Ухвала суду № 47296310, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/35560/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Мороз Л.Л.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р. у справі № 826/1105/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про визнання протиправними та скасування рішення від 07 серпня 2013 року №100270000/2013/300199/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 07 серпня 2013 року № 100270000/2013/01485.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці від 07 серпня 2013 року № 100270000/2013/300199/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2013 року № 100270000/2013/01485, прийняті стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М. Україна".

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р. надійшла касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як покупцем, та J.C. Grand Corporation, як продавцем, 26 вересня 2012 року укладено договір поставки № 15/2012, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю товар відповідно до рахунків та специфікацій на кожну поставку. На підставі договору поставки та інвойсу від 11 червня 2013 року № 90014885, на митну територію України ввезено вироби із чорних металів, торговельна марка: Firmax, країна виробництва: TW, виробник: JCG.

Позивачем надано відповідачу електронну митну декларацію № 100270000/2013/172985 та відповідні документи, необхідні для митного оформлення товару, а саме: договір поставки; додаткову угоду від 27 травня 2013 року № 1; додаток до контракту від 11 червня 2013 року № 2; інвойс; міжнародну автомобільну накладну від 02 липня 2013 року № 1219; коносамент від 16 червня 2013 року № KAKHHODS13060024; платіжне доручення від 10 червня 2013 року; видаткові накладні від 07 червня 2013 року № 6744 та 14 червня 2013 року № 7162; податкові накладні від 07 червня 2013 року № 431/4504 та від 14 червня 2013 року № 1647; довідку про транспортні витрати від 02 серпня 2013 року; прайс-лист; експертний висновок від 06 серпня 2013 року; пакувальний лист від 11 червня 2013 року № 90014885; довідку про проведення декларування валютних цінностей від 08 липня 2013 року № 26008788; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 16 червня 2013 року № 2761; резервну позицію від 26 липня 2001 року № 915; сертифікат від 17 червня 2013 року № EJ13НА11035; екологічну декларацію від 01 серпня 2013 року № 62230; рішення Укрметртестстандарт від 31 липня 2013 року № 2; копію митної декларації країни відправлення від 10 червня 2013 року № 30854172.

Однак 07.08.2013р. Київської міжрегіональної митниці прийнято оскаржуване рішення від 07 серпня 2013 року №100270000/2013/300199/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 28 серпня 2013 року №100270000/2013/01640.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, у зв'язку з тим, що надані позивачем документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), відповідачем митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу. У вказаному рішенні зазначено, що платіжне доручення, надане позивачем для митного оформлення, датоване 10 червня 2013 року, а інвойс і специфікація - 11 червня 2013 року. У платіжному дорученні є посилання на 2 додатки до договору поставки, але дата другого додатку відсутня. Підписи генерального директора продавця у додатку № 1 до договору поставки та у додатку № 2 зовсім інші, ніж оригінальний підпис у самому договорі поставки. Експертний висновок містить інформацію щодо цін на аналогічну продукцію та носить консультаційний характер. Експертом здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари з російських сайтів без урахування кон'юнктури ринку азіатського регіону, з якого походить товар, що ввозиться позивачем на митну територію України.

Водночас, будь-які додаткові документи відповідачем, згідно зі ст. 54 МК України, у позивача не запитувались, консультації не проводились.

Посилання митниці у касаційній скарзі на те, що консультація була проведена колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідних належних доказів митницею подано не було. Наявні в матеріалах справи повідомлення (а.с. 33, 82) не є доказами консультації між митним органом та декларантом, оскільки в них відсутні витребувані документи, вичерпний перелік яких наведено у ст. 54 МК України.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: