Постанова № 47295243, 06.10.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2010 р. справа № 2а-10418/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Юхименка О.В.

суддів: Мірошниченка М.В. Панченко О.М.

при секретарі судового засідання:Коршунові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

у Ленінському районі м. Дніпропетровська,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 26.08.2009р.

у справі № 2а-10418/08/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Торгово-промислова компанія «ОліЕкс»,

вул. Дачна, 100, смт. Таромське, м. Дніпропетровськ, 49000;

за участю Прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська,

вул. Шелгунова, 21, м. Дніпропетровськ, 49128;

до відповідача Державної податкової інспекції

у Ленінському районі м. Дніпропетровська,

вул. Шаумяна, 5, м. Дніпропетровськ, 49027;

про скасування актів, -

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОліЕкс», за участю Прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська, подано позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0010222302/0 та № 0010232302/0 від 06.10.2008р.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (головуючий суддя в колегії ОСОБА_1В.) своєю постановою від 26.08.2009р. адміністративний позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту. З огляду на індивідуальність відповідальності, виключення з витрат та з податкового кредиту сум податку, підтверджених відповідними документами і податковими накладними з підстав виключення з кола платників податку постачальників товарів (робіт, послуг), є протиправним.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач не мав права на податковий кредит внаслідок відсутності факту реєстрації як платника ПДВ особи, що виписала йому податкові накладні ПП «ВКФ «Степ-Форт».

Видаткові накладні, при посередництві яких був укладений та виконаний правочин поставки тим насіння соняшника, не відповідають вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Жодна з видаткових накладних ПП «ВКФ «Степ-Форт»- постачальника Позивача, не дозволяє ідентифікувати осіб, які є відповідальними за здійснення господарської операції.

Крім того, діяльність від імені постачальника ПП «ВКФ «Степ-Форт», здійснювалась невстановленими особами, та поза межами правової відповідальності, що достеменно встановлено постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.04.2010р. в кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_2 засновника ПП «ВКФ «Степ-Форт».

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОліЕкс»здійснило оподаткування нікчемного правочину, наслідком чого стало завищення валових витрат та податкового кредиту.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Згідно до протоколу розподілу справу розглядає колегія у складі головуючий суддя Юхименко О.В., суддя Мірошниченко М.В., суддя Панченко О.М.

В засіданні, відкритому 19.08.2010р., за клопотаннями Позивача та у звязку з неприбуттям його представників у судове засідання, розгляд справи відкладався на 06.10.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОліЕкс», Позивач, скаргу оспорив. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні Позивач не скористався. В запереченнях на апеляційну скаргу вказував на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Станом на 25.09.2008р. дата складання Акту перевірки, правочин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОліЕкс» та ПП «ВКФ «Степ-Форт»не був визнаний недійсним у судовому порядку. Більш того, не були визнані недійсними і установчі документи Підприємства.

Носієм доказової інформації є виключно Акт перевірки. Відповідно, всі інші обставини, які не знайшли у Акті свого відображення, не можуть бути використані в якості підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень.

ДПІ у Ленінському районі не спростувало факту придбавання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОліЕкс»товару. Факт оплати його вартості був підтверджений виписками з особового рахунку.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку.

Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору: В період з 08.08.2008р. по 18.09.2008р. уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «ОліЕкс», код за ЄДРПОУ 32912650, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р.

За результатами перевірки складений Акт № 2575/23-2/32812650 від 25.09.2008р.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), що призвело до заниження податку на прибуток за 2007 рік (наростаючим підсумком) у розмірі 8.037.094,00 грн.; та про порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), що призвело до заниження ПДВ у розмірі з червня 2007 року по березень 2008 року та до завищення відємного значення податку у червні 2007 року.

Так, до складу валових витрат відповідних податкових періодів ТОВ ТПК «ОліЕкс»віднесено 32.148.376,00 грн. по операціям з придбання насіння соняшника у ПП ВКФ «Степ-Форт», м. Дніпродзержинськ.

Водночас, згідно до повідомлень УСБУ в Дніпропетровській області та ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ПП ВКФ «Степ-Форт»є фіктивним підприємством.

З пояснень громадянки ОСОБА_2, яка є засновником та керівником підприємства, зясовано, що відношення до фінансово-господарської діяльності вона не мала, бухгалтерських документів не підписувала, фінансово-господарських можливостей виконання зобовязань не існувало.

Крім того, в ході перевірки встановлено як відсутність документального підтвердження, так і фактичного здійснення постачання товару. Отже, за висновком фахівців контролюючого органу, правочин між ТОВ ТПК «ОліЕкс»та ПП ВКФ «Степ-Форт»з придбання насіння соняшника є нікчемним, та не створює юридичних наслідків.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за період з червня 2007 року по березень 2008 року на загальну суму 5.429.675,00 грн., та завищення відємного значення податку у червні 2007 року у розмірі 869.386,00 грн.

Заниження податку на додану вартість виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту відповідних періодів податкових накладних, отриманих від ПП «ВКФ «Степ-Форт».

Водночас, згідно до наданих ДПІ у м. Дніпродзержинську відомостей, ПП «ВКФ «Степ-Форт»платником податку на реєструвався, Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ не отримував.

Отже, податкові накладні, складені субєктом господарювання, який не є платником ПДВ, вважаються недійсними.

На підставі Акту перевірки, 06.10.2008р. начальником ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0010222302/0 № 0010232302/0.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-Промислова компанія «ОліЕкс»визначено суму податкового зобовязання за платежем НОМЕР_1 податок на прибуток, у розмірі 15.829.651,60 грн. В їх числі 8.037.094,00 грн. основного платежу та 7.792.557,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-Промислова компанія «ОліЕкс»визначено суму податкового зобовязання за платежем НОМЕР_2 податок на додану вартість, у розмірі 8.144.512,50 грн. В їх числі 5.429.675,00 грн. основного платежу та 2.714.837,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.10.2008р. було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Відповідача та прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська такою, що підлягає задоволенню.

Податок на додану вартість.

За позицією Товариства, з чим погодився суд першої інстанції, єдиною підставою для не включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних як таких. Виключення з податкового кредиту сум податку, підтверджених податковими накладними, з підстав виключення з кола платників податку постачальників товарів (робіт, послуг), є протиправним.

Такі доводи колегія вважає помилковими в силу наступного.

З огляду на приписи пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Так, податкова накладна, у відповідності із Законом (168/97-ВР) є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції відносно вимог до формування даних податкової звітності - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Водночас, право на нарахування податку та складання податкових накладних, підпункт 7.2.4 Закону (168/97-ВР), надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна, підпункт 7.2.3 Закону (168/97-ВР), складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

І, на кінець, податковим зобов'язанням, згідно з пунктом 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Таким чином, законодавством встановлений певний взаємозвязок і між надходженням до бюджету податку на додану вартість.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками самі по собі не є підставою для зменшення суми податкового кредиту.

Водночас, що очевидно та матеріалами справи доведено, ПП «ВКФ «Степ-Форт», постачальник Позивача, платником податку на додану вартість на реєструвався, Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ не отримував.

Отже, слід визначити правову природу податкових накладних, складених особою, яка не має статусу платника ПДВ.

Загальне визначення терміна «документ»це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

Податкові накладні, про що зазначено вище, Законом (168/97-ВР) визначено як звітний податковий i одночасно розрахунковий документ. Таким чином, йдеться про документ, що фіксує, відповідно до податкового законодавства, наявність певних юридичних фактів i надає платнику податку повноваження на вчинення певних дій (включення витрат на сплату ПДВ до податкового кредиту з правом наступного відшкодування).

У судових справах податкова накладна також є письмовим доказом.

Поняття фіктивної накладної було визначено ще статтею 15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні»від 07.08.98 р. № 857/98.

Насамперед, додаткові вимоги, яких немає у Законі (168/97-ВР), визначає Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА від 30 травня 1997 р. N 165.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної фактично встановлюється адміністративний (позасудовий) порядок визнання податкових накладних недійсними (фіктивними).

При буквальному тлумаченні пункту 5 Порядку можна дійти висновку, що такі повноваження мають відповідні податкові органи під час здійснення перевірок платників податків.

Підставою для встановлення фіктивності є відсутність будь-яких відповідних повноважень у особи, яка видає певні податкові документи.

Це позбавляє таку особу права видавати податкові накладні згідно із Законом (168/97-ВР), а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних i позбавляють покупця права на податковий кредит.

За обставин, наведених вище, слід погодитись з висновками фахівців контролюючого органу про недійсність податкових накладних внаслідок відсутності факту реєстрації як платника ПДВ особи, що виписала таку накладну.

За встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Податок на прибуток.

Так, з огляду на приписи пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Водночас, відповідно до вимог абзацу четвертого підпункту 5.3.9 цього Закону (334/94-ВР), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документ буквально означає свідоцтво, доказ. У широкому значенні під документом розуміють матеріальний носій, що його використовують у процесі спілкування, на якому за допомогою різних засобів і способів зафіксовано в доцільній для сприйняття формі інформацію.

Виходячи з визначення первинного документу як такого, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; бухгалтерський облік є не просто документообігом, а певним порядком фіксації фактів здійснення господарських операцій.

При цьому, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, в контексті наведених вище норм Закону (334/94-ВР), до складу валових витрат включаються суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, вже як наслідок підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

За оцінкою колегії суддів, визначальною все ж має бути подія, підтверджена документально.

При цьому, такі принципи фінансової звітності як послідовність та безперервність слід розуміти дещо ширше - як документальне забезпечення (підтвердження) від виробника продукції до кінцевого споживача.

При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції (керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати) первинні документи) на здійснення господарських операцій, , та під час здійснення господарської операції.

Якщо у первинному документі немає будь-якого обов'язкового реквізиту, такий документ недоказовий і не може бути підставою у бухгалтерському обліку.

Проте, як встановлено фахівцями контролюючого органу, та доводиться матеріалами справи, видаткові накладні не дають змоги ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Податкові накладні, про що зазначено вище, є фіктивними з огляду на їх складання особою, яка не мала статусу платника ПДВ.

Крім того, ПП ВКФ «Степ-Форт»за юридичною адресою не знаходиться (акт про встановлення місцезнаходження від 11.07.2007р.).

Громадянка ОСОБА_2, засновник та керівник ПП ВКФ «Степ-Форт», відношення до фінансово-господарської діяльності не мала, бухгалтерських документів не підписувала.

Штатних працівників, згідно з розрахунками комунального податку, на ПП «ВКФ «Степ-Форт»немає.

В ході розгляду справи фахівцями контролюючого органу доводиться сумнівність укладеної угоди, у зв'язку з чим і безпідставне віднесення позивачем витрат на її виконання до складу валових витрат.

Проте зі сторони Позивача не надано жодних належних документів, які б підтверджували виконання фактичне ПП «ВКФ «Степ-Форт»обумовлених зобовязань. Відсутні підтверджуючі документи щодо факту транспортування та прийняття позивачем товару на кожну партію.

Оцінюючи такі докази в сукупності з іншими встановленими в судовому засіданні обставинами, які підтверджують нікчемність укладеного правочину, колегія суддів погоджується з висновком фахівців контролюючого органу про завищення ТОВ ТПК «ОліЕкс»валових витрат відповідних податкових періодів по операціям з придбання насіння соняшника у ПП ВКФ «Степ-Форт».

При цьому, суд першої інстанції помилково ототожнює факт здійснення протиправної діяльності з оприлюдненням даних Державного реєстру про припинення юридичної особи.

Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року, нарахований оподатковуваний прибуток ПП «ВКФ «Степ-Форт»- 4,00 грн.

За загальним правилом несплата податку продавцем сама по собі не є підставою для виключення певних сум зі складу валових витрат.

Разом з тим, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі є принципами адміністративного судочинства.

Отож, суд зобовязаний при вирішенні справи зясувати всі обставини справи і оцінити їх в сукупності. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин. Не виключено, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, до виробника, та чи могло бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Слід вказати, що постановою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 15.04.2010р. в кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_2 достеменно встановлено реєстрація ПП «ВКФ «Степ-Форт»з метою протиправного обготівкування грошей.

І саме ОСОБА_3 головний бухгалтер ТОВ ТПК «ОліЕкс»з 01.03.2004р. по 01.07.2008р., була довіреною особою ОСОБА_2.

Помилковими вважає колегія суддів доводи Позивача про те, що носієм доказової інформації є виключно Акт перевірки. Відповідно, всі інші обставини, які не знайшли у Акті свого відображення, не можуть бути використані в якості підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень.

В силу статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно з пунктом 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. у справі № 2а-10418/08/0470 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 11.10.2010р.

Головуючий:О.В. Юхименко

Суддя:М.В. Мірошниченко

Суддя:О.М. Панченко