Ухвала суду № 47295089, 11.08.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2010 р.справа № 2а-7393/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Юхименка О.В.

суддів: Католікяна М.О. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства

«Божедарівський елеватор»,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

у справі № 2а-7393/08/0470

за позовом Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства

«Божедарівський елеватор»,

вул. Виконкомівська, 1, смт. Щорськ Криничанського р-ну, 52323;

до відповідача ОСОБА_1 міжрайонної

Державної податкової інспекції Дніпропетровської області,

вул. Нагірна, 2, смт. Кринички Дніпропетровської області, 52300;

про скасування акта, -

встановили: Сільськогосподарським Відкритим акціонерним товариством «Божедарівський елеватор»подано позов до ОСОБА_1 міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000292340/0 від 15.04.2008р., № 0000292340/1 від 19.05.2008р., та № 0000292340/2 від 25.07.2008р.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Олійник В.М.) своєю постановою від 02.10.2009р. в адміністративній справі № 2а-7393/08/0470 у позові відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що з огляду на приписи Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, та виключно за умови її відповідності вимогам законодавства та складання особою, що має на це право. Водночас, Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, постачальник Позивача, в якості платника ПДВ не зареєстрований. Видані ним податкові накладні не відповідають приписам законодавства, та суму податкового кредиту, відповідно, не підтверджують.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Сільськогосподарське Відкрите акціонерне товариство «Божедарівський елеватор», Позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на приписи Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Акт документальної перевірки не містить відомостей про наявність порушень в оформленні отриманих Позивачем податкових накладних від стороннього субєкта господарювання - Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 в ході укладання і виконання господарського договору на підтвердження статусу надавав Позивачу саме оригінал Свідоцтва платника ПДВ.

При цьому, жодним нормативним актом на платників податків не покладається обовязок перевірки дійсності даних, викладених у реєстраційних документах та, або, Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ. Як і встановлення інших даних стосовно повноти і своєчасності сплати тими податків і зборів.

З огляду на індивідуальність відповідальності, посадові особи Позивача не скоювали порушення правил оподаткування, встановлених актом перевірки. Отже, на Позивача не може бути покладено обовязку по сплаті зобовязання за порушення, якого ним допущено не було.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010р. № 646 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Католікян М.О., Мірошниченко М.В.

ОСОБА_1 міжрайонна Державна податкова інспекція Дніпропетровської області, Відповідач, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. В запереченнях на апеляційну скаргу вказав на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність спору: В період з 29.02.2008р. по 28.03.2008р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства «Божедарівський елеватор», код за ЄДРПОУ 00953869, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.

За результатами перевірки складений Акт від 04.04.2008р. № 7-230/23-025/03/00953869.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) до податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковим накладним, виданим не зареєстрованим як платник ПДВ Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 396.257,00 грн.

На підставі Акту перевірки, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобовязання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), керівником МДПІ 15.04.2008р., 19.05.2008р., та 25.07.2008р. прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000292340/0, /1 і /2, відповідно.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), Сільськогосподарському Відкритому акціонерному товариству «Божедарівський елеватор» визначено суму податкового зобовязання за платежем НОМЕР_1, податок на додану вартість, у розмірі 594.385,50 грн. В їх числі 396.257,00 грн. за основним платежем та 198.128,50 грн. штрафних фінансових санкцій.

Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000292340/0 від 15.04.2008р., № <..>/1 від 19.05.2008р., та № <..>/2 від 25.07.2008р. було предметом позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

За позицією особи, яка подала апеляційну скаргу, нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства. Відсутність реєстрації платником ПДВ постачальника, як і несплата ним податку до бюджету, з огляду на індивідуальність відповідальності, не може впливати на право позивача на податковий кредит.

Виходячи з встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними в силу наступного.

Так, податкова накладна, за визначенням Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

І датою виникнення права платника податку на податковий кредит, підпункт 7.5.1 Закону (168/97-ВР) вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів <…>

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Водночас, з огляду на приписи Закону (168/97-ВР) податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів; платником податку, який поставляє товари; у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Крім того, згідно з підпунктом 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на обставини справи, колегія суддів вважає помилковими доводи заявника апеляційної скарги відносно достатності для формування податкового кредиту виключно звітного документа як такого.

З матеріалів даної справи є встановленим факт відсутності реєстрації постачальника Позивача платником податку на додану вартість.

Щодо наявності у Позивача складених постачальником податкових накладних.

Загальне визначення терміна «документ»це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

Податкові накладні, про що зазначено вище, Законом (168/97-ВР) визначено як звітний податковий i одночасно розрахунковий документ. Таким чином, йдеться про документ, що фіксує, відповідно до податкового законодавства, наявність певних юридичних фактів i надає платнику податку повноваження на вчинення певних дій (включення витрат на сплату ПДВ до податкового кредиту з правом наступного відшкодування).

У судових справах податкова накладна також є письмовим доказом.

На відміну від письмових договорів розрахункові та платіжні документи оформляють результати та процес виконання цих угод однією чи обома сторонами.

Отже, відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів, у яких йдеться про визнання недійсними правочинів (договорів), до подібних документів не можуть застосовуватися. Визнання таких документів недійсними можливо лише за умов i в порядку, визначених іншими нормативно-правовими актами.

Законом (168/97-ВР) не передбачено можливості визнавати податкові накладні недійсними (фіктивними).

Водночас, поняття фіктивної накладної було визначено статтею 15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні»від 07.08.98р. № 857/98.

Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 N 165, визначає додаткові вимоги, яких немає у Законі (168/97-ВР).

В силу пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку тобто, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, пунктом 5 Порядку фактично встановлюється адміністративний (позасудовий) порядок визнання податкових накладних недійсними (фіктивними). При буквальному тлумаченні Порядку можна дійти висновку, що такі повноваження мають відповідні податкові органи під час здійснення перевірок платників податків. Підставою для встановлення фіктивності є відсутність будь-яких відповідних повноважень (у тому числі реєстраційних) у особи, яка видає певні податкові документи.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, посилання Позивача на індивідуальність відповідальності, та на те, що посадові особи Позивача не скоювали порушення правил оподаткування, встановлених актом перевірки, відхиляються як такі, що висновків суду не спростовують.

За наслідками перевірки до відповідальності посадові особи Позивача не притягуються. Має місце визначення суми податкового зобовязання платнику податків внаслідок не підтвердження ним суми податкового кредиту податковими накладними.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства «Божедарівський елеватор»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2009р. у справі № 2а-7393/08/0470 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 16.08.2010р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя М.О.Католікян

Суддя М.В.Мірошниченко