Ухвала суду № 47296062, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/15903/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року

у справі № 2а-12548/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс маркет»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс маркет» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05 листопада 2012 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив частково, визнав протиправними дії податкової інспекції щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача в розрізі контрагентів на підставі акту від 14 червня 2012 року №371/22-1/37502002 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - позивача щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з платниками податків, реальності здійснення фінансово-господарської діяльності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 грудня 2011 року по 31 січня 2012 року». Зобов'язав відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 14 червня 2012 року №371/22-1/37502002. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу здійснили заходи з метою проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з платниками податків, реальності здійснення фінансового-господарської діяльності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 грудня 2011 року по 31 січня 2012 року, про що склали акт від 14 червня 2012 року №371/22-1/37502002 «Про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з платниками податків, реальності здійснення фінансово-господарської діяльності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 грудня 2011 року по 31 січня 2012 року».

Не погоджуючись з діями податкового органу щодо призначення та проведення зустрічної звірки, а також щодо виключення з автоматизованої системи «Система автоматичного співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання» даних податкових декларацій з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій податкового органу щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та зобов'язуючи вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 14 червня 2012 року №371/22-1/37502002, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо такого коригування.

За висновками акту, оскільки у позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження не встановлено, у відповідності до вимог частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини укладені позивачем у липні 2011 року мають ознаки фіктивності.

Отже, податковий орган вважає, що задекларований позивачем податковий кредит за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 грудня 2011 року по 31 січня 2012 року підлягає зменшенню на 2 420 246,00 грн., та податкове зобов'язання за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 грудня 2011 року по 31 січня 2012 року підлягає збільшенню на 2 531 503,00 грн., а відтак підлягає коригуванню в автоматизованій системі.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266 (далі - Порядок).

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації колонки 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, колонки 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, висновок щодо правильності чи недостовірності задекларованих позивачем даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до облікової картки платника, може бути зроблений податковим органом лише після визначення податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, в порушення зазначеної норми, не доведено правомірності своїх дій щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, а відтак суди попередніх інстанцій обґрунтовано зобов'язали відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 14 червня 2012 року №371/22-1/37502002.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом попередньої інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 2а-12548/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.