Ухвала суду № 47295247, 06.10.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2010 р.

справа № А27/301-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Бишевської Н.А. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області

від 25.09.2007 року у справі №А27/301-07

(категорія статобліку –2.11.3)

за позовом:

Приватного підприємства «Промислово-комерційний центр «Герш», м. Дніпропетровськ

до:

про:

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

21.06.2007р. Приватне підприємство «Промислово-комерційний центр «Герш»(далі –ПП «ПКЦ «Герш») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі –Лівобережна МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень / а.с. 4-7 том 1/.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі №А27/301-07 за вищезазначеною позовною заявою та справа призначена до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем за результатами проведеної ним перевірки ПП «ПКЦ «Герш»зроблено висновки про заниження позивачем валового доходу за 2004р. на суму 1616888,15 грн. та завищення від’ємного значення податку на додану вартість у зв’язку з чим податковим органом на підставі акту перевірки №2882/23/20196324 від 06.12.2006р. було прийнято податкові повідомлення-рішення №00028923301/0 від 19.12.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з податку на прибуток у розмірі 59463,11 грн., у тому числі: основний платіж –39642,07 грн., штрафні (фінансові) санкції –19821,04 грн., №0002902301/0 від 19.12.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 23263,5 грн., у тому числі : основний платіж –15509 грн., штрафні (фінансові) санкції –7745,5 грн., №0003992301/0 від 19.12.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 3 місяці 2004р. у розмірі 2326 грн. та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1163 грн., №0004002301/0 від 19.12.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість за 12 місяців 2004р. у розмірі 19963 грн. та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 9981,5 грн., позивач вважає, що відповідачем за результатами перевірки зроблено безпідставні висновки, оскільки протягом перевіряємого періоду склад валового доходу підприємства визначався відповідно до вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 , пп. 7.9.3 п. 7.9. ст. 7, п.п. 13.1 , 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому позивач просить суд визначити нечинними податкові-повідомлення рішення Лівобережної МДПІ від 19.12.2006р.

№00028923301/0, №0002902301/0, №0003992301/0, №0004002301/0.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2007р. у справі №А27/301-07 позовні вимоги задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 19.12.2006р. №00028923301/0, №0002902301/0, №0003992301/0, №0004002301/0 (суддя Татарчук В.О.) / а.с. 148-151 том 1/.

Відповідач –Лівобережна МДПІ, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 5-7 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним у даній справі рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2007р. у даній справі та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач –«ПП «ПКЦ «Герш», у письмових заперечення на апеляційну скаргу / а.с. 63-66 том 2/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 25.09.2007р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні:

- представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2007р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі;

представників позивача, які заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача, підтримали доводи викладені у письмових запереченнях позивача на апеляційну скаргу та просили суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 25.09.2007р. у даній адміністративній справі залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 13.11.2006р. по 01.12.2006р. було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.06.2006р., за результатами якої відповідачем було складено акт №2882/23/20196324 від 06.12.2006р. / а.с. 10-23 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту №2882/23/20196324 від 06.12.2006р. / а.с. 10-23 том 1/ в ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження ним податку на прибуток за 2004р. на суму 39642,01 грн., у тому числі 1 квартал 2004р. –2127 грн., ІІ квартал 2004р.- 19386,53 грн., 4 квартал 2004р. –18128,54 грн., порушення позивачем п. 4.7 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до завищення від’ємного значення податку на додану вартість у періодах: березень 2004р. –2325,57 грн., червень 2004р. –15509,22 грн., грудень 2004р. –19962,37 грн.

При цьому вищезазначені висновки зроблено податковим органом у зв’язку з тим, що на його думку позивачем у справі у 2004р. не було включено до складу валового доходу суму винагороди, яка була ним отримана, як агентом, за агентськими договорами №01 від 10.07.2003р. з компанією »(Редвудсіті, США) та №02 від 10.07.2003р. з фірмою «MG Star Inc»(Сан-Франциско, США).

У зв’язку з виявленими у ході перевірки порушеннями на підставі акту перевірки №2882/23/20196324 від 06.12.2006р. відповідачем у справі 19.12.2006р. було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №00028923301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з податку на прибуток у розмірі 59463,11 грн., у тому числі: основний платіж –39642,07 грн., штрафні (фінансові) санкції –19821,04 грн. / а.с. 24 том 1/;

- №0002902301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 23263,5 грн., у тому числі : основний платіж –15509 грн., штрафні (фінансові) санкції –7745,5 грн. / а.с. 24а том 1/;

- №0003992301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2004р. у розмірі 2326 грн. та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1163 грн. / ас. 25 том 1/;

- №0004002301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість за грудень 2004р. у розмірі 19963 грн. та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 9981,5 грн. / а.с. 25а том 1/

Судом у судовому засіданні встановлено, що 10.03.2007р. між компанією »(Редвудсіті, США) (принципал) та позивачем у даній адміністративній справі (агент) було укладено агентський договір №01 / а.с. 26-28 том 1/ , також 10.03.2007р. між фірмою Star Inc»(Сан-Франциско, США) ( принципал) та позивачем (агент) було укладено агентський договір №02 / а.с. 34-37 том 1/, умовами яких було передбачено, що принципал доручає, а агент приймає на себе обов’язки по укладення від свого імені, але за рахунок принципала, угод з метою придбання і реалізації продукції, а принципал зобов’язується виплачувати агенту обумовлену даними договорами винагороду та відшкодовувати витрати понесені агентом при виконання даного доручення ( п. 2.1. агентських договорів), за виконання доручення принципал виплачує агенту винагороду в розмірі узгодженого відсотка від суми триманого прибутку після кожної завершеної угоди, включаючи податок на додану вартість, відсоток винагороди агента визначається перед початком кожної угоди та оформлюється додатковою угодою до цього договору ( п. 7.1.1.1 агентських договорів).

Так, 04.08.2003р. між позивачем та »(Редвудсіті, США) було укладено додаткову угоду №1 до агентського договору №01 від 10.07.2003р. / а.с. 29 том 1/, якою встановлено, що за виконання замовлення №1 принципала / а.с. 31 том 1/ агент отримує агентську винагороду в розмірі 85% від суми отриманого прибутку з урахуванням податку на додану вартість. Це замовлення позивачем було виконано, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких були надані суду під час розгляду справи та досліджені ним у судовому засіданні / а.с.32,62-80 том 1/, у зв’язку з виконанням замовлення відповідно до умов агентського договору №01 від 10.07.2003р. з урахуванням додаткової угоди №1 від 04.08.2003р. позивачем у березні 2004р. було отримано агентську винагороду у розмірі 33886,95 грн. / а.с. 81 том 1/, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5647,82 грн., та суму 28239,13 грн. було віднесено до складу валового доходу.

01.03.2004р. між позивачем та »(Редвудсіті, США) було укладено додаткову угоду №3 до агентського договору №01 від 10.07.2003р., якою встановлено, що за виконання замовлення №2 принципала / а.с. 33,34 том 1/ агент отримує агентську винагороду в розмірі 55% від суми отриманого прибутку з урахуванням податку на додану вартість. Це замовлення позивачем було виконано, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких були надані суду під час розгляду справи та досліджені ним у судовому засіданні /а.с.34а,83-105 том 1/, та у зв’язку з виконанням замовлення відповідно до умов агентського договору №01 від 10.07.2003р. з урахуванням додаткової угоди №3 від 01.03.2004р. позивачем у червні 2004р. було отримано агентську винагороду у розмірі 78739,10 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 13123,18 грн. / а.с. 106 том 1/, та суму 65615,92 грн. було віднесено до складу валового доходу.

05.08.2003р. між позивачем та фірмою Star Inc»(Сан-Франциско, США) було укладено додаткову угоду №1 до агентського договору №02 від 10.07.2003р. / а.с. 38 том 1/, якою передбачено, що за виконання замовлення №1 принципала / а.с. 40 том 1/ агент отримує агентську винагороду в розмірі 70% від суми отриманого прибутку з урахуванням податку на додану вартість. Це замовлення позивачем було виконано, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких були надані суду під час розгляду справи та досліджені ним у судовому засіданні / а.с. 108-136 том 1/, та у зв’язку з виконанням замовлення відповідно до умов агентського договору №02 від 10.07.2003р. з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.08.2003р. позивачем у грудні 2004р. було отримано агентську винагороду у розмірі 164520,66 грн. / а.с. 137,138 том 1/, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 27420,11 грн., та суму 137100,55 грн. було віднесено до складу валового доходу.

Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів вважає, що за вищезазначеними договорами позивач у даній адміністративній справі здійснював агентську діяльність, тому відповідно до п. 4.1. ст. 4, пп. 4.1.3 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.9.3 п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач, який є платником податку, що здійснював довірчі операції з коштами або майном довірителя, повинен відносити до складу валових доходів кінцевий фінансовий результат такої довірчої операції, який визначається за наслідками податкового періоду, протягом якого здійснюється повернення довірителю частини доходу, фактично отриманого довіреною особою від операцій з розміщення коштів або майна такого довірителя, та дорівнює винагороді за здійснення таких довірчих операцій, яка утримується на користь довіреної особи за рахунок виплати такого доходу, тому позивач правомірно відносив до складу валових доходів саме кінцевий фінансовий результат проведених ним господарських операцій за агентськими договорами №01 та №02 від 10.07.2003р., який у кожному окремому податковому періоді визначався відповідно до додаткових угод до договорі –85%,55%,75% (відповідно –березень, червень, грудень 2004р.), від суми коштів отриманих від реалізації продукції, яка здійснювалась позивачем на виконання замовлень принципала за цими агентськими договорами, при цьому позивачем відповідно до вимог п.п. 13.1,13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при перерахуванні сум (прибутку) отриманих на виконання агентських договорів принципалу (який є нерезидентом) утримувався та перераховувався до бюджету податок на репатріацію за ставкою 15% доходів.

Також колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про те, що позивача у даній справі з метою визначення режиму оподаткування може бути прирівняно до постійного представництва нерезидента, є безпідставним оскільки з врахуванням змісту укладених позивачем агентських договорів під час виконання своїх зобов’язань за цими договорами позивач діяв від свого імені, а не від імені принципала, який є нерезидентом.

Приймаючи до уваги обставини, які було встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи, норми чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок стосовно того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та враховуючи, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для її вирішення, застосував до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, і зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, а оскільки будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду даної справи норм матеріального та процесуального права не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 25.09.2007р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду першої інстанції у даній справі, а тому апеляційну скаргу Лівобережної МДПІ необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2007р. у справі №А27/301-07 –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено –18.10.2010р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.П. Туркіна