Ухвала суду № 47296079, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/800/51265/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013

у справі 825/1476/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-

естонське підприємство фірма «Вибір»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської

області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма «Вибір» звернулось до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з контрагентами постачальниками ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_3 за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року,.за результатами перевірки складений акт від 06.12.2012 року № 1312/23-14245828.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 , пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000502200 від 20.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 233582,00 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 53922,00 грн.; № 0000492200 від 20.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 307326,00 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 71087,00 грн..

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перевіркою встановлено, що між ПП «Еверест», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір", як покупцем, було укладено договір № 9/11 від 04.01.2011 року про постачання товару (цукру піску) в кількості та ціні, погодженій згідно рахунків-фактур.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема - товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактур, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Також встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ СП «Вибір» було укладено договір поставки цукру піску № ДГ-0032 від 01.02.2012 року.

Фактичне виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур, товарно-транспортних, видаткових накладних, податкових накладних, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку про рух коштів.

Також колегія суддів бере до уваги постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2013 року по справі № 2а/2570/3961/2012, яка залищена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013, якою було визнано неправомірними дії ДПІ у м.Чернігові ДПС по зменшенню ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість в акті перевірки №2358/17/НОМЕР_3 від 09.11.2012 та зобов'язано ДПІ у м.Чернігові поновити ФОП ОСОБА_3 податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит з податку на додану вартість. Таким чином, є постанова суду, яка набрали законної сили, якими визнано неправомірними дії ДПІ в м. Чернігові щодо встановлення в актах перевірки фактів відсутності здійснення контрагентами ТОВ СП «Вибір» - ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_3 господарської діяльності та, як, наслідок зменшення їх податкового кредиту з ПДВ та збільшення їм зобов'язань з цього податку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 у справі 825/1476/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівської області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 у справі 825/1476/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко