем зазначено про наявність інформації прийнятого митним органом товару, але такий не є ідентичним, абсолютно однаковим тощо, обґрунтував правомірність застосування резервного методу.

Отже, позивачем не надані при митному оформленні митному органу належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, а тому відповідач мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами, та обґрунтував неможливість застосування попередніх методів.

Таким чином, використовуючи владні управлінські функції при визначенні митної вартості товару, митний орган діяв в порядку черговості послідовного використання методів, передбачених статтями 59-61 Митного кодексу України.

Щодо задоволення судом першої інстанції позову про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченого суми податку на додану вартість та мита в сумі 10720,24грн., слід зазначити наступне.

Суди вирішуючи спір про протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 р. № 611/147, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25 вересня 2007 р. за №1095/14362, чинний на час спірних правовідносин, регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Саме вказаний Порядок діяв на дату виникнення спірних правовідносин між сторонами та визначає порядок відшкодування митних платежів.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства “Електроград” відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: